Візит інспектора (фільм, 2015)
Візит інспектора | |
|---|---|
| англ. An Inspector Calls | |
| Жанр | кримінальний фільм, фільм-містеріяd і драматичний фільм |
| Режисер | Aisling Walshd |
| Сценарист | Helen Edmundsond |
| Композитор | Dominik Scherrerd |
| Дистриб'ютор | BBC і Prime Video |
| Тривалість | 87 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| IMDb | ID 4271918 |
«Візит інспектора» (англ. An Inspector Calls) — телефільм режисера Ейслінга Волша[1], який вийшов на екрани в 2015 році. Екранізація однойменної п'єси Джона Бойнтона Прістлі. Історія зосереджена на таємничому інспекторі, якого розслідування обставин самогубства молодої жінки приводить у маєток Бірлінгів, де він застає родину та їхнього гостя за вечерею. Вперше фільм показали на телеканалі BBC One 13 вересня 2015 року.
Сюжет[ред. | ред. код]
Дія фільму відбувається в 1912 році та прослідковує події одного вечора. Родина багатого фабриканта Артура Бірлінга збирається на вечерю, щоб відзначити заручини його дочки Шейли з спадкоємцем іншої впливової сім'ї Джеральдом Крофтом. Тихий вечір порушує поява загадкового інспектора поліції, який повідомляє про самогубство якоїсь Єви Сміт — простої робочої дівчини. Бірлінги спочатку дивуються, яке відношення вони мають до даної події. Однак поступово з розмови з інспектором починає з'ясовуватися, що кожен присутній так чи інакше посприяв зануренню Єви в злидні і відчай, які привели до такого трагічного фіналу[2]... «Інспектор» залишає принишклу групу з попередженням про те, що люди несуть спільну відповідальність одне за одного і що цей урок незабаром доведеться засвоювати «у вогні, крові та муках» — очевидне посилання на початок Першої світової війни через два роки. У завершальних сценах з'ясовується, що інспектор не є справжнім поліціянтом, і можна припустити, що він є якоюсь формою надприродного посланця.[3]
Акторський склад[ред. | ред. код]
- Девід Тьюліс — інспектор Гул
- Софі Рандл — Єва Сміт
- Кен Стотт — Артур Бірлінг
- Міранда Річардсон — Сібіл Бірлінг, дружина Артура
- Хлоя Піррі — Шейла Бірлінг, дочка Артура і Сібіл
- Фінн Коул — Ерік Бірлінг, син Артура і Сібіл
- Кайл Соллер — Джеральд Крофт, наречений Шейли
- Флора Ніколсон — міс Френсіс
- Люсі Чаппелль — Една
- Гері Девіс — олдермен Меггарті
- Ванда Опалінська — благодійниця
Виробництво[ред. | ред. код]
У лютому 2015 року почали знімання в Солтейрі, Західний Йоркшир.[4] Попри те, що зовнішні кадри фабрики знімали в Солтейрі, внутрішні кадри знімали в фабриці Квін Стріт на околиці Бернлі, Ланкашир. Для цього фільму в середині Ткацького сараю був побудований повнорозмірний офіс, який був демонтований після завершення фільмування. Також велика кількість сцен була знята в Скемпстон-холі, недалеко від Малтона, та в ринковому місті Малтон.
Як і версія 1954 року, ця адаптація використовує флешбеки описаних подій (що дозволяє усунути деякий діалог), а також додаткові сцени, що дозволяють більше дізнатися про життя та смерть Єви та Інспектора після того, як він залишає будинок Бірлінгів.
Більшість дій у цій п’єсі відбувається у домі Бірлінгів. Для постановки 2015 року інтер’єр їдальні знімали в Скемпстон-холі.
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
- 2016 - премія Гільдії тележурналістів (Broadcasting Press Guild) за кращу теледрами.
- 2016 - номінація на премію BAFTA Television Craft Award за найкращий монтаж художнього фільму (Алекс Маккі).
- 2016 - номінація на премію Британського товариства кінооператорів за кращу операторську роботу в телевізійній драмі (Мартін Фурер).
- 2016 - номінація на премію Ірландської кіно- і телеакадемії за кращу режисуру драматичного фільму.
Критика[ред. | ред. код]
Фільм переглянули майже шість мільйонів глядачів.[5] Рецензія Аніти Сінгх для The Daily Telegraph була загалом позитивною. Вона писала, що фільм є «настільки гарною адаптацією, наскільки це можливо», і похвалила Хелен Едмундсон за її «гідну роботу з розширення драми».[6]
Сем Волластон із The Guardian позитивно висловився у своєму огляді, написавши, що п'єса Прістлі може бути поставлена понад сто років тому, у 1912 році, але повідомлення та почуття — про соціальну відповідальність та спільну гуманність — залишаються важливими та актуальними... Інспектор Гул, чутливо адаптований тут Хелен Едмундсон, надзвичайно добре мандрує часом: це перетворюється на захопливе телебачення 21 століття.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Aisling Walsh to direct Priestley classic for BBC. Raidió Teilifís Éireann. 30 січня 2015. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 9 березня 2015.
- ↑ 'Harry Potter' Star David Thewlis Set As Lead In BBC One's 'An Inspector Calls' Adaptation. TVWise. 30 січня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Wollaston, Sam (14 вересня 2015). An Inspector Calls; This Is England '90 review: a message from a century ago, and friends appear from decades ago. The Guardian. London. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 15 вересня 2015.
- ↑ Saltaire is filming location for TV adaptation of An Inspector Calls. Telegraph & Argus. 20 лютого 2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
- ↑ John Plunkett (14 вересня 2015). BBC's An Inspector Calls arrests nearly 6 million viewers | Media. The Guardian. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 23 вересня 2015.
- ↑ Singh, Anita (13 вересня 2015). An Inspector Calls, BBC One, review: 'subtle as a sledgehammer'. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
|
