Автозчеплення СА-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зпрощена схема дії автозчеплення СА-3.
Модель автозчеплення СА-3 в музеї залізничного транспорту

Автозчеплення СА-3(рос. Автосцепка СА-3) — автоматичний зчепний механізм, який застосовується на залізничному транспорті Росії, країн СНД, Прибалтики, Фінляндії і Монголії (на всіх залізницях з шириною колії 1520 мм) для зчеплення між собою одиниць рухомого складу з мінімальним застусуванням людських зусиль. Аббревіатура назви означає «Советская автосцепка, 3-й варіант».

Вперше питання про застосування автозчеплення на залізницях постало в 1898 році, на ХХ дорадчому з"їзді представників залізниць. В якості одного з варіантів розглядалася і американське автозчеплення системи Джаннея. Однак, через її ненадійність і відсутність підходячої вітчизняної конструкції, було прийнято рішення відкласти застосування автозчеплення на не визначений термін.

Автозчеплення СА-3 яке застосовується сьогодні, розроблене на основі американського зчеплення 1916 року системи Віллісона (Willison) в 1932 році колективом спеціалістів Московського ВРЗ в складі А. Ф. Пухова, І. Н. Новикова, В. А. Шашкова і В. Г. Голованова під керівництвом В. Ф. Егорченко.

Перехід залізниць СРСР на автозчеплення розпочався в 1935 році, і був повністю завершений в 1957 році. Під час переходу з гвинтового зчеплення на автозчеплення яке використовується сьогодні на вітчизняних залізницях, застосовувалися спеціальні перехідники, які дозволяли зчеплювати між собою вагони, оснащені старим та новим на той час зчепленням.

На відміну від гвинтового зчеплення, що застосовувалася раніше при застосуванні автозчеплення СА-3 робота складальника рухомого складу зводилась до з"єднання гальмівних рукавів і електричних кабелів. Розривне статичне зусилля — 200 т.

Дивись також[ред.ред. код]