Васильчук Євген Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2021)
Ця стаття містить вислови, які вихваляють її предмет суб'єктивним чином без огляду на реальну інформацію. Будь ласка, приберіть чи замініть ці вислови на нейтральні та додайте факти для демонстрації важливості предмета статті замість того, аби безпідставно наголошувати на його важливості. (лютий 2021)
Васильчук Євген Олегович
Народився 22 березня 1984(1984-03-22) (40 років)
Черкаси, Українська РСР
Місце проживання Черкаси, Україна
Країна Україна Україна, СРСР СРСР
Національність українець
Alma mater факультет економіки та управління Черкаського державного технологічного університету
Галузь літературна критика, публіцистика та викладацька діяльність
Вчене звання доцент
Науковий ступінь доктор політичних наук

Васильчук Євген Олегович (нар. 22 березня 1984) — доктор політичних наук України, дослідник та публіцист з проблем молодіжного радикалізму, політичного екстремізму та теорії національної безпеки[1].

Освіта[ред. | ред. код]

У 2006 році отримує освіту у Черкаському державному технологічному університеті на факультеті економіки та управління, де протягом 2014‑2016 років викладає [1].

Протягом 2008‑2010 років навчався у магістратурі державної служби Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу за спеціальністю «адміністративний менеджмент» [2].

У 2012‑2015 роках проходив підготовку у докторантурі Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України за спеціальністю 21.01.01 – основи національної безпеки держави (політичні науки)[3].

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Протягом 2006‑2011 років  працював у апараті Черкаської міської ради на різних посадах.

З 2011 року на викладацькій роботі у вишах міста Черкаси[4].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Службу в органах місцевого самоврядування поєднував з дослідницькою роботою.

У 2010 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.03 – політична культура та ідеологія на тему: «Етнонаціоналізм як політична ідеологія в умовах суспільства, що трансформується (на прикладі Всеросійського суспільно-патріотичного руху «Російська національна єдність»)» [5].

З 2011 р. зосередився виключно на науковій та викладацькій діяльності.

На початку 2014 року ним започатковано серію наукових праць «Проблеми національної безпеки». у якій представлено результати наукових досліджень у сфері протидії екстремістським і терористичним загрозам національній безпеці Української держави.

Першою у межах цієї серії побачила світ монографія «Політичний радикалізм та екстремізм у молодіжному середовищі України» за темою докторської дисертації Є.О. Васильчука [6].

На основі кандидатської дисертації у 2015 році було видано монографію «Російський екстремізм в Україні» [7].

Поряд із цим у сфері наукових інтересів Є.О. Васильчука опиняються проблеми молодіжного радикалізму. Незадовго до захисту докторської дисертації у 2016 році побачила світ монографія «Субкультурний молодіжний радикалізм», у якій досліджено ідейно-світоглядні аспекти та особливості інституціоналізації субкультурного молодіжного радикалізму [7].

У 32 роки за результатами підготовки у докторантурі Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук зі спеціальності 23.00.03 – політична культура та ідеологія на тему: «Молодіжний політичний радикалізм та екстремізм у сучасній Україні» [8].

Відгуки на результати його наукових пошуків надійшли з Грацького університету імені Карла і Франца (м. Грац, Австрія), Техаського технологічного університету (м. Лаббок, Сполучені Штати Америки), Генуезького університету (м. Генуя, Італія) та інших країн.

У 2017 році разом із молодим черкаським дизайнером Романом Шпильовим Є.О. Васильчук започатковує нову серію наукових праць з проблем політичного радикалізму та екстремізму під назвою «Альтернативна стратегія». Першим результатом роботи цього творчого тандему стала видана у 2017 році монографія «Незаконні воєнізовані та збройні формування в Україні» [8].

Ескалація ультраправого насильства в Україні стала предметом окремого дослідження Є.О. Васильчука. У 2018 році виходить з друку його монографія «Правий радикалізм в Україні», присвячена феномену правого радикалізму, який останніми роками став значною соціальною та політичною проблемою в Україні [9].


Останньою монографію за авторством Є.О. Васильчука стала книга «Лівий радикалізм та анархізм в Україні», видана наприкінці 2019 року [10].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Протягом 2005‑2006 років був помічником-консультантом народного депутата України.

З 2012 стає керівником Черкаського відділення наукового віснику «Гілея», а після захисту докторської дисертації у 2016 році є членом його редколегії  у рубриці з політичних наук [11].

У цьому ж році виступив на парламентських слуханнях «Ціннісні орієнтації сучасної молоді» у Верховній Раді України щодо стрімкої радикалізації сучасного молодіжного середовища України та можливих наслідків цього процесу [2].

У якості експерта бере участь у різноманітних політичних телепрограмах. У 2019 році за запрошенням Комітету Верховної Ради України з питань освіти і науки дав розлоге інтерв’ю парламентському каналу «Рада» у програмі «Наука ХХІ» щодо результатів своїх наукових досліджень [3].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесна грамота Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту (наказ Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту від 20.06.2007 р. №2234) [2].
  • Подяка міського голови м. Черкаси за вагомий особистий внесок у підготовку та проведення заходів з нагоди 63-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. [2]
  • Диплом за перемогу в обласному конкурсі «Молодіжний лідер Черкащини – 2008» у номінації «Молодий працівник органів місцевого самоврядування» [2].
  • Премія Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування (Постанова Верховної Ради України від 02.10.2012 № 5390-VI) [12].
  • Грант Президента України для реалізації проекту «Соціокультурна та інформаційно-психологічна деактивація проявів екстремізму в молодіжному середовищі України: «Крок до толерантності» (Розпорядження Президента України № 349/2013-рп від 27.11.2013) [13].
  • Премія Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 671-р) [14].
  • Премія Президента України для молодих вчених (Указ Президента України від 29.12.2017 р. №458/2017) [15]
  • Іменна стипендія Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених (Постанова Верховної Ради України № 2502-VIII від 11.07.2018) [16]
  • Премія Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок (Постанова Верховної Ради України № 2670-VIII від 15.01.2019) [17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 8 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ а б в г Черкаський державний бізнес колледж. csbc.edu.ua. Процитовано 12 лютого 2021.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 8 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 8 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Васильчук Євген Олегович. irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 12 лютого 2021.
  6. ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 12 лютого 2021.
  7. ↑ а б Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 12 лютого 2021.
  8. ↑ а б Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 12 лютого 2021.
  9. ↑ Vasylʹchuk, IE͡ O.; Васильчук, Євген Олегович (2018). Правий радикалізм в Україні (укр.). Vydavets͡ʹ Oleksandr Tretia͡kov. ISBN 978-617-7318-80-3.
  10. ↑ Васильчук, Євген Олегович (2019). Лівий радикалізм та анархізм в Україні: монографія (укр.). Vydavecʹ Vovčok Olʹha. ISBN 978-617-7508-17-4.
  11. ↑ Гілея: науковий вісник - Про нас. gileya.org. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 12 лютого 2021.
  12. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про присудження у 2012 році Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування» від 02.10.2012 № 5390-VI
  13. ↑ Розпорядження Президента України «Про призначення грантів Президента України для обдарованої молоді на 2014 рік» від 27.11.2013 № 349/2013-рп
  14. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України» від 14.09.2016 № 671-р
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №458/2017. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
  16. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про призначення у 2018 році іменних стипендій Верховної Ради України для найталановитіших молодих учених» від 11.07.2018 № 2502-VIII
  17. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про присудження Премії Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок за 2018 рік» від 15.01.2019 № 2670-VIII
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Васильчук_Євген_Олегович&oldid=38157651