ГЕС Хополі

ГЕС Хополі
18°46′52″ пн. ш. 73°21′19″ сх. д.
Країна	Індія
Стан	діюча
Річка	Індраяні
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1915 (заміна турбін у 2003)
Основні характеристики
Установлена потужність	72  МВт
Середнє річне виробництво	280  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	515  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Пелтон
Кількість та марка турбін	3 VA Tech
Витрата через турбіни	18,5  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	3 Siemens
Потужність гідроагрегатів	3х24  МВт
Основні споруди
Тип греблі	гравітаційні
Висота греблі	39 (Шірвата), 26 (Валван), 15 (Лонавала)  м
Довжина греблі	2212 (Шірвата), 1356 (Валван), 1544 (Лонавала)  м
Власник	Tata Power
ГЕС Хополі
Мапа

ГЕС Хополі (англ. Khopoli) — гідроелектростанція в центральній частині Індії у штаті Махараштра. Використовує деривацію ресурсу з річки Індраяні, правої притоки Бхіми, яка, своєю чергою, є лівою притокою Крішни (впадає до Бенгальської затоки на східному узбережжі країни).

Гідроенергетична схема станції Khopoli використовує різний рельєф протилежних сторін гірської системи Західних Гатів, яка тягнеться в меридіональному напрямку уздовж узбережжя Махараштри. Їх похилий східний схил зокрема дренується річками басейну Крішни, котрі в підсумку несуть воду на східне узбережжя країни. Водночас західний схил вирізняється стрімким похилом в бік розташованого неподалік Аравійського моря. Як наслідок, деривація ресурсу з басейну Крішни всього за кілька кілометрів через вододільний хребет дає змогу отримати гідроенергетичну схему з великим напором.

Накопичення ресурсу для роботи станції здійснюється за допомогою кількох гребель гравітаційного типу, зведених у верхів'ях Індраяні, як-от:

• Шірвата (споруджена в 1920 році), висотою 39 метрів та довжиною 2212 метрів, яка потребувала 460 тис. м³ матеріалу. Вона перекрила долину центрального витоку Індраяні та утворила сховище з площею поверхні 13 км² та об'ємом 186 млн м³;

• Валван (завершена в 1916-му), зведеної на струмку, що впадає ліворуч до правого витоку Індраяні. Ця споруда висотою 26 метрів та довжиною 1356 метрів потребувала 182 тис. м³ матеріалу та утримує сховище з площею поверхні 14,3 км² та об'ємом 73 млн м³. Як і згадана першою Шірвата, наразі Валван включає у свою конструкцію контрфорси;

• Лонавала (завершена так само в 1916-му) висотою 15 метрів та довжиною 1544 метри, що перекрила долину правого витоку Індраяні та утворила сховище з площею поверхні 3,9 км² і об'ємом 12 млн м³.

Сховища Шірвата та Валван пов'язали між собою каналом-тунелем довжиною 2 км (зокрема тунель 1,6 км), тоді як від Валван починається головний дериваційний тунель довжиною 7 км, що на своєму шляху приймає через коротке бічне відгалуження додатковий ресурс від греблі Лонавала. На західному схилі вододільного хребта тунель переходить у шість напірних водоводів довжиною по 1,35 км із діаметром 1 м.

Первісно основне обладнання станції, введеної в експлуатацію у 1915 році, становили шість гідроагрегатів потужністю по 8 МВт. Надалі їх замінили на три потужністю по 24 МВт, які при напорі у 515 метрів забезпечують виробництво 280 млн кВт·год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода відводиться у річку Паталганга, яка впадає в естуарій річки Амба (також відомий як Dharamtar creek) за два десятки кілометрів на південь від Мумбаї.

Можливо відзначити, що станція Khopoli не єдина у Махараштрі, яка використовує деривацію між басейнами Бенгальської затоки та Аравійського моря — за подібною схемою працюють й інші ГЕС, наприклад Бхіра, Койна, Бхівпурі.