Вішнувардхана Хойсала
| Вішнувардхана | |
|---|---|
 | |
| Народився | невідомо |
| Помер | бл. 1152 |
| Країна | Держава Хойсалів |
| Діяльність | суверен |
| Титул | магараджа |
| Посада | Hoysala kingd |
| Термін | 1108—1152 роки |
| Попередник | Віра Балала I |
| Наступник | Нарасімха I |
| Конфесія | джайнізм |
| Рід | Хойсали |
| Батько | Ереянга |
| Діти | Нарасімха I |
Вішнувардхана (каннада ವಿಷ್ಣುವರ್ಧನ; д/н– 1152) — магараджа Держави Хойсалів в 1108—1152 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Другий син Ереянги. Протягом панування старшого брата Віра Балали I був намісником Хойсалської Гангаваді. Посів трон близько 1108 року після смерті останнього. 1110 року прийняв титул магараджи.
1116 року за допомоги Адігаймана, намісника Чоланської Гангаваді, завдав поразки військам Кулотунги Чола I, захопивши весь регіон Гангаваді. Близько 1117 року Вішнувардхана переміг правителів регіону Нілгірі — Ченгалвів, Конгалвів (оженився на Чандаладеві, представниці цієї династії), і Нідугал Чола, а також династії Ноламбів (магарадж Ноламбаваді), дві гілки Кадамба з Банавасі та Гоа, гілки Пандьїв з Уччангі, Алупів з Тулунаду та Сантарів з Хосагунди. Усі вони визнали зверхність Хойсалів та почали сплачувати данину. Завдяки цим перемогам Вішнувардхана прийняв титули талакадуґонда («Володар Талакаду») і ноламбавадіґонда («Володар Ноламба»).
1118—1120 роках спільно з Вікрамадітьєю VI, магараджахіраджею Західних Чалук'їв, завдав поразки раджакесарі Віккрамі Чола, дійшовши практично до Канчі. Переніс столицю до Дварасамудри.
За цим виступив проти Вікрамадітьї VI, перемігши того в битві біля Каннегалі, зайнявши стратегічну фортецю Ханагалі, розгромив ворожу армією на чолі із Боппанну в битві біля Халлурі і поширив свою владу на Банавасі і регіони Хумача. Близько 1122 року він досяг річки Крішна, де зазнав поразки від армії Західних Чалук'їв. В результаті вимушений був визнати зверхність останніх.
1127 року виступив проти нового магараджахіраджи Сомешвари III, захопивши до кінця панування останнього Ханагал, Уччангі та Банкапуру та пройшов на північ від річки Тунґабгадра до Лаккунді. 1131 року прийняв титул магараджахіраджа. Ймовірно замирився з наступним магараджахіраджею Західних Чалук'їв — Джагадекамаллою II, — оскільки на початку 1140-х років разом з ним з здійснив успішний похід проти Джаяварман I Парамара, магараджахіраджи Малави.
1145 року оголосив свого сина Нарасімху співволодарем. Помер Вішнувардхана близько 1152 року. Уся влада перейшла до Нарасімхи.
Культурна діяльність[ред. | ред. код]
Активно підтримував науковців та літераторів. При його дворі працювали математик Раджадітья, поет Нагачандра (автор джайнської версії «Рамаяни» мовою каннада «Рамачандра чаріта пурана»). Активно підтримував в офіційних документах та в літературі застосування мови каннада.
Будівництво[ред. | ред. код]
На ознаку самостійності та могутності розпочав широке будівництво — фундував храм Кеерті Нараяна в Талакаді, Ченнакешава у Белпурі, (присвячений богу Вішну, загалом будувався і перебудовувався 103 роки), Хойсалешвара у Дварасамудрі (присвячений богу Шиві, загалом будувався й добудовувався 86 років). Два останні храми є претендентами до об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Дружина Вішнувардхани — Шанталадеві (майстриня танцю бхаратанатьям) — фундувала храм Каппе Ченнігарая в Дварасамудрі.
При цьому в цей час формується своєрідний стиль скульптури Хойсалів, що перейняв якості як Карнатського дравідійського, так і арійського стилів.
Джерела[ред. | ред. код]
Foekema, Gerard (1996), Complete Guide to Hoysala Temples, New Delhi: Abhinav, ISBN 81-7017-345-0 Kamath, Suryanath U. (2001) [1980], A concise history of Karnataka: from pre-historic times to the present, Bangalore: Jupiter books, LCCN 80905179 Sastri, K.A. Nilakanta (2002) [1955], A history of South India from prehistoric times to the fall of Vijayanagar, New Delhi: Indian Branch, Oxford University Press, ISBN 0-19-560686-8 Sen, Sailendra Nath (2013), A Textbook of Medieval Indian History, New Delhi: Primus, ISBN 978-9-38060-734-4