Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ

ІНТЕРНОВАНІ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ — військ. частини Української Галицької армії (понад 4 тис. осіб), що після поразки Західноукраїнської Народної Республіки у війні з Польщею (див. Українсько-польська війна 1918—1919) змушені були залишити укр. тер. і після відповідного затримання та роззброєння в Чехословаччині були розміщені в спец. таборах у містах Німецьке Яблонне та Ліберець, а згодом переведені до Йозефова. В таборі для інтернованих перебували також втікачі з польс. полону, біженці з Галичини та військовополонені українці з італ. табору в м. Кассіно. Загальне число українців у чехословац. таборах для інтернованих сягало понад 6 тис. осіб, хоча їхня кількість безперервно змінювалася внаслідок виїзду ч. з них на навчання, працю, повернення на батьківщину.

Укр. інтерновані вояки перебували на становищі, наближеному до статусу чехословац. військовиків. Хоча укр. військ. частини були переоформлені (за чехословац. військ. зразком) з курінної системи на полкову, вони підпорядковувалися своєму командуванню. Натомість таборова адміністрація мала подвійне підпорядкування — як укр. урядові ЗУНР з центром у Відні і дипломатичному представництву ЗУНР у Празі, так і чехословац. Мін-ву нар. оборони і місц. комендантові. В таборах підтримувалася військ. дисципліна, проводився вишкіл у воєн. справі, діяли різноманітні військ. курси, старшинські школи.

Для поліпшення свого матеріального становища укр. вояки час від часу відбували на заробітки. Наприкінці 1922 налічувалося 69 робітн. відділів чисельністю понад 4 тис. осіб. У таборах працювали б-ки й читальні, учительські семінари, Стрілецький ун-т та різного роду курси: грамоти, гімназіальні й семінарські, з підготовки до вступу у вузи, торг., кооп., поштово-телеграфні, с.-г., ремісничі. Багато колишніх вояків стали студентами ВШ у Празі, Брно, Подєбрадах, Пршібрамі (нині всі міста в Чехії), Братиславі (нині столиця Словаччини), дехто виїхав на навчання до Відня, Загреба (нині столиця Хорватії) та ін. європ. центрів. Упродовж 1920—22 на студії відправилися 507 інтернованих. Досить плідною була в таборах видавнича діяльність. У Німецькім Яблоннім виходили  друком щотижнева газ. «Голос табору», двотижневик «Український стрілець»; у Ліберці, а згодом у Йозефові — «Український скиталець». У таборах функціонували театр ім. В.Винниченка, драм. гуртки, хори, оркестри, січові та сокольські орг-ції, спорт. клуби і секції, діяли громад. орг-ції — «Гурток підстаршин», «Союз українок», Група української національної молоді, т-во «Самопоміч» тощо. Вся ця подвижницька праця спрямовувалася і координувалася культ.-освіт. кружками (гуртками). Інтернованих підтримували матеріально міжнар. благодійні та укр. емігрантські орг-ції, уряд ЗУНР. У свою чергу, вони самі збирали кошти для галицьких фондів «Рідного краю», «Просвіти», відправляли пожертви військовополоненим-галичанам у польс. таборах, голодуючим українцям Наддніпрянщини (див. Голод 1921—1923 років в УСРР) тощо. Підписання договору з Польщею спонукало уряд Чехословаччини протягом 1924 ліквідувати режим інтернування галицьких вояків.

Література

• Наріжний С. Українська еміґрація: Культурна праця української еміґрації між двома світовими війнами, ч. 1. Прага, 1942;
• Павленко М.І. Українські військовополонені й інтерновані у таборах Польщі, Чехословаччини та Румунії: ставлення влади і умови перебування (1919–1924 рр.). К., 1999;
• Срібняк І. Українці на чужині. Полонені та інтерновані вояки-українці в країнах Центральної та Південно-Східної Європи: становище, організація, культурно-просвітницька діяльність (1919–1924 рр.). К., 2000.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: М.І. Павленко.; url: http://history.org.ua/?termin=Internovani_formuvannja_ukr_galyc_armii; том: 3