Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНДОНЕЗІЯ, Республіка Індонезія

ІНДОНЕЗІЯ, Республіка Індонезія (Indonesia, Republic Indonesia) — д-ва в Пд.-Сх. Азії на о-вах Малайського архіпелагу та в зх. ч. о-ва Нова Гвінея. Пл. — 1919,4 тис. км2. Нас. бл. 242 млн осіб (2005). Етнічний склад: яванці (45 %), сунди (14 %), мадурці (7,5 %), малайці (7,5 %) та ін. (26 %). Держ. мова — індонезійська. Релігія — мусульмани (88 %), протестанти (5 %), католики (3 %), індуїсти (2 %), буддисти (1 %) та ін. Столиця — м. Джакарта. Адм.-тер. поділ — 30 провінцій. Грошова одиниця — індонезійська рупія.

І. проголошена незалежною д-вою 17 серп. 1945. За формою правління — президентська республіка. Відповідно до Конституції 1945 влада поділяється на законодавчу, виконавчу та суд. Глава д-ви, уряду й верховний головнокомандувач — президент, який обирається строком на 5 років шляхом прямого голосування. 2004 набула чинності Третя поправка до Конституції (прийнята 9 листоп. 2001), згідно з якою парламент країни — Нар. консультативна асамблея — став двопалатним. Верхня палата — Рада регіональних представників — регулює відносини між центром і регіонами, обирається прямим голосуванням, по 4 представники від кожної провінції. Нижня палата — Рада нар. представників — має право законодавчої ініціативи, обирається терміном на 5 років шляхом прямого голосування на пропорційній основі. Суд. влада незалежна.

І. є одним з тих місць на Землі, де жили найдавніші люди, зокрема, тут 1891 знайдено рештки яванської людини (Pithecanthropus erectus), яка існувала 500 тис. років тому.

Вигідне географічне положення на перетині давніх торг. шляхів сприяло встановленню контактів з розвиненими цивілізаціями. В 2 ст. до н.е. інд. купці заснували на о-ві Ява перше королівство — Тарума Негара. В 7 ст. на о-ві Суматра виникла могутня буддистська імперія Шрівіджая, на о-ві Ява існувало індуїстсько-буддистське королівство Маджапахіт. У 13 ст. на о-вах почав розповсюджуватися іслам. У 16 ст. сюди почали проникати європейці, а з ними й християнство.

У 17 ст. голл. Ост.-Інд. компанія заснувала в І. кілька торг. факторій і, за винятком короткого періоду брит. панування, контролювала о-ви протягом 350 років. Організований рух за незалежність почав викристалізовуватися тільки на рубежі 19—20 ст., його гол. рушійною силою були інтелігенція та студентська молодь. 1931 утворено партію Індонезії — Партиндо, якою керував молодий інженер Сукарно. 1942— 45, під час Другої світової війни, індонезійські о-ви були окуповані Японією. Капітуляція останньої 14 серп. 1945 дала можливість Сукарно проголосити 17 серп. незалежність. Однак Нідерланди відмовилися визнати новий статус І. і відправили в І. війська. Розпочалась війна, 27 груд. 1949 під тиском Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй Нідерланди визнали незалежність І.

Сукарно дотримувався лівої ідеології, яку й проводив у життя в усіх сферах держ. управління. Це викликало невдоволення як всередині країни, так і за її межами. 1965 генерал Сухарто очолив держ. переворот, усунув від влади президента Сукарно та запровадив військ. стан. Його політика отримала назву «нового курсу» й повністю переорієнтувала країну на Зх. 1967 він обійняв пост президента І. Зростання попиту на нафту в 1970-х рр. сприяло швидкому ростові індонезійської економіки. 1997—98 І., як і низка ін. країн Пд.-Сх. Азії, зазнала впливу азійської екон. кризи. 1998 Сухарто передав владу демократично обраному президентові А.Вахіду. Різке послаблення центр. влади, що сталося внаслідок демократизації, призвело до зростання міжетнічних та міжреліг. конфліктів. Приєднаний до І. 1976 з допомогою військ на правах провінції Сх. Тімор у верес. 1999 проголосив незалежність.

Неспроможність уряду А.Вахіда вирішити нагальні проблеми й низка корупційних скандалів, в яких були замішані вищі посадовці країни, викликали хвилю невдоволення, яка вилилася в акції масового протесту з вимогою відставки президента. Внаслідок цих подій у лип. 2001 країну очолила віце-президент Мегаваті Сукарнопутри, дочка першого президента І. Сукарно. 2004 відбулися перші прямі вибори президента д-ви.

І. — аграрно-індустріальна країна, з домінуючим держ. сектором. 2004 ВВП сягнув 827,4 млрд дол. США, а дохід на душу нас. склав 3,5 тис. дол. США. Осн. галузі екон.: видобуток та переробка нафти й газу, металургія, машинобудування, хімічна, харчова, текстильна пром-сть. І. — країна з розвинутим с. госп.-вом. 2004 вона займала перше місце у світі по вир-ву копри, мускатного горіха, перцю, ванілі; друге — по каучуку та пальмовій олії; третє — по каві; — четверте — по какао-бобах. Також тут розвинені туризм та нар. промисли (чеканка, різьблення тощо).

І. визнала незалежність України 28 груд. 1991, дипломатичні відносини встановлено 11 черв. 1992. У квіт. 1994 у Києві почало роботу посольство І.

І. — чл. Організації Об’єднаних Націй (з 1950) та ін. міжнар. орг-цій.

Література

• Чжан Чжао-цян. Политика и экономика послевоенной Индонезии. М., 1958; Республика Индонезия: 1945–1960. М., 1961;
• Демин Л.М. Индонезия. В кн.: Страны и народы. Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия. М., 1979;
• Демин Л.М. и
• др. Индонезия: закономерности, тенденции, перспективы развития. М., 1987.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Я.Л. Шолох.; url: http://history.org.ua/?termin=Indonezija; том: 3