Гетьман Володимир Петрович
| Гетьман Володимир Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
10 червня 1921 Маяки, Одеський повіт, Одеська губернія, Українська СРР | |||
| Помер |
11 березня 2003 (81 рік) Одеса, Україна | |||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] і поезія[1] | |||
| Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова | |||
| Роки активності | 1948-2001 | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
|
| ||||
Володи́мир Петро́вич Гет́ьман (1921—2003) — український поет, член НСПУ (1952).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1921 року в селі Маяки (тоді Одеський повіт, Одеська губернія); рано лишився без батька. Вітчим Кирило Лазарович Геращенко — робітник водогінної станції «Дністер», колишній партизан, інвалід громадянської війни — зміг допомогти хлопцеві не озлобитися, виховував у любові та повазі до людей. На станції Дністер (Біляївка) закінчив початкову школу.
19 грудня 1929 року родину запихають як куркулів у вантажний вагон на станції Єреміївка і вивозять в Росію, — до табору Спасо-Преображенського монастиря аж під Вологду. Заслання для Володі тривало чотири місяці, а для батьків — півроку. Родина була «освобожденная от высылки» із поверненням на місце колишнього проживання — у село Біляївку. Згодом обставини вимушують переїхати у село Маяки, а 1932 року, — до Одеси, де закінчує середню школу. Мамина сестра Лідія Василівна Герастовська приїхала до Спасо-Преображенського монастиря і забрала племінника до Москви. Друга мамина сестра Марія Василівна Бойченко — його хрещена матір, у сім'ї якої він проживав деякий час.
Почав друкувати свої поетичні твори в 1939 році в періодичних виданнях.
Учасник Другої світової війни, потрапляє у фашистський полон. Двічі тікає з концтаборів. Повернувся на батьківщину з американської окупаційної зони. Тож десятиліттями був під підозрою у влади.
1948-го дебютував як поет. 1951 року закінчив Одеський університет; учителював.
В 1954—1967 роках — редактор одеського видавництва «Маяк». 1958 року, під час хрущовської відлиги, зміг видати збірочку «За дротом».
Основа багатьох ранніх віршів — враження від перебування у німецьких концентраційних таборах. Творам притаманна ліричність, мальовничі образні структури, перегукування із фольклорними сюжетами.
членський квиток Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури.
Окремі твори перекладено білоруською, єврейською, казахською, російською, узбецькою мовами.
Уже в новому тисячолітті в Одеській письменницькій організації зазнав ще жорстокіших проскрибцій, ніж за радянських часів. Його позбавили можливості друкуватися. Рукопис, переданий автором спілчанському керівництву, «загубили».
Помер 2003 року в Одесі. Після смерті поета не була створена комісія з його творчої спадщини, щоб уклала рукопис пристойного тому вибраних творів.
Твори[ред. | ред. код]
- «Рибальське щастя», 1950
- «За дротом», 1958
- «Ранкові зорі», 1960
- «Іскри з-під молота», 1964
- «Вогник», 1967
- «Ластівка», 1971
- «Квітнева заметіль», 1972
- «Не залишай мене, любове», 1973
- «Розмова з коханою», 1981
- «Проміння перемоги», 1995
- «Наймолодший куркуль Союзу Радянського», 2001.
Джерела[ред. | ред. код]
- ЕСУ [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Відгомін життєвої дороги Володимира Гетьмана [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Наш Гетьман [Архівовано 16 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Білі крила вітрил [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |