Вирізання, копіювання та вставлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вирізання, копіювання та вставлення (англ. Cut, copy, and paste) — набір функцій для роботи додатків з буфером обміну ОС. Копіювати і переносити в інше місце можна як фрагменти тексту (зображення, звуку тощо), так і файли цілком. З точки зору користувача, реалізується трьома функціями:

  • Вирізання (англ. cut) — поміщає виділений фрагмент у буфер обміну, і одночасно видаляє його з документа.
  • Копіювання або (англ. copy) — поміщає фрагмент у буфер обміну, залишаючи документ без змін.
  • Вставляння (англ. paste) — вставляє в поточний документ фрагмент, що знаходиться в буфері обміну.

Дія другої з команд — «копіювати» — як правило, візуально непомітно.

Час, необхідний на операцію, залежить від розміру фрагмента.

Видалення зазвичай відбувається значно швидше копіювання і вставки.

Планшет-блокнот (англ. clipboard) — канцелярський предмет, на честь якого буфер обміну отримав англійську назву і піктограму.

Історія[ред.ред. код]

Англійські слова англ. cut («вирізати») і англ. paste («вклеїти») натякають на технологію докомп'ютерного редагування рукописів — вирізання ножицями і вклеювання в інше місце. Для редакторів випускалися особливо довгі ножиці, по ширині аркуша паперу. Якщо в розпорядженні редактора є ще й ксерокс (звичайна справа за кордоном), арсенал прийомів редагування розширюється. Перфокарти можна було вільно перемішувати, прибирати непотрібні і вкладати відсутні. З перфострічками цей трюк не проходить, хоча в ПО часто реалізовувалися команди для забою та виправлення друкарських помилок. Так що перфокарти і перфострічки були в різних «екологічних нішах»: перші — користувальницький інтерфейс, другі — засіб постійної пам'яті.

Наступною сходинкою комп'ютерних інтерфейсів стали літеродрукувальні термінали. Текстові редактори того часу могли копіювати і переміщати текст: іноді командами на зразок cp і mv , іноді через буфер обміну. Один з поширених редакторів, QED, пішов другим шляхом[1].

Те ж саме тривало аж до 80-х років, коли термінали давно вже стали відеодисплейними. Одні редактори користувалися командами «Копіювати блок» і «Перемістити блок» (наприклад,   Ctrl  +  K   C  і   Ctrl  +  K   V  в Turbo Pascal), інші — командами «Копіювати в кишеню» і «Вставити з кишені» (саме так, «кишенею», називався буфер обміну в більшості російського ПЗ та документації кінця 80-х років). На бік другого підходу перейшов Xerox PARC, за ним Apple Lisa: в цьому підході виділений блок — лише особлива форма курсора, і для користувача немає різниці між командами «видалити символ» і "видалити блок ". Lisa ввела чотири клавіші, що стали стандартом:

  •   Ctrl  +  Z  — скасувати.
  •   Ctrl  +  X  — вирізати.
  •   Ctrl  +  C  — скопіювати.
  •   Ctrl  +  V  — вставити.

Ці команди органічно вписалися в багатозадачний інтерфейс: часто користувач вирізає з однієї програми, а вставляє в іншій. Заодно в Lisa чисто комп'ютерним об'єктам дали назви з конторської життя; так, буфер обміну, раніше іменувався англ. buffer[1], отримав назву "планшет-блокнот "(англ. clipboard).

Стандарт IBM Common User Access використовував інші клавіші:   ⇧ Shift  +  Del ,   Ctrl  +  Ins ,   ⇧ Shift  +  Ins . Згодом ці клавіші увійшли і в OS/2, і в Microsoft Windows.

Вирізання без видалення[ред.ред. код]

Іноді (наприклад, в файлових менеджерах) за командою «Вирізати» нічого не відбувається (при цьому у буфер обміну записується команда: користувач вирізав що небудь). Реальне переміщення відбувається по команді «Вставити».

Культурний вплив[ред.ред. код]

З поширенням комп'ютерів користувачі часто стали складати тексти, механічно комбінуючи цитати з одного або декількох джерел, іноді навіть без редагування. Добутий текст зазвичай містить в собі логічні скачки і провали на кордонах цитат, і, як наслідок, малоцікавий і нелогічний (виняток — якщо текст був скопійований цілком). Такий метод презирливо називається «копіпаст» або «копіпаста».

На іміджбордах, як правило, під копіпастом мають на увазі окремий жанр інтернет-творчості в форматі тексту, автор якого або анонімний, або не планував якої сторонньої публікації (але й не був проти, усвідомлюючи таку можливість). У цьому випадку вона використовується як готовий відповідь, виданий за особисту думку або досвід. Для деяких «копіпаста» представляє певну художню цінність, доходить навіть до приватного колекціонування.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Для послідовників Місіонерської Церкви Копімізму зображення «  Ctrl  +  C ,   Ctrl  +  V » є релігійними символами[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Комп'ютер Це незавершена стаття про комп'ютери.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.