Гвинтове зчеплення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гвинтове зчеплення російських залізниць

Гвинтове зчеплення — неавтоматичний зчіпний пристрій, який застосовується на залізничному транспорті.

У СРСР такий вид зчеплення поїздів широко використовувався для зчіпки рухомого складу до середини XX століття. У Великій Британії таке зчеплення називається гвинтовою муфтою. У СРСР перехід на автозчеп розпочався в 1935 році і завершився після 1959 року. На 1959 автозчепленням було обладнано 96,4 % інвентарного парку вагонів. Пасажирських вагонів з автозчепленням на 1959 було 69 % від інвентарного парку[1].

Гвинтове зчеплення застосовується на всіх залізницях країн Європи, крім колишнього СРСР. Винятки — деякі швидкісні та міські поїзди, на них застосовується автозчеплення Шарфенберга.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сообщение Управления статистического учёта и отчётности МПС СССР в министерство об итогах переписи вагонов 3 июня 1959 года // Железнодорожный транспорт СССР 1956—1970 гг. (сборник документов) Москва.: «Эрга» 550 с.