Падяк Валерій Іванович
| Падяк Валерій Іванович | |
|---|---|
| Народився |
13 червня 1959 (64 роки) або 1959[1] Ужгород, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | діяч культури, видавець, журналіст, мовознавець, викладач університету |
| Alma mater | УжДУ (1982) |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
Валерій Падяк (нар. 13 червня 1959, Ужгород) — кандидат філологічних наук, культурний діяч Закарпаття, книговидавець, журналіст, історик літератури, прихильник русинської національної орієнтації [2].
У 1966—1976 р. навчався в Ужгородській середній школі № 11, а далі в 1977—1982 рр. на відділенні російської мови Ужгородського державного університету. 1982—1986 рр. працював вчителем російської мови і літератури в Ужгородській середній школі № 7. В 1986—1992 був редактором шкільних підручників у Закарпатській філії Київського видавництва «Радянська школа». В той час написав (у співавторстві) кілька оригінальних шкільних підручників для шкіл з угорською мовою навчання. Захистив дисертацію (1990) на тему «Русская классика в литературном процессе Закарпатской Украины (вторая пол. ХІХ — нач. ХХ веков)» під керівництвом професора В. Л. Микитася, спеціаліста з літератури Підкарпатської Руси. Від 2010 року є викладачем Інституту русинської мови та культури Пряшівського університету (Словаччина).
2000 р. заснував власне «Видавництво Валерія Падяка» [3], яке протягом наступних двох десятиліть видало близько 300 книжок, серед них й популярні в Україні видання: П.-Р. Маґочій. "Україна: Історія її земель та народів" (2012, 2-ге вид. 2017) та П.-Р. Маґочій, Й. Петровський-Штерн. "Євреї та українці: тисячоліття співіснування" (2016, 2-ге вид. 2018). Видавництво відоме за межами Закарпатя як таке, що видає книжки не лише українською мовою, але також не визнаною в Україні, але визнаною в Європейському Союзі карпаторусинською мовою [4]; і це викликає нападки з боку праворадикальних кіл в Закарпатській області та за її межами, які вбачають у цьому ознаки сепаратизму [5].
Є автором / співавтором / укладачем понад двох десятків монографій, університетських підручників, вибраних творів карпаторусинських письменників, зокрема: "Нарис історії карпаторусинської літератури" (Торонто, 2016), "Плаве кача по Тисині" (Ужгород, 2017), "Історія карпаторусинського національного театру та драматургії" (Пряшів, 2018), "А. Кралицький. Твори" (Пряшів. 2019)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Падяк, Валерий (2017). [https:// goloskarpat.info] (українською) . Процитовано https://goloskarpat.info/analytics/59f84d801edb3/.
- ↑ [http: http://www.padyak.com]. Процитовано http://www.padyak.com/about.aspx.
- ↑ Падяк В. Повышение статуса карпаторусинского языка до уровня литературного (письменного) стандарта в Украине (2004—2014)[недоступне посилання]f
- ↑ Падяк, Валерій. [https: goloskarpat.info] (українською) . Процитовано https://goloskarpat.info/culture/57b088ec7b752/.
- ↑ [http: /www.padyak.com]. Процитовано http://www.padyak.com/uploads/pdfs/302/302_1_637180034075141711.pdf.
Посилання[ред. | ред. код]
- Видавництво Валерія Падяка [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Валерій Падяк: Живі русини — запорука демократичного та європейського майбутнього України [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Роман Губа. Русинське поле експериментів. Хто такі закарпатські русини і чому їх звинувачують у сепаратизмі? [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.]