Валіде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валіде-султан

Валіде або валіде-султан (турецькою والده سلطان, «Мати султана») — мати правлячого султана в Османській імперії. Очолювала гаремну ієрархію. До неї зверталися «О, вінець закритих паранджою!», «Наша пані». Цей титул носили 23 з 36 матерів султанів. Першою була мати Сулеймана I Пишного — Айше Хафса. Валіде була не тільки управителькою гарему, а й у деяких випадках співправителькою султана Порти. За слабких султанів їх матері фактично керували всією імперією. Це було обумовлено тим, що тільки власні та спритні у політиці й інтригах валіде могли зробити власного сина султаном. Тому валіде-султан викликала повагу та острах оточуючих. Отримати аудієнцію у валіде-султан було досить складно. Зустріч з валіде відбувалася за визначеним протоколом й етикетом, які підкреслювали значимість та вплив валіде-султан.

Валіде-султан була також законодавецею моди при дворі. Ніхто не мав права одягатися вишуканіше за валіде або носити дорожчі прикраси. Тільки за її згоди відбувався виїзд з сераля та відвідування мешканцями гарему родичів. Саме валіде надавала дозвіл на прийняття до гарему буль-якої одаліски, а також слуг. При цьому валіде влаштовувала кандидаткам серйозний екзамен.

Помешкання Валіде-султан. м. Стамбул. Туреччина

Валіде мала власну адміністрацію, куди входили: скарбнича та інтендант (хазнедар-уста), хранителька печатки, перша хранителька гардеробу, перша наливальниця води, перша подавачка кави, перша готувальниця шербету. Всього було біля 12 таких дам (кальфа), які допомогали валіде-султан в особистому житті та у керуванні гаремом. Кальфам у свою чергу підкорялися слуги та деякі євнухи. Служниці призначалися зі старих та досвідчених рабинь, які керували різними «департаментами», що опікувалися забезпеченням мешканиць гарему лікарями, співаками, а також лазнями, дегустацією у гаремі. Вони мали право купувати нових рабинь для потреб свого «департаменту».

З боку султана на допомогу валіде-султан призначався сановник (валіде-кіяссі), який виконував адміністративні функції. Формально він повинен був доглядати за ситуацією у гаремі. Фактично ж валіде-кіяссі займався матеріальним забезпеченням гарему, виконуючи побажання валіде.

Головною помічницею валіде-султан була хазнедар-уста. Вона мала у своєму підпорядкувані сотні слуг, помічників, рабинь та євнухів. Займалася господарством, слідкувала за порядком та надавала регулярні звіти валіде. За необхідності хазнедар-уста представляла валіде за межами гарему. Вона користувалася значною повагою та мала великий вплив. Якщо валіде-султан помирала, то її обов'язки та повноваження здійснювала хазнедар-уста.


Найвпливовішими валіде-султани були у період — 1541—1687 років, який прозвали «Жіночим султанатом». Його представниці: Роксолана, (дружина Сулеймана I Пишного та мати Селіма II), Нурбану-султанша (мати Мурада III), Сафійє-султанша (мати Мехмеда III), Хандан-султанша (мати Ахмада I), Махфіруза-Хатік-султанша (мати Османа II), Кьосем-султанша (мати Мурада IV та Ібрагіма I).

Джерела[ред.ред. код]

  • The Ottoman Lady: A Social History from 1718 to 1918. Fanny Davis, 1986, ISBN 0-313-24811-7