Венцель (курфюрст Саксонії)
| Венцель I | |
|---|---|
 | |
| Народився | бл. 1335 |
| Помер |
15 травня 1388 Целле |
| Поховання | Берлін |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | курфюрст Саксонії |
| Посада | Prince-Elector of Saxonyd |
| Термін | 1370—1388 роки |
| Попередник | Рудольф II |
| Наступник | Рудольф III |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Асканії |
| Батько | Рудольф I |
| Мати | Агнеса фон Ліндоу-Руппін |
| Брати, сестри | Elisabeth of Saxe-Wittenbergd, Agnes of Saxe-Wittenbergd, Beatrix of Saxe-Wittenbergd, Рудольф II (курфюрст Саксонії) і Otto Herzog von Sachsend |
| У шлюбі з | Цецилія де Каррара |
| Діти | 4 сини і 2 доньки |
.svg) | |
Венцель I (*Wenzel I., бл. 1335 —15 травня 1388) — 3-й курфюрст Саксонії у 1370—1388 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Асканіїв, саксен-віттенберзької гілки. Молодший син Рудольфа I, герцога Саксен-Віттенбергу. Його матір'ю була графиня Агнеса фон Ліндоу-Руппін. Народився близько 1335 року.
У 1369 році разом з братом Рудольфом II, курфюрстом Саксонії, втягнувся у боротьбу за Люнебурзьке князівство (відома як війна за Люнебурзьку спадщину) з Магнусом II Вельфом, герцогом Брауншвейг-Вольфенбюттеля, підтримуючи небожа Альбрехта (сина Оттона фон Саксен-Віттенберг). Саксен-Віттенберги дістали підтримку імператора Карла IV Люксембурга. На їхній бік також перейшло місто Люнебург.
У 1370 році після смерті його старшого зведеного брата Рудольфа II, успадкував усі його володіння. 1373 році помер Магнус II Брауншвейг-Вольфенбюттельський, що дало змогу Венцелю I укласти з його синами Фрідріхом, Бернгардом й Генріхом Ганноверський договір, за яким Люнебурзьким князівством Асканії й Вельфи повинні були керувати почергово. Угоду було скріплено шлюбами між цими династіями.
У справах Священної Римської імперії підтримував династію Люксембургів. У 1376 році під час обрання нового німецького короля подав свій голос за Венцеля Люксембурга. На церемонії його коронації вступив у конфлікт з Венцелем I, герцогом Люксембургу, через право нести імператорського меча. Того ж року оженився з представницею італійського роду Каррара. Уклав мирні договори з князівством Ангальт, Магдебурзьким архієпископством та Мейсенським маркграфством.
У 1385 році Генріх Брауншвег-Вольфенбюттельський виступив проти Ганноверської угоди, відновивши Війну за Люнебурзьку спадщину. 1385 року загинув небіж Альбрехт Саксен-Віттенберг, що змусило Венцеля I долучитися до військових дій. 1388 року Венцель I взяв в облогу Целле, але несподівано помер біля Целле або в Нойштадті Ганноверу, можливо, через отруєння. Йому спадкував син Рудольф III.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Цецилія, донька Франческо I делла Каррара, правителя Падуї.
Діти:
- Рудольф (д/н—1419), 4-й курфюрст Саксонії
- Венцель (д/н—1402)
- Еріх (помер дитиною)
- Анна (д/н—1426), дружина Фрідріха Вельфа I Брауншвейг-Люнебурзького
- Альбрехт (д/н—1422), 5-й курфюрст Саксонії
- Маргарита, дружина Бернгарда I Брауншвейг-Люнебурзького
Джерела[ред. | ред. код]
- Heinrich Kühne: Die Askanier. Drei Kastanien Verlag, 1999. ISBN 3-933028-14-0
- Lorenz Friedrich Beck: «Herrschaft und Territorium des Herzöge von Sachsen-Wittenberg (1212—1422)», Potsdam 2000. ISBN 3-932981-63-4