Пенджаб (регіон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пенджаб на англійській карті 1903 року
Хармандір Сахіб — головний храм сикхів

Пенджаб («П'ятиріччя», на санскриті Панчанада, пенджаб. ਪੰਜਾਬ ਖੇਤਰ) — назва намивної рівнини площею 100 тисяч квадратних кілометрів у заплавах річок Джелам, Чинаб, Раві, Біас та Сатледж. Ці п'ять особливо шанованих в індуїзмі річок разом з Індом (Синдху) та Сарасваті складають ведичне семиріччя, що згадується у Ведах. Основне населення — пенджабці, основна мова — пенджабська. Окрім ісламу та індуїзму, в регіоні традиційно поширений сикхізм.

Пенджаб відомий своєю багатою історією. На зорі історії людства у долинах п'яти річок сформувалась Індська цивілізація. Епос «Махабхарата» (містить «Бхагавад-гіту») поміщає на Пенджабській рівнині битву Пандавів та Кауравів. Іслам остаточно узяв гору в Пенджабі над індуїзмом після перемоги Мухаммада Гурі над місцевим правителем дому Прхавіраджа у 1192 році.

З Пенджабу почалось поширення на всю Індію влади Великих Моголів. За них головним містом Пенджабу стає Лахор. Після смерті імператора Аурангзеба владу в Пенджабі захопили сикхи, які вважали своїм учителем Нанака. У 1849 році британський генерал-губернатор маркіз Дальхузі анексував Пенджаб і перетворив його на британську провінцію.

Під час розділу Британської Індії 40 % території Пенджабу залишились в Індії та склали однойменний штат у складі Індійського Союзу. Столицю штату Чандігарх проектував запрошений з Європи архітектор Ле Корбюзьє. Західні області Пенджабу з Лахором увійшли до складу держави Пакистан, де з них було утворено окрему провінцію.

Посилання[ред.ред. код]