Вибори Президента Ірану 2013

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
2009 Іран 2017
Вибори Президента Ірану, 2013 рік
14 червня 2013

Одинадцяті вибори Президента Ірану відбулися 14 червня 2013 року, на них було обрано сьомого Президента Ірану, наступного після Махмуда Ахмадінежада. Новим президентом став Хассан Роухані.

Реєстрація кандидатів розпочалась 7 травня 2013 року і тривала 5 днів, до суботи 11 травня 2013 року. Кандидатури будуть переглянуті та відсіяні Радою вартових, остаточний список кандидатів був оприлюднений 21 травня[1][2].

Одночасно з виборами Президента відбудуться вибори до місцевих рад[3].

Отримавши 50,71% голосів в першому турі перемогу на виборах здобув Хассан Роухані. Явка на виборах становила 72%[4][5]. Церемонія інавгурації новообраного президента відбудеться 3 та 5 серпня 2013 року[6].

Огляд[ред.ред. код]

Виборча система[ред.ред. код]

Президент Ірану обирається більшістю голосів, та обіймає найвищу вибірну посаду в країні. Однак, він не контролює зовнішню політику та армію. Кандидати на посаду мають бути схвалені Радою вартових конституції, що складається з 12 чоловік, 6 клериків (призначених Верховним лідером) та шістьох юристів (пропонуються головою суддів, затверджені парламентом)[7].

Попередні вибори[ред.ред. код]

Попередні, десяті вибори Президента Ірану відбулись 12 червня 2009 року,[8][9] чинний Президент Махмуд Ахмадінежад боровся за перемогу проти трьох конкурентів. Наступного після дня голосування ранку, офіційне агенство новин Ірану, що за результатом підрахунку близько 60% голосів перемогу здобуває Ахмадінежад з 62% голосів,[10] і що Мір-Хоссейн Мусаві отримав 34% голосів[11][12]. Європейський Союз,[13] та Великобританія[14] Сполучені Штати та інші західні країни висловили занепокоєння через виявлені неточності при підрахунку голосів,[13] і численні аналітики, журналісти, оглядачі висловили сумніви у точності результатів[15][16][17][18]. Тим часом, деякі країни-члени Організації Ісламської конференції а також Росія, Китай, Індія, та Бразилія привітали Ахмадінежада з перемогою.

Мусаві оприлюднив заяву, що не поступиться «цьому небезпечному фарсу» та закликав своїх прибічників боротися не звертаючись до насильства[16]. В столиці країни, Тегерані, розпочались акції протесту проти фальсифікацій результатів голосувння та на підтримку Мусаві. Верховний Лідер, аятолла Алі Хаменеї закликав іранців об'єднатись навколо Ахмадінежада[19]. Мусаві подав офіційну скаргу до Ради вартових 14 червня[20]. 15 червня, Хаменеї оголосив, що буде проведене розслідування стосовно заяв про фальсифікації, яке триватиме 7-10 днів[21]. 16 червня Рада вартових заявила, що перерахує голоси. Однак, Мусаві стверджував, що зникло близько 14 млн невикористаних бюлетенів, що створило іще одну можливість підробити результати голосування[22]. 29 червня виборча комісія завершила частковий перерахунок, та зробила висновок, що, попри протести опозиції, перемогу здобув Ахмадінежад[23].

Кандидати[ред.ред. код]

Можливі[ред.ред. код]

Вважається, що Рада вартових конституції відхилить кандидатури будь-кого, хто насмілиться ставити під сумнів авторитет Верховного лідера Ірану аятолли Алі Хаменеї[24].

Очікується, що за владу змагатимуться чотири основні політичні угрупування:

  • Традиційні консерватори: брали участь в парламентських виборах в березні 2012 р. під стягами Об'єднаного фронту принциплістів (англ. United Front of Principalists). Вважаються поміркованими в питаннях зовнішньої та внутрішньої політики.
  • Ультра-консерватори: Фронт незмінності Ісламу (англ. Islamic Constancy Front). Лідером угрупування є Аятолла Месбах Яазді.
  • Прибічники Ахмедінежада: попередні два угрупування вважають їх відступниками через прихильність до релігійно-націоналістичних ідей та спроб зменшити вплив священників.
  • Реформісти: попри заяви колишнього Президента Мохаммада Хатамі про бойкот цією групою виборів, якщо не будуть звільнені колишні кандидати Мір-Хоссейн Мусаві та Мехді Карубі з-під домашнього арешту. Однак, ймовірно, що ця група висуне кандидата, який представлятиме інтереси міського середнього класу, секуляристів та поміркованих віруючих, які склали основу «зеленого руху» в 2009 році.

Серед тих, хто може взяти участь у виборах називали[24]:

Якщо реформісти візьмуть участь у виборах, найбільше шансів бути висунутим має колишній президент Мохаммад Хатамі та його молодший брат, Мохаммад Реза Хатамі.

Зголосились взяти участь[ред.ред. код]

Оголосили про намір взяти участь у виборах:

Зареєстровані[ред.ред. код]

Офіційна реєстрація кандидатів відбувається з 7 до 11 травня 2013 року[3][33]. Окрім реєстрації, кандидат має отримати дозвіл від Ради вартових.

Реєстрація кандидатів розпочалась вранці у вівторок 7 травня. За словами голови національної виборчої комісії Солата Мортазаві в перший день було подано на реєстрацію заявки від 62 кандидатів[34], в другий день було подано документи іще 64 кандидатів, загальна кількість заяв склала, за даними міністерства внутрішніх справ, 144[35], в третій день кількість поданих заяв склала 243[36]. На четвертий день кількість поданих заяв склала 366[37].

Реєстрація кандидатів завершилась в Суботу 11 травня. За даними міністра внутрішніх справ Ірану Мостафи Мохаммад-Наджара, до МВС Ірану було подано 686 заяв на участь у виборах. Серед поданих заяв 30 було від жінок, вік наймолодшого кандидата склав 19 років, найстарішого — 87 років[38].

Документи на реєстрацію подали:

Допущені до виборів[ред.ред. код]

Кандидатури зареєстрованих кандидатів переглядає та відсіює Радою вартових протягом 5 днів, у разі потреби, термін може бути продовжено на іще на 5 днів, остаточний список кандидатів був оприлюднений у вівторок, 21 травня[1]. Після оприлюднення остаточного списку затверджених кандидатів розпочилась передвиборна кампанія[38].

До виборів було допущено 8 кандидатів:[2][42]

Під час передвиборної компанії свої кандидатури зняли:

Підготовка до виборів[ред.ред. код]

Ряд іранських високопосадовців неодноразово заявляли про відсутність наміру організації та проведення прозорих і чесних виборів.

На вихідних 26-27 січня 2013 року було заарештовано 14 журналістів, які належали до кола так званих «реформістів». За словами представників влади, причина арешту не стосується журналістської діяльності, офіційні звинувачення оприлюднені не були. Натомість агенство FARS повідомило, що журналісти співпрацювали з «опозицією» та з перськомовними ЗМІ за кордоном. Переслідувань з боку влади зазнали і журналісти, які співпрацювали з популярними іноземними ЗМІ, зокрема BBC Persian, Radio Farda та Voice of America[45]. Протягом щонайменше тижня не було відомо і де утримують заарештованих, їм не були призначені адвокати[46]. Мохаммад Джавад Ларіджані, генеральний секретар вищої ради Ірану з дотримання прав людини заявив, що «Служби безпеки Ірану дізнались про групу людей, пов'язаних зі спецслужбами європейських країн, зокрема, зі спецслужбами Великобританії, які мали влаштувати саботаж в структурі кампанії президентських виборів»[47]. За його словами, їхнім завданням було «створити напружену атмосферу, яка би завадила спокою, який необхідний для змагання».

11 лютого 2013 були заарештовані обидві доньки опозиційного лідера Мір-Хоссейна Мусаві, в їхніх помешканнях були проведені обшуки. Оскільки сам Мусаві з дружиною знаходиться під домашнім арештом, а його можливості спілкування із зовнішнім світом сильно обмежені, то доньки служили кур'єрами для передачі повідомлень в опозиційні ЗМІ[48]. Після проведення допитів обидві були звільнені з-під варти[49].

В оприлюдненій наприкінці лютого 2013 року доповіді генеральний секретар ООН Бан Кі Мун та спостерігач за дотриманням прав людини в Ірані Ахмед Шахід висловили стурбованість «зростанням частоти та посиленням жорстокості випадків переслідування в Ірані». Зокрема, генеральний секретар висловив глибоку занепокоєність через суворі обмеження, накладені на засоби масової інформації, переслідування і катування журналістів, захисників прав людини, адвокатів та опозиційних активістів а також представників релігійних меншин[50]. Також в доповіді була висловлена стурбованість тим, масові арешти є частиною більшої кампанії з придушення діяльності незалежних видань і журналістів напередодні виборів[51].

Іранський комітет з дотримання прав людини назвав доповідь ООН «нелегальною» та «відірваною від реальності», покликаною чинити тиск на країну[52].

Пославшись на доповідь ООН про стан дотримання прав людини в Ірані, на початку березня 2013 року Європейський Союз застосував санкції проти близько 90 представників державних установ, засобів масової інформації, правоохоронців. Їм було заборонено в отриманні віз та заморожено рахунки. В списку осіб, проти яких застосовані санкції, знаходиться два судді та голова PressTV Мохаммад Сарафраз[52].

На початку березня 2013 були затримані два редактора поміркованих опозиційних видань, а також заборонений випуск двох щомісячних та одного щоденного опозиційного видання[53]. Також на початку березня влада Ірану заблокувала роботу багатьох віртуальних приватних мереж (VPN). Використання VPN в країні заборонено та суворо контролюється владою після вуличних протестів 2009 року, але іранці ними користувались для вільного доступу до заборонених веб-сайтів. Блокування роботи нелегальних VPN призвело до втрати доступу до таких популярних веб-сайтів, як Facebook, Yahoo та Google Mail, стайтів опозиційних організацій, тощо[54][55].

В квітні середині квітня було оголошено про створення спеціального підрозділу Фаджр (Fajr) сил безпеки для спостереження за соціальними мережами в інтернеті, такими як Facebook та Twitter. Підрозділ має виявляти та стежити за будь-якою суспільною активністю пов'язаною з виборами[1].

За словами представника міністерства внутрішніх справ, поліція стежитиме за службами соціальних мереж, супутниковим телебаченням, та будь-якою активністю в інтернеті, аби бути повністю в курсі події під час виборів[1].

За повідомленнями іранських ЗМІ Міністерство освіти видало наказ призупинити навчання та відкласти іспити в усіх університетах країни приблизно за тиждень до і тиждень після виборів[1].

12 травня 2013 року було оприлюднено про рішення суду відновити акредитацію інформаційного агенства Ройтерс в Ірані. Ройтерс було позбавлено акредитації в кінці березня 2012 року[56][57].

Перебіг[ред.ред. код]

Реєстрація кандидатів на вибори розпочалась вранці у вівторок 7 травня 2013 року із відеозвернення міністра внутрішніх справ Мостафи Мохаммад-Наджара[58].

Чинний президент Ірану Махмуд Ахмадінежад супроводжував свого друга Есфанд'яр Рахім-Мешаї при реєстрації останнього в міністерстві внутрішніх справ для участі у виборах. Речник Ради вартових Аббас Алі Кадкодаї заявив, що «рада одноголосно дійшла висновку, що президент порушив закон та вчинив злочин, коли представив майбутнього кандидата на виборах». 150 із 290 членів Маджлісу (парламенту) звернулись з листом до Ради вартових з вимогою розглянути питання про порушення Ахмадінежадом законів[59][60]. За повідомленнями місцевої преси, Ахмадінежаду може загрожувати до 6 місяців ув'язнення, або 74 удари[61]. Однак прес-секретар уряду Голям-Хоссейн Ельхам спростував ці повідомлення, за його словами, жодного злочину у вчинку президента не було, оскільки він взяв вихідний на суботу та перебував у міністерстві в статусі звичайного громадянина[62].

Голосування[ред.ред. код]

14 червня відбулось голосування на виборах Президента Ірану, час закриття дільниць був подовжений чотири рази і перенесений на 23:00 за місцевим часом. Спочатку МВС Ірану вирішило подовжити термін голосування на дві години, потім — іще на годину, до 21:00 за місцевим часом. Втретє термін голосування був подовжений до 22:00 за місцевим часом[63].

Результати першого туру[ред.ред. код]

За результатами часткового підрахунку голосів в трійку лідерів потрапили Хассан Роухані, Мохаммад Багер Калібаф та Саїд Джалілі[64].

Остаточні результати підрахунку голосів показали, що перемогу на виборах здобув Хассан Роухані з 50,71% голосів. Явка на виборах становила 72%[4][5].

Лідерами перегонів стали:

  1. Хассан Роухані: 18 613 329 / 50,71%
  2. Мохаммад Бакер Калібаф: 6 077 292 / 16,56%
  3. Саїд Джалілі: 4 168 946 / 11,36%
  4. Мохсен Резаї: 3 884 412 / 10,58%
  5. Алі-Акбар Велаяті: 2 268 753 / 6,18%
  6. Мохаммад Гаразі: 446 015 / 1,22%

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Farnaz Fassihi (2013-05-08). «Iran Cracks Down Ahead of Election». The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  2. а б «Iran Candidate List for Presidential Race». ABC News/Associated Press. 2013-05-21. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  3. а б Iran to hold presidential election on June 14, 2013, Ya Libnan, 15 December 2012
  4. а б «Moderate cleric Rowhani elected new Iranian president». Al-Arabia. 2013-06-15. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  5. а б «Moderate Rohani Wins Iranian Presidential Election». RFERL. 2013-06-17. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  6. «Инаугурация новоизбранного президента Ирана состоится в августе». РИА Новости. 2013-06-16. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  7. Bazzi, Mohamad (12 June 2009). «Iran Elections: Latest News». Washington Post. Процитовано 13 June 2009. 
  8. «Iran To Hold Presidential Election In June 2009». Radio Free Europe/Radio Liberty. 7 September 2008. Процитовано 2 December 2008. 
  9. «Ahmadinejad Wins Landslide». Iran Daily. 2009-06-13. Процитовано 2009-06-13. [недійсне посилання]
  10. «Ahmadinejad 'set for Iran victory'». Al Jazeera English. 13 June 2009. Процитовано 13 June 2009. «"Doctor Ahmadinejad, by getting a majority of the votes, has become the definite winner of the 10th presidential election," the news agency said.» 
  11. Worth, Robert F.; Fathi, Nazila (13 June 2009). «Both Sides Claim Victory in Presidential Election in Iran». The New York Times. Процитовано 13 June 2009. «The election commission said early Saturday morning that, with 78 percent of the votes counted, Mr. Ahmadinejad had won 65 percent and Mr. Mousavi had 32 percent, Reuters reported.» 
  12. «Ahmadinejad wins Iran presidential election». BBC News. 13 June 2009. Процитовано 13 June 2009. 
  13. а б Colin Freeman; David Blair (14 June 2009). «Defeated Iranian reformist Mir-Hossein Mousavi calls for more protest against Mahmoud Ahmadinejad». The Telegraph (London). Процитовано 14 June 2009. 
  14. Gordon Brown comments on situation in Iran — Tuesday 16 June, British Embassy, Washington 16 June 2009
  15. «Official: Obama Administration Skeptical of Iran's Election Results». Fox News. 13 June 2009. Процитовано 13 June 2009.  [недійсне посилання]
  16. а б «Ahmadinejad defiant on 'free' Iran poll». BBC News. 13 June 2009. Процитовано 13 June 2009. 
  17. Freeman, Colin (12 June 2009). «Iran elections: revolt as crowds protest at Mahmoud Ahmadinejad's 'rigged' victory». Daily Telegraph (London). Процитовано 12 June 2009. 
  18. «Instant View: Iran's election result staggers analysts». Reuters. 9 February 2009. Процитовано 13 June 2009. 
  19. «Election Battles Turn Into Street Fights in Iran». ABC News. 13 June 2009. Процитовано 13 June 2009.  [недійсне посилання]
  20. «Crowds join Ahmadinejad victory rally». BBC News. 14 June 2009. Процитовано 14 June 2009. 
  21. Ian Black; Vikram Dodd; Matthew Weaver (15 June 2009). «Iranians march in protest at Ahmadinejad re-election». Guardian (London). Процитовано 15 June 2009. 
  22. Octavia Nasr; Reza Sayah; Samson Desta (16 June 2009). «Rival demonstrations fill Tehran streets». CNN. Процитовано 16 June 2009. 
  23. «Ahmadinejad victory confirmed in Iran». BBC. 29 June 2009. Процитовано 29 June 2009. 
  24. а б в Shahir Shahidsaless (2012-12-11). «Presidential Race Begins in Iran». Al-Monitor. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  25. Bozorgmehr Sharafedin (2013-01-28). «Iran's nuclear ambitions stalk presidential election». BBC News. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  26. Rezai, Ahmad (31 December 2012). «Mohammad Saeedi-Kia announces his nomination for presidential election». Kabir News. Процитовано 10 February 2013. 
  27. «Former minister announces candidacy for presidential election». Tehran Times. 18 January 2013. Процитовано 10 February 2013. 
  28. Marcus George (2013-03-04). «Former Guards commander joins Iran's presidential contest». Reuters. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  29. а б в «PR005 / 2007 / News & media releases / News and media / Internet / Home - INTERPOL». www.interpol.int. 15 березня 2007. Архів оригіналу за 2012-12-12. 
  30. Golnaz Esfandiari (2013-02-20). «Wanted by Interpol, Iran’s Ex-Intelligence Minister To Run For President». RadioFreeEurope/RadioLiberty. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  31. «Iranian Ayatollah: If Elected President, I'll Restore Iran's Sovereignty Over Tajikistan, Armenia, And Azerbaijan». MEMRI - The Middle East Media Research Institute. 2013-03-06. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  32. «Iran's ex-VP to run for president». Azernews. 2013-05-01. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  33. «Minister: Registration of candidates for next presidential elections to start May 6, 2013». IRNA. 15 грудня 2012. Процитовано 10 лютого 2013. 
  34. а б в г Saeed Kamali Dehghan (2013-05-07). «Ahmadinejad looks to make confidant his successor as Iran race starts». The Guardian. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  35. «ثبت‌نام ۱۴۴ نفر برای ریاست جمهوری/ ۶۹ نفر آمار ثبت‌نام‌کنندگان روز دوم». FARS. May 08 2013. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  36. а б в «ثبت نام 243 نفر در ۳ روز/ خرازی، غرضی، فلاحیان و احمدزاده آمدند». FARS. 10 таврня 2013. Архів оригіналу за 2013-08-23.  в перекладі AEI Critical Threats Project
  37. а б в г д «4 prominent names join hundreds registered so far to run in Iran's presidential election». FOX News. 2013-05-10. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  38. а б в Михаил Гусев (2013-05-11). «Более 680 человек предложили свои кандидатуры на пост президента Ирана». РИА Новости. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  39. а б «Iran elections: Presidential candidates start registering». Middle East. BBC News. 2013-05-07. Архів оригіналу за 2013-08-23. Процитовано 2013-05-07. 
  40. а б в г д е «Senior Iran officials join presidential race». Middle East. Al Jazeera. 2013-05-11. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  41. а б «Ali Akbar Hashemi Rafsanjani to stand for Iran presidency». Middle East. BBC News. 2013-05-11. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  42. «МВД Ирана назвало кандидатов на участие в выборах президента страны». РИА Новости. 2013-05-21. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  43. а б «Iran's Mohammad Reza Aref quits presidential race». BBC News. 2013-06-11. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  44. «Hardline candidate withdraws from Iran election to boost conservative chances». FOX News. 2013-06-10. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  45. Omid Memarian (January 29 2013). «Iran Cracks Down on Journalists Ahead of Elections». Al-Monitor. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  46. Detained Journalists are Not Criminals
  47. Stephanie Nebehay (2013-03-14). «West aims to sabotage Iran vote: Tehran rights official». Reuters. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  48. «Iran opposition leader Mousavi's daughters arrested». BBC News. 2013-02-11. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  49. «В Ірані після допиту відпустили доньок лідера опозиції». Українська служба Бі-Бі-Сі. 2013-02-11. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  50. «Iran steps up arrests, torture, executions: U.N.». Reuters. 2013-02-28. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  51. «Human rights situation in Iran warrants serious concern, UN expert reports». United Nations News Centre. 2013-03-11. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  52. а б «EU targets Iranian judges, media bosses with sanctions». Tehran Times. 12 березня 2013. 
  53. «Iran Arrests 2 Journalists, Bans Reform Papers». ABC News. 2013-03-06. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  54. «Report: Iran blocks foreign VPNs, severely restricting access to Gmail, Yahoo». Fox News. 2013-03-12. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  55. Golnaz Esfandiari (2013-03-12). «Iran Targets Means Of Bypassing Online Censorship». RadioFreeEurope/RadioLiberty. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  56. «Iran Reportedly Lifts Its Ban On Reuters News Agency». Radio Free Europe/Radio Liberty. 2013-05-12. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  57. «Иранские власти разрешили возобновить работу местного бюро Рейтер». РИА Новости. 2013-05-12. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  58. «Iran starts registering election candidates». Yahoo News/AP. 2013-05-07. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  59. Arash Karami (2013-05-13). «Ahmadinejad Attendance With Mashaei Called a “Violation”». Iran Pulse. Al Monitor. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  60. «Report: Lawmakers Join Complaint on President». ABC News/Associated Press. 2013-05-13. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  61. «Iran’s Ahmadinejad could face 74 lashes over election ‘violation’». Al Arabiya. 2013-05-13. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  62. «Порка плетьми Ахмадинежаду не грозит, заверили в правительстве Ирана». РИА Новости. 2013-05-13. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  63. «В Иране продлили время голосования на выборах президента до 22.30 мск». РИА Новости. 2013-06-14. Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  64. «Hassan Rouhani leads Iran presidential election vote count». BBC News Middle East. 2013-06-15. Архів оригіналу за 2013-08-23. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Новини, огляд, та аналітика: