Василенко Святослав Вікторович

Василенко Святослав Вікторович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	20 квітня 1982(1982-04-20) Донецьк
Смерть	9 лютого 2015(2015-02-09) (32 роки) Логвинове
Поховання	Берковецьке кладовище
Громадянство	Україна
Alma Mater	Полтавський військовий інститут зв'язку
Військова служба
Роки служби	2004—2015
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Війська зв'язку
Формування	330-й центральний вузол фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки

Васи́ленко Святосла́в Ві́кторович (нар. 20 квітня 1982(19820420) — 9 лютого 2015) — підполковник (посмертно) Збройних сил України.

Біографія

1997 року розпочав військову службу, закінчив у 2000 році Донецький ліцей з посиленою фізичною підготовкою, 2004-го — Полтавський військовий інститут зв'язку. Служив у збройних силах від командира взводу. З 2012 року — майор, заступник начальника вузла з виховної роботи, 330-й центральний вузол фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ.

9 лютого 2015 року вояки їхали на вантажівці «ЗІЛ» та штабному "УАЗ"і з надписом «Укроп» із міста Артемівськ до Дебальцевого та потрапили під обстріл поблизу села Логвинове — у верхній частині «дебальцівського виступу». Дещо пізніше автівки було знайдено, а про військовиків не було відомостей. Тоді ж в "ЗІЛ"і загинули майор Олексій Гуртов, старший лейтенант Василь Білак, сержант Роман Чорнобай, солдат Роман Совлич, в "УАЗ"і — полковники Ігор Павлов, Артур Музика та Сергій Циганок, молодший сержант Антон Макаренко.

Могила Святослава Василенка

Вважався зниклим безвісти, впізнаний серед загиблих. Похований на Берковецькому кладовищі.

Без Святослава лишилися дружина, син і донька.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)

Джерела

• Василенко Святослав Вікторович [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
• Василенко Святослав Вікторович // Український меморіал