Вольф фон Трота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольф фон Трота
нім. Wolf von Trotha
Контрадмірал фон Трота (1934).
Народився 1 жовтня 1884(1884-10-01)
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 31 січня 1946(1946-01-31) (61 рік)
Діяльність комендант
Військове звання  Віце-адмірал
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест 3-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Почесний хрест 3-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП

Карл Вольф Гебгард Бернгард фон Трота (нім. Karl Wolf Gebhard Bernhard von Trotha; 1 жовтня 1884, Потсдам — ​​31 січня 1946, Тельтов) — німецький військово-морський діяч, віцеадмірал крігсмаріне (30 вересня 1936).

Біографія[ред. | ред. код]

1 квітня 1902 року вступив на флот кадетом. Навчання пройшов у військово-морському училищі і на навчальному кораблі «Штайн». Служив на лінійних кораблях, а з 1906 року — на міноносцях. Учасник Першої світової війни, командир міноносця.

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 3 листопада 1920 року — капітан над портом у Вільгельмсгафені, з 10 лютого 1921 року — 1-й ад'ютант штабу військово-морської станції «Нордзе». 1 жовтня 1923 року призначений командиром 2-ї флотилії, 1 листопада 1924 року — 2-ї флотилії міноносців. З 12 травня 1926 року — навігаційний офіцер на лінійному кораблі «Ельзас». З 21 вересня 1926 року — начальник училища торпедної справи і зв'язку. З 3 жовтня 1928 року — командир крейсера «Німфа», з 17 квітня 1929 року — «Кенігсберг». 3 вересня 1929 року через хворобу відставлений з посади і переведений в розпорядження начальника військово-морської станції «Остзе». З 27 лютого 1930 року — комендант Кіля і військово-морський комісар каналу імператора Вільгельма. 29 вересня 1930 року очолив Відділ особового складу Морського керівництва, а 30 вересня 1932 року призначений начальником військово-морського училища в Мюрвіку, одночасно в липні 1934 року недовго виконував обов'язки інспектора бойової підготовки.

15 лютого 1939 року переведений в резерв, а 5 вересня 1939 року зайняв пост 2-го адмірала на Балтиці. 4 грудня 1939 року зарахований в резерв ОКМ, а 21 січня 1941 року призначений головним директором військово-морських верфей в Сен-Назері. 19 жовтня 1942 року залишив через хворобу пост і 30 листопада вийшов у відставку. В кінці війни опинився в американській зоні окупації. У ніч на 4 грудня 1945 року в результаті секретної операції радянської розвідки схоплений і вивезений в радянську зону окупації. Помер у в'язниці.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.

Посилання[ред. | ред. код]