Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Ватутін Микола Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ВАТУТІН Микола Федорович

(16(03).12.1901–15.04.1944) – рад. воєначальник, генерал армії (1943). Герой Рад. Союзу (1965; звання присвоєно посмертно). Н. в с. Чепухино (нині село Бєлгородської обл., РФ). У РСЧА (див. Радянська армія) з 1920. Чл. РКП(б)– ВКП(б) від 1921. Навч. у Полтав. піх. шК., в складі якої брав участь у бойових діях проти повстанської армії Н.Махна в р-ні міст Луганськ і Старобільськ. Закінчив Київ. вищу об’єднану військ. шк. (1924), Військ. акад. ім. М.Фрунзе (1929), оперативний ф-т цієї акад. (1934), Військ. акад. Генштабу (1937). Обіймав посади заст. нач. (1937), нач. штабу Київ. особливого військ. округу (1938), нач. штабу Українського фронту 1939, нач. оперативного управління і заст. нач. Генштабу РСЧА (1939– 41). На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 – нач. штабу Пн.-Зх. фронту, в трав.–лип. 1942 – заст. нач. Генштабу, а також представник Ставки Верховного Головнокомандування на Брянському фронті. Надалі – кер. військами Воронезького фронту, Південно-Західного фронту. Від жовт. 1943 – команд. Першого Українського фронту, війська якого брали участь у битві за Дніпро 1943, звільненні Києва від гітлерівських окупантів, у Корсунь-Шевченківській операції 1944 та ін. операціях при звільненні Правобережної України. 29 лют. 1944 під час об’їзду військ потрапив у засідку УПА в р-ні с. Милятин (нині село Острозького р-ну Рівнен. обл.), в перестрілці його було поранено. Впродовж півтора місяця перебував у госпіталі в Києві, де й помер. Похований в Києві. На могилі встановлено пам’ятник.

Література

[ред. код]

Полководцы и военачальники Великой Отечественной. М., 1986;

  • Гриневич в.А. Убивство Ватутіна. В кн.: Історія українського війська (1917– 1995). Львів, 1996.

Джерела

[ред. код]

Автор: В.А. Гриневич.; url: http://history.org.ua/?termin=Vatutin_M; том: 1