Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бєлградський мирний договір 1739 р.
БЄЛГРАДСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1739.
Укладений 29(18) верес. 1739 між Російською імперією й Османською імперією після припинення російсько-турецької війни 1735–1739. Від Росії трактат до договору підписав посол Франції при султанському дворі маркіз де Вільнев, від Туреччини – великий візир Мегмед-паша. Крім трактату, до системи договору включалися: конвенція про кордони, укладена 19(08) жовт. 1739 у м. Ніш (Сербія); конвенція про витлумачення окремих статей трактату, укладена 28(17) груд. 1739 в Стамбулі; конвенція про визнання імператорського титулу за рос. царем і повернення Росії м. Азов, укладена 6 верес. (26 серп.) 1741 в Стамбулі і повторена 10 квіт. (30 берез.) 1747. Гарантом виконання договору виступила Франція. До підписання Б.м.д. Росію спонукали: укладення 1 верес. (21 серп.) в Бєлграді Австрією (союзницею Росії в цій війні) сепаратного прелімінарного мирного договору з Туреччиною, за яким останній поверталися Сербія і Мала Валахія (див. Волощина), переговори Швеції з Туреччиною про умови союзного і оборонного договору. За умовами Б.м.д. Росія повертала собі Азов, однак зобов’язувалася зруйнувати фортифікаційні споруди. Росії дозволялося збудувати фортецю проти о-ва Черкаського на Дону, а Туреччині – у гирлі р. Кубань. Росії заборонялося тримати й будувати військ. або торг. флот у Чорному й Азовському морях. За взаємною згодою сторін тер. Великої й Малої Кабарди (нині тер. РФ) мала служити «бар’єром між обома імперіями». Артикул 5 трактату від 29(18) верес. 1739 містив зобов’язання утримувати крим. татар, з одного боку, козаків і калмиків – з ін., від наскоків та походів. У цілому цей договір не відповідав геополіт. цілям Рос. імперії на пд. напрямку її зовн. політики і був анульований Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774.
Література[ред. код]
- Юзефович Т. Договоры России с Востоком, политические и торговые. СПб., 1869;
- Бантыш-Каменский Н. Обзор внешних сношений России (по 1800 год), ч. 1. М., 1894; Те саме, ч. 4. М., 1902.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: В.С. Степанков.; url: http://history.org.ua/?termin=Bielhradskyj_myrnyj_1739; том: 1