Ахмед III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Султан Ахмед III

Ахме́д III (Агмед III; *1673—†1736) — турецький султан (17031730). 23-й султан династії Османів, син султана Мехмеда IV. Вів переговори з гетьманом Іваном Мазепою та П. Орликом про надання військової допомоги Україні в боротьбі проти Російської імперії. В 1711 турецька армія під командуванням Ахмеда III розбила московські війська на чолі з Петром І у битві біля Ясс на р. Прут. Уклав Прутський мирний договір 1711.

Прийшов до влади 21 серпня 1703 року внаслідок яничарського повстання, але опісля намагався обмежити політичний вплив яничар. За його правління державні посади стали доступніші для вільнонароджених мусульман. З одного боку, це стимулювало культурний злет імперії, апогеєм якого стала так звана доба тюльпанів. Помітну роль у розвитку високого османського мистецтва відіграли також немусульманські піддані імперії, передусім греки. З іншого боку, дещо ослаб військовий та адміністративний апарат імперії. Незважаючи на перемоги над Російською державою під час Прутського походу 1711 року та над Чорногорією, османи зазнали поразок та територіальних втрат від австрійських військ на чолі з принцем Євгенієм Савойським 1716—18 років. За Пожаревацькими мирними договорами 1718 року, імперія втратила на користь Австрії Бєлград, Банат і частину Валахії, тоді як Венеція внаслідок війни з турками 1714–1718 років дістала порти й землі на Мореї. Тільки занепад династії Сефевідів у Персії дав можливість османам розширити володіння на Закавказзі під час війни 1722 року. Проте їхні поразки спричинили повстання у Стамбулі, очолене албанцем Патроном Халілом, внаслідок якого Ахмед III був змушений 30 вересня 1730 зректися престолу й доживати віку відстороненим від державних справ. Ахмедові наслідував його племінник Махмуд І.

Зовнішня політика Ахмеда III загалом спрямовувалася на уникання прямих військових конфліктів, свідченням чого, зокрема, було визнання ним українського гетьманського уряду П. Орлика, надання притулку, але потім, 1714, видворення шведського короля Карла XII, поступливість Петру I. За його правління імперія вперше відрядила до європейських країн, в тому числі і до Росії, тривалі дипломатичні місії.

Із правлінням Ахмеда III пов'язане проникнення до імперії ідей реформування та вестернізації, їх поширення у війську. На військову службу запрошувались іноземні військові експерти. Ахмед III був чуттєвою людиною, кохався в мистецтві, розвагах та веселощах. Пам'яткою доби тюльпанів є мечеть Лалелі-Джамі у Стамбулі.

У 1727 році султан дав дозвіл на відкриття типографії для друку книжок турецькою та арабською мовами, при умові що вона не друкуватиме релігійної літератури (проти цього заперечувало духовенство).

Доба тюльпанів[ред.ред. код]

Доба тюльпанів або ж lale devri — епоха правління Ахмеда ІІІ від 1718 до кінця царювання. Її гаслом були слова поета Агмеда Недіма: «Сміймось, і граймось, і світом кохаймось!». Час найбільшого розквіту високого османського мистецтва. За зразком Версаля в Стамбулі та поруч з ним будувалися палаци в стилі бароко і рококо — Саадабад, Гумаюнабад, Нешабад, Ферахабад, в палаці Топкапи була зведена будівля бібліотеки (1719), біля Святої Софії — фонтан Ахмеда III (1728).

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Смирнов В. Д. Крымское ханство под верховенством Оттоманской Порты в XVIII столетии. Одесса, 1889.
  • (рос.) Орешкова С. Ф. Русско-турецкие отношения в начале XVIII в. М., 1971
  • (рос.) Турция накануне и после Полтавской битвы (Глазами австрийского дипломата). М., 1977.
  • Refik A. Lale devri. Istanbul, 1932.
  • Kurat A. N. Prut Seferi ve Barışı. Istanbul, 1943.