Папір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Папі́р — волокнистий матеріал, що представляє собою тонкий шар переплетених і зчеплених між собою волокон, що пройшли спеціальну механічну і хімічну обробку. Використовується для друку, пакування та в різних технічних цілях.

[ред.] Виготовлення

Вперше виготовили папір у Китаї у 105 році. Звичайно технологія вироблення його була примітивною, але головним було його створення. До цього сувої з папірусу були в стародавньому Єгипті: ці сувої до певної міри також можна вважати папіром, за технологією виготовлення обидва види паперу були дуже схожими, хоча різниця полягала у матеріалі. Основними компонентами паперу є целюлоза та деревна маса. Для надання паперу певних оптичних і технологічних властивостей до основної маси додають різноманітні домішки (дрібно розмолоті мінеральні суміші: проклеюючі, фарбники, наповнювачі тощо).

Проклейку паперу проводять поверхневим методом, тобто клей наносять на поверхню паперу. Для цього використовують модифікований крохмаль або натрієву сіль карбоксиментилцелюлози. Сіль також можна вводити в масу; тоді використовується каніфольний, каніфольно-парафіновий або синтетичні клеї. Проклейка підвищує гідрофобність паперу, сприяє ліпшому сприйняттю друкарської фарби, що особливо важливо для паперу, який призначений для друку способом плоского офсетного друку.

Введення в паперову масу наповнювачів (каоліну, талька, гіпсу, двоокису титану, крейди та інших) підвищує її поверхневу гладкість, зменшує прозорість паперу. Надмірне введення наповнювачів викликає сильне пилення і зменшує поверхневу міцність паперу, що призводить до вищипування окремих частин, налипанню їх на декель офсетного циліндра і зниження якості друкованих відбитків. З іншого боку, часті зупинки друкарської машини для змивання декеля значно знижують продуктивність друкарської машини і не забезпечують ідентичності тиражних відбитків. Для усунення подібних явищ в офсетний папір вводять менше наповнювачів, ніж в папір, призначений для друку іншими способами.

Для виготовлення високоякісної книжково-журнальної і художньої продукції випускають крейдований папір. Гладкість та білизна крейдованого паперу досягається за рахунок нанесення на поверхню паперу мінеральної суспензії окису барію. Після нанесення поверхневого шару папір сушать і потім каландрують на суперкаландрах.

Друкарський папір випускається як в рулонах, так і в аркушах товщиною від 0,05 до 0,5 мм і масою квадратного метра до 300 г.

[ред.] Типи паперу

За призначенням папір поділяють:

• Для друку: друкарський
• Для писання: зошитовий, поштовий
• Креслярсько-рисувальний: калька
• Електроізоляційний: кабельний, конденсаторний
• Санітарно-побутовий: туалетний, гігієнічний
• Фільтрувальний: фільтри для нафтопродуктів, лабораторні фільтри
• Промислово-технічний: патронний, лугостійкий, наждачний
• Світлочутливий: основа для фотопаперу
• Перебивний: копіювальний
• Пакувальний: мішковий

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.

[ред.] Дивись також

стандарт розміру аркуша паперу ISO 216