Василиха Петро Степанович
| Василиха Петро Степанович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
17 травня 1992 Дрогомишль | |
| Смерть |
11 липня 2014 (22 роки) Зеленопілля | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Петро́ Степа́нович Васи́лиха (нар. 17 травня 1992 — пом. 11 липня 2014) — солдат Збройних сил України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Петро Василиха народився 17 травня 1992 року в селі Дрогомишль Яворівського району Львівської області. У 2010 році закінчив навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа — дошкільний навчальний заклад» (нині — імені Петра Василихи) села Дрогомишль Яворівського району.
01.09.2009 р. був зарахований на навчання в Новояворівський професійний ліцей (на даний час — Новояворівське вище професійне училище) за спеціальністю монтажник гіпсокартонних конструкцій, маляр. 25.05.2010 р. був відрахований у зв'язку з працевлаштуванням. Рано змушений був піти працювати, щоб забезпечити сім'ю матеріально. Працював на будовах району, зарекомендував себе хорошим спеціалістом.[1]
Мобілізований навесні 2014-го. Номер обслуги, 24-та окрема механізована бригада. 11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області приблизно о 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блокпост українських військовиків, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців.
Похований у селі Дрогомишль 15 липня 2014-го, у Львівській області оголошено жалобу.
Без Петра лишилися батьки, два брати.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- 14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[2]
- 15 травня 2016 року на фасаді будівлі Дрогомишльського НВК йому відкрито меморіальну дошку.
- НВК «середня загальноосвітня школа — дошкільний навчальний заклад» села Дрогомишль Яворівського району присвоєно ім‘я Петра Василихи.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Петро Степанович Василиха. Сайт пам'яті (укр.). 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 14 лютого 2020.
- ↑ Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Василиха Петро Степанович [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- На Львівщині лампадками зустріли кортеж із загиблим під Зеленопіллям Петром Василихою[недоступне посилання]
- Український Меморіал [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 17 травня
- Народились 1992
- Померли 11 липня
- Померли 2014
- Військовики 24-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Дрогомишля
- Померли в Довжанському районі
- Поховані в Яворівському районі