Генерал-губернатор Індії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор генерал-губернатора і віце-короля (1885—1947)

Генерал-губернатор Індії (англ. Governor-General of India) або з 1858 по 1947 роки Віце-король і генерал-губернатор Індії (англ. Viceroy and Governor-General of India) — глава Британської адміністрації Індії, а пізніше, після отримання Індією незалежнсті, формальний глава держави. Посада була створена в 1773 році під назвою «генерал-гебурнатор президенсії Форт Вільям». Посадовець мав прямий контроль над Фортом Вільям, але також наглядав за іншими посадовцями Британської Ост-Індської компанії в Індії. Повну владу над всією територією, яку контролювала Компанія, він отримав в 1833 році, тоді ж посада отримала назву «генерал-губернатора Індії».

В 1858 році території Компанії перейшли під прямий контроль Британської Корони, а генерал-губернатор стал формальним главою Британської Індії, якому були підпорядковані всі її провінції: Пенджаб, Бенгал, Бомбей, Мадрас, Об'єднані Провінції та інші. Крім провінцій, до складу Британської Індії входило багато князівств, що були прямо підпорядковані британському монарху, представником якого також був генерал-губернатор, що для відображення цього факту отримав титул «віце-короля».

Титул «віце-короля» був скасований в 1947 році, коли Індія і Пакистан отримали незалежність, але посада генерал-губернатора залишалася окремо в обох домініонах до прийняття ними конституції в 1950 та 1956 роках, відповідно.

До 1858 року генерал-губернатор призначався Радою директорів Ост-Індської компанії, після 1858 року — британським монархом за порадою британського уряду. Після 1947 року генерал-губернатор призначався британським монархом вже за порадою індійського уряду. Термін служби становив 5 років.

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.