Вілюй

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вілюй
рос. Вилюй, якут. Бүлүү
Пороги річки Вілюй
Пороги річки Вілюй
Витік Вілюйське плато, Середньосибірське плоскогір'я
Гирло Лена
Басейн Лена
Країни басейну Росія: Красноярський край, Якутія
Довжина 2 650 км
Площа басейну 454 000 км²
Притоки праві: Улахан-Вава, Чіркуо, Чона, Чибида, Улахан-Ботуобуя, Оччугуй-Ботуобуя, ліві: Баппагай, Ахтаранда, Игиатта, Марха, Тюкян і Тюнг
Карта басейну річки (рос.)
Карта басейну річки (рос.)
Вілюй на Вікісховищі

Вілюй (рос. Вилюй, якут. Бүлүү) — річка в азійській частині Російської федерації, 32-га найдовша річка на Землі, ліва притока Лени, найбільша з її приток.

Географія[ред.ред. код]

Річка витікає на Вілюйському плато Середньосибірського плоскогір'я, недалеко від річок басейну Нижньої Тунгуски. У верхній течії річка тече у напрямку з півночі на південь, потім, прийнявши води притоки Чони, Вілюй різко повертає на схід і зберігає напрямок, близький до паралелі, до самого гирла (північніше Сангаре), вигинаючись проте в одному місці великим закрутом на південь (Сунтарський закрут). У верхів'ях перетинає болотисто-озерну рівнину, нижче тече в області розвитку трап, де утворює долину гірського характеру з каньйоноподібній звуженнями (до 160 м), вкрай звивисту.

Схили річки обривисті, заліснені; в руслі є пороги. Від селища Чернишевський до гирла річки Чіркуо утворює водосховище Вілюйської ГЕС (дала струм в 1967). Фундаментом гідроелектростанції служать скелі порогу Улахан Хана. Води водосховища, які стримує ця гребля, розтягнулися вгору по течії річки на 400 км. Для будівництва та експлуатації ГЕС й було споруджене селище Чернишевський. За 140 км нижче від нього на порозі Аччигий Хана побудована нова Светлінська ГЕС.

У нижній течії річка протікає по Центральноякутській низовині. Нижче селища Сунтар долина розширюється. Від міста Вілюйська до гирла протікає по широкій долині з широкою заплавою і островами, котрі часами затоплюються. Найбільший з них — острів Хочентах — має довжину до 15 км.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Хотун Бүлүү хомолтото. Обиды Матушки Вилюя. Н. Д. Архипов, И. С. Бурцев. — Дьокуускай, Сайдам, 2005–304 с. ISBN 5-98671-003-7
  • Рыбные богатства Вилюя и их охрана. А. С. Гольдман, В. А. Игнатьев, Якутск, Сайдам, 2006. — 38 с.