Вольтів стовп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вольтів стовп у музеї Вольти Tempio Voltiano.
Вольтів стовп.
Схематичне зображення:
- написом «1 Element» позначено електрохімічну комірку, яка складається із двох напівелементів
- написом «Copper» позначено мідний кружок з листового металу;
- написом «Zinc» позначено цинковий кружок з листового металу;
- написом «Electrolyte» позначено прокладку змочену електролітом.

Вольтів стовп — найбільш ранній попередник сьогоднішньої електричної батареї. Він був винайдений італійським фізиком Алессандро Вольта, який опублікував свої висновки в доповіді 20 березня 1800 року.

Для отримання електричного струму Вольта склав один на один кілька дисків із міді і цинку, чергуючи їх між собою і відділивши один від одного ганчірками, просоченими розсолом.

Вольтів стовп прислужився корисним пристроєм при дослідженні електричного струму і дисоціації.

Будова[ред.ред. код]

Вольтів стовп є одним із найпростіших способів отримання великої напруги (до 500 В).[1] Він складається із ряду кружків, які накладені один на одного в такій послідовності: мідний, суконний, цинковий, мідний і т.д., закінчуючи цинковим.[1]

Кружки вкладаються між трьома скляними трубками, закріпленими у стійці. Суконні кружки просочують слабким розчином сірчаної кислоти. Діаметр металевих кружків приблизно 3-5 см; діаметр прокладки на 0,5 см менше.[1] Сукно можна замінити папером. Товщина металевих кружків береться незначна — біля 0,5 мм.[1] Сірчану кислоту можна замінити нашатирем або розчином кухонної солі.[1]

Вольтів стовп можна замінити «стовпом» Замбоні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Д.Д. Галанін, Е.Н. Горячкин, С.Н. Жарков, Д.И. Сахаров, А.В. Павша // Физический эксперимент в школе. Том III. — М.:Учпедгиз. — 1954. С.: 404

Дивіться також[ред.ред. код]