Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАТОРЖНИЙ Роман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

КАТОРЖНИЙ (Каторжан) Роман (р. н. невід. — помер після 09.11(30.10).1654) — військ. і держ. діяч 17 ст., ніжин. наказний полковник, про якого в досліджених на сьогодні джерелах є лише кілька скупих повідомлень, і саме це дає змогу деяким історикам ототожнювати його, зважаючи на характерне прізвище — Каторжний, з фігурантами різних повстань на турец. галерах, зокрема повстання, описаного в італ. брошурі 1643 (там мовиться про рус. невільників, які захопили галеру і визволилися з неволі). Відповідний текст італ. брошури ввів до наук. обігу В.Антонович і він же звернув увагу на те, що опис подій  у брошурі подібний до традицій «Думи про Самійла Кішку». Жодних документальних підтверджень на користь припущення про участь К. в описаних у цій брошурі подіях поки що немає. Згадується Роман Каторжний у складі старшини Корсунського полку в «Реєстрі всього Війська Запорозького» 1649. На думку М.Грушевського, К., «очевидно, був досвідченим бувальцем, побував на каторзі (див. Каторга, весельно-вітрильне судно), там навчився турецької мови й дістав своє прізвище Каторжного або Каторжана». Володіння турец. мовою зіграло не останню роль у тому, що К. був призначений козац. послом у Стамбулі. Про нього згадують польс. сучасники В.Коховський та анонімний польс. автор щоденника тих подій. Зокрема, останній досить детально передав розмову, що відбулася між К. і гетьманом великим коронним М.Потоцьким 2 верес. 1651 під час укладання Білоцерківського договору. К. запитав у гетьмана: «Чому ви нас не пускали на море на турка » і додав: «Того б лиха не було в нашій землі!», натякаючи на те, що коли б польс. влада не заважала мор. походам козаків на Чорному морі, то й війни між козаками і поляками не було б. М.Потоцький на це досить туманно відповів: «Все, що ми робимо, то для користі турецького царя; ми охороняємо його царство, а самі себе розоряємо». К. продовжив: «Тоді вже тепер нехай королівська милість і Річ Посполитова не боронять нам море, бо козак не обійдеться без війни». М.Потоцький на це промовив: «Хоч би і зараз хотіли йти — йдіть; ми вам не будемо забороняти». Зберігся також документ, в якому К. фігурує в ранзі ніжин. наказного полковника. Це виданий самим К. 30 жовт. 1654 ченцям Мансаківського Спасо-Преображенського монастиря універсал про «послушенство» (монастирю) «атаманам, війтам і всякой громаде». В універсалі К. зазначає, зокрема, про свою недугу — «я сам от господа Бога наваженій хворобою». Очевидно, саме недомагання завадило К. взяти більш активну участь у вирішенні конфлікту, що назрів тоді між селянами і монастирем, і, можливо, саме тогочасна недуга вкоротила йому віку. Проте сказати про це більш певно не можна: жодних пізніших документальних свідчень про долю К. не виявлено.

Що ж стосується тези, яка міститься в окремих публікаціях з укр. історії, про поширеність прізвища Каторжний серед запороз. козаків, то з цього приводу слід зазначити таке. Це прізвище давалося, як правило, людям, які поверталися на батьківщину з турец. каторг, але воно не було характерним для запороз. козаків. Натомість воно було поширеним між донських козаків. Зокрема, є документальні повідомлення, що 1628 донські козаки «під начальством Івана Каторжного промишляли на морі над турскими людьми»; також збереглася інформація путивльського воєводи кн. С.Прозоровського про те, що Степан Каторжний був направлений «к писарю» І.Виговському «проведать всяких вещей тайным образом», тобто як рос. шпигун. В документі сказано, що він «турского, татарского та литовского языку знает» (ці знання Степан, очевидно, міг отримати, перебуваючи в турец. неволі). Відомий також Олексій Каторжний — отаман донських козаків, учасник повстання під проводом С.Разіна. Рос. документи містять досить багато згадок про ті чи ін. події, в яких брали участь особи з прізвищем Каторжний.

Дж.: Poloniae ab obita Vladislavi IV Climacteres scriptoze Vespasiano a Kochovo Kochowski, vol. 1–3. Cracowia, 1683, 1688, 1698; Starożytności historyczne polskie z rękopismów zebrał Ambrozy Grabowski, t. 1–2. Kraków, 1840; Памятники, изданные Временною Киевскою Комиссиею для розбора древних актов, т. 1. К., 1845; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы, т. 3. М., 1953; Реєстр усього Війська Запорозького, після Зборівського договору з королем польським Яном Казиміром складений 1649 року, жовтня 16 дня й виданий по достеменному виданню О.М. Бодянським. К., 1994; Універсали Богдана Хмельницького. 1648–1657 рр. К., 1998.

Література[ред. код]

  • Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий. Исторические монографии и исследования, кн. 4, т. 9. М., 1904;
  • Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1. К., 1928;
  • Соловьев С. История России, кн. 5, т. 9–10; кн. 6, т. 11–12. М., 1961.

Джерела[ред. код]

Автор: П.В. Голобуцький.; url: http://history.org.ua/?termin=Katorzhny_R; том: 4

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/КАТОРЖНИЙ_Роман&oldid=36335103