Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІВАКІН Юрій Олексійович

ІВАКІН Юрій Олексійович (06.01. 1917(24.12.1916)—07.03.1983) — письменник, літературознавець. Д-р філол. н. (1962). Батько Г.Івакіна. Н. в м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ). Закінчив Київ. ун-т (1940). 1951—83 працював в Ін-ті літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР, вивчав творчість Т. Г. Шевченка. Автор праць «Сатира Шевченка» (1959), «Стиль політичної поезії Шевченка. Етюди» (1961), «Коментар до “Кобзаря Шевченка”. Поезії 1847—1861» (1968), «Поезія Шевченка періоду заслання» (1984), «Нотатки шевченкознавця» (1986) та ін. Брав участь у підготовці видань тв. Т.Шевченка (1957, 1963—64), «Шевченківського словника» (1976—77). Автор збірок літ. пародій, фейлетонів і гумористичних оповідань — «Парнаський цирульник» (1970), «Пародії» (1971), «Пересміхи» (1973), «Гіперболи» (1975), «Гумор і сатира» (1979), «Залп» (1982) та ін.

Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1980).

П. у м. Київ.

Література

• Коваленко Л. Талант пародиста. «Вітчизна», 1974, № 7;
• Шанін Ю. Рицар сердитого жанру. «Вітчизна», 1984, № 2;
• Новиченко Л. Шевченкознавство, якому немає кінця… В кн.:
• Івакін Ю. Нотатки шевченкознавця. К., 1986;
• Іваненко В. Незглибимість пошуку і мислі. «Дніпро», 1987, № 3.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: П.М. Бондарчук.; url: http://history.org.ua/?termin=Ivakin_Yu; том: 3