Бенгальська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бенга́льська зато́ка — велика затока на північному сході Індійського океану, обмежована півостровами Індостан та Індокитай, Андаманськими та Нікобарськими островами.

Бенга́льська зато́ка нагадує трикутник, і омивє Індію і Шрі-Ланку на заході, Бангладеш і Індію на півночі, М'янму, південну частину Таїланду і Андаманський острів та Нікобарські острови на сході. Її південна межа тягнеться як уявна лінія від миса Дондра в південному кінці Шрі-Ланка до північного кінця Суматри.

Бухта Бенгалії займає область 2,172,000 км². Ряд великих річок – Ганг, Брахмапутра и Мегхна (спільний естуарій), Крішна, Годаварі, Кавері, Маханаді, Іраваді – впадають в Бенгальську затоку.

Площа близько 2172 тис. км².

Глибина до 5258 м на південному сході Бенгальської затоки улітку і навесні часті штормові вітри і тропічні урагани.

Температура води на поверхні в лютому від +25 до +27°, в серпні 4—28°. Солоність 30 — 34%. Природних бухт мало.

Головні порти: Калькутта, Мадрас (в Індії), Чіттагонг (в Пакистані).

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія

Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.