Гопонько Віталій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гопонько Віталій Михайлович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 11 березня 1988(1988-03-11)
Мукачеве
Смерть 21 серпня 2014(2014-08-21) (26 років)
Новоганнівка
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Гюрза»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 128 ОГПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Віта́лій Миха́йлович Гопо́нько (нар. 11 березня 1988(19880311) — 21 серпня 2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 1988 року в місті Мукачеве. Мама померла, коли Віталію було 8 років. Закінчив Мукачівський професійний ліцей, з 2007 року — на військовій службі за контрактом. Змалку мріяв бути розвідником, займався спортом, виступав за школу і ліцей, пізніше зробив остаточний вибір — після строкової служби залишився на контракт.

Командуванням був нагороджений грамотами, подяками, вдячними листами. Як заступник командира розвідувального взводу розвідувальної роти брав участь у ліквідації наслідків стихійного лиха в західних регіонах України.

Мобілізований на самому початку війни на сході України, сержант, командир відділення 128-ї окремої механізованої бригади.

Загинув під Луганськом, коли російські найманці вели артилерійський обстріл опорного пункту бригади в районі села Новоганнівка.

Без сина лишився батько Михайло Михайлович та молодший брат Віталій.[1]

Похований у селі Лавки, Мукачівський район.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
  • нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • у червні 2015-го в Мукачівському професійному аграрному ліцеї імені Михайла Данканича відкрили меморіальну дошку на честь Віталія Гопонька
  • Вшановується 21 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 6
  • грамоти; подяки; вдячні листи[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Молодший брат загиблого розвідника: «Доб'юся всього, про що мріяв Віталій!»
  2. ↑ Повік не забудемо подвиги Героїв! У Міноборони вшанували пам'ять захисників України
  3. ↑ Небесна Гвардія

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гопонько_Віталій_Михайлович&oldid=39916310