Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЛЬНИЦЬКИЙ Василь Степанович

ІЛЬНИЦЬКИЙ Василь Степанович (псевдоніми — Стефанович В., Стефанович В.Д., Василько Мудрагель, Денис з-над Серету, Денис з Покуття та ін.; 22.04.1823—15.04.1895) — греко-катол. священик, історик, педагог, поет, прозаїк, редактор, видавець, перекладач, театральний критик, громад. діяч. Н. в с. Підпечери (нині село Тисменицького р-ну Івано-Франк. обл.) в родині священика. Навч. в г-зіях Станіслава (нині м. Івано-Франківськ), Тернополя, Львова; від 1840 — у Львів. ун-ті, «Цісарському конвікті» (Відень, 1842—46). Висвячений на греко-катол. священика. Деякий час служив парохом у с. Воскресинці (нині село Коломийського р-ну Івано-Франк. обл.). Від 1849 викладав укр. мову в Станіславській г-зії, згодом — історію в Терноп. та Львів. г-зіях. З 1855 поглиблював знання у Відні. 1858 очолив 2-гу укр. г-зію у Львові, 1861 — Тернопільську г-зію, 1868 — Академічну гімназію у Львові; автор петиції про введення укр. мови як мови викладання у вищих класах академічної г-зії (1871). Підготував і видав чимало шкільних підручників і читанок, переклав з іноз. мов низку підручників із всесвітньої, бібл. та церк. історії. Досліджував історію козацтва, Галичини та Австрії, відносини Австрії з Угорщиною. 1876—77 опублікував серію ст. «Життя знаменитих князів, гетьманів, героїв і інших мужів руських» (газ. «Руський Сіон»; див. «Сіон Руський»). На істор. матеріалі 10—12 ст. створив повість «Рогніда-Горислава» (Львів, 1860) та драму «Настася» (Львів, 1872). Склав рукописну зб. укр. нар. пісень. Автор геогр.-природничих та етногр. ст.: «Геологічний чоловік в Європі» (1879), «З різних країн і народів» (1884) та ін. Голова Рус. пед. т-ва (1884—87), чл.-засн. «Просвіти» (див. Просвіти), голова фонду з буд-ва укр. театру.

П. у с. Підпечери.

Твори

Стародавній Звенигород. Львів, 1861; Стародавня Теребовля. Львів, 1862; Записки руського путешественника. Львів, 1864; Перегляд південно-руської історії від 1337 до 1450. Львів, 1875; Історія України до часів Петра Великого. Львів, 1886.

Література

• Созанський І. З літературної спадщини Василя Ільницького. «ЗНТШ», 1905, т. 66;
• Кравець М. Зерна науки і добра. «Жовтень», 1968, № 4;
• Середяк А. Діячі «Просвіти». В кн.: Нарис історії «Просвіти». Львів–Краків–Париж, 1993;
• Качкан В. «Заманіфестував себе русином» (українознавство Василя Ільницького). В кн.:
• Качкан В. Українське народознавство в іменах, ч. 1. К., 1994;
• Його ж. Ільницький В.С. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 2. Львів, 1995;
• Гаврилів Б. Галицьке краєзнавство, ч. 1. Коломия, 1997;
• Морозюк В.К. Пом’яник. Івано-Франківськ, 2005.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Г.П. Герасимова.; url: http://history.org.ua/?termin=Ilnycky_V; том: 3