Вбивство Ебоні Сімпсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вбивство Ебоні Сімпсон
Дата 19 серпня 1992
Місце Баргго, Новий Південний Уельс, Австралія
Причина Викрадення, зґвалтування, асфіксія внаслідок утоплення
Загинуло Ебоні Джейн Сімпсон (9 років)
Засуджені Ендрю Пітер Гарфорд

Вбивство Ебоні Джейн Сімпсон сталося 19 серпня 1992 року у місті Барго, Новий Південний Уельс, Австралія. Дев’ятирічна Сімпсон була викрадена, зґвалтована та вбита шляхом удушення, коли Ендрю Пітер Гарфорт (народився 5 серпня 1963 року) втопив її. Гарфорт визнав себе винним у злочинах і був засуджений до довічного ув'язнення без права умовно-дострокового звільнення.

Викрадення та вбивство[ред. | ред. код]

19 серпня 1992 року Ебоні Сімпсон вийшла зі свого шкільного автобуса. Її мати, яка зазвичай зустрічала її на зупинці, була зайнята того дня і домовилася, щоб старший брат зустрів її та привів додому після того, як його автобус доїде до зупинки. На жаль, його автобус затримався, і тому він не встигав зустріти її. Вона, прибувши раніше і не побачивши свого брата на зупинці, вирішила піти додому сама, оскільки це було зовсім недалеко. Ебоні думала, що зустріне брата вдома[1].

Поліція одразу запідозрила, що Сімпсон не втекла, а була викрадена. Підозра впала на чоловіка, якого бачили працюючим над своїм автомобілем поблизу того місця, де Сімпсон вийшла з автобуса. У цьому районі її почали шукати понад сто людей, у тому числі поліція, пожежники, співробітники ДСНС і волонтери[2].

Через два дні, 21 серпня, поліція знайшла тіло Ебоні у дамбі заповіднику поблизу її будинку. Її руки й ноги все ще були зв’язані. Пізніше того ж дня 29-річний Ендрю Пітер Гарфорт був заарештований і зізнався у вбивстві[3]. Поблизу її будинку, Гарфорт схопив дівчинку, кинув у багажник свого автомобіля й поїхав до віддаленої греблі. Опинившись там, він зв’язав її дротом, зґвалтував, накидав у шкільний портфель каміння і кинув її у водосховище дамби, де вона потонула[4]. За словами поліції, Гарфорт брав участь у пошуках зниклої у день, коли було знайдено тіло[3].

Арешт[ред. | ред. код]

Гарфорт зізнався у злочині після того, як його затримала поліція. Під час зізнань і судових засідань він не виявляв жодного каяття у своїх діях. Він визнав себе винним у вбивстві Ебоні і 1993 року був засуджений до довічного ув'язнення[5]. Суддя Пітер Ньюман відмовився встановити термін умовно-дострокового звільнення та наказав зробити на документах Гарфорта позначку «ніколи не випускати»[6].

Гарфорт подав апеляцію до Високого суду Австралії, але йому було відмовлено у спеціальній відпустці. Це один із двох подібних випадків такої відмови[7]. Під час обговорення цього «довічного ув’язнення», коли Гарфорт спробував оскаржити свій вирок, судді сказали, що «інтерес суспільства у помсті, стримуванні, захисті дітей і суспільства в таких ситуаціях може настільки сильно переважити будь-яку реабілітацію злочинця, що довічне ув’язнення стає єдиним варіантом».[7][8][9][10][11]

У 1995 році Гарфорт, через своїх адвокатів, подав кілька заяв на "компенсації жертвам" пов'язаних із нападами, які сталися з ним у в'язниці. Пізніше претензії були відкликані після обурення суспільства[6]. У 2015 році його статус ув'язненного було знижено за рекомендацією Ради з розгляду серйозних правопорушень, що дало йому доступ до роботи у в'язниці та до курсів реабілітації. Рішення ради було негайно скасовано міністром з питань виконання покарань Девідом Елліоттом[6].

Наслідки[ред. | ред. код]

Батьки Ебоні, Крістін і Пітер Сімпсони, разом із Грейс і Гаррі Лінчами, батьками Аніти Коббі, жертви вбивства 1986 року, створили групу підтримки з подібних ситуацій. Група надає підтримку родинам жертв вбивств і лобіює їхні права[12].

Після виборів у штаті 1988 року уряд Нового Південного Уельсу запровадив законодавство, спрямоване на дотримання правди при винесенні вироків[13][14]. Справу Гарфорта часто цитували як перевірку застосування принципу довічного вироку[15][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Humphries, Glen (17 April 2014). Mother recounts Ebony Simpson tragedy in new crime series. Illawarra Mercury. Процитовано 11 May 2018.
  2. ↑ Town shocked at schoolgirl's disappearance. The Canberra Times. 21 August 1992. с. 3. Процитовано 1 June 2019 — через Trove.
  3. ↑ а б Angry crowd waits as man faces charge of killing Bargo girl. The Canberra Times. 22 August 1992. с. 3. Процитовано 1 June 2019 — через Trove.
  4. ↑ Tullis, Ashleigh (17 August 2017). Ebony Simpson's murder remembered 25 years on. The Sydney Morning Herald. Процитовано 11 May 2018.
  5. ↑ Ebony's killer to spend rest of his life in jail. The Canberra Times. 10 July 1993. с. 3. Процитовано 1 June 2019 — через Trove.
  6. ↑ а б в Ebony Simpson's abduction and murder by Andrew Peter Garforth placed in 'worst category' by judge. The Daily Telegraph (англ.). Sydney. 13 July 2015. Процитовано 9 June 2019.
  7. ↑ а б Anderson, John (17 November 1998). The Law Report. Radio National. Australian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу (transcript) за 1 May 2004. Процитовано 14 березня 2007.
  8. ↑ Nicholson, John C. (Justice) (n.d.). When Life Means Life. Public Defenders Office. Government of New South Wales. Процитовано 11 May 2018.
  9. ↑ Kernohan, Liz; Chikarovski, Kerry (23 November 1994). Garforth High Court Appeal. Hansard. Legislative Assembly of New South Wales. Процитовано 11 May 2018.
  10. ↑ Nile, Fred; Hannaford, John (15 November 1994). Garforth High Court Appeal. Hansard. Legislative Council of New South Wales. Процитовано 11 May 2018.
  11. ↑ Nile, Fred; Hannaford, John (12 April 1994). Criminal Convictions Appeals. Hansard. Legislative Council of New South Wales. Процитовано 11 May 2018.
  12. ↑ Verity, William (17 April 2014). A life sentence for victims of crime. Illawarra Mercury (англ.). Процитовано 9 June 2019.
  13. ↑ Patty, Anne (13 September 2013). NSW sentencing laws to be simplified. The Sydney Morning Herald. Процитовано 5 September 2014.
  14. ↑ Cunneen, Chris (March 1992). Dangers and opportunities in the sentencing crisis (PDF). Current Issues in Criminal Justice. Sydney Law School. 3 (3): 349. doi:10.1080/10345329.1992.12036539. Процитовано 5 September 2014.
  15. ↑ Andreson, John L. (2006). 'Indefinite, inhumane, inequitable' – The principle of equal application of the law and the natural life sentence for murder: A reform agenda (.rtf). University of New South Wales Law Journal. 41. Процитовано 11 May 2018.
  16. ↑ Arnold, Ann (2 February 1997). Enough Is Enough: Victims of Crime (transcript). Australian Broadcasting Corporation. Процитовано 11 May 2018.

Читати далі[ред. | ред. код]

  • Reade, Helen (2003). Little Girls Lost: The Stories of Four of Australia's Most Horrific Child Murders, and Their Families' Fight for Justice. Rowville, Victoria: Five Mile Press. ISBN 1-86503-937-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вбивство_Ебоні_Сімпсон&oldid=42598507