Мукачеве

Мукачеве
Герб Мукачевого Прапор Мукачевого
Мукачівська ратуша
Мукачеве на мапі області
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Закарпатська область
Район/міськрада	Мукачівська міська рада
Код КОАТУУ	2110400000
Засноване	896
Магдебурзьке право	1445
Населення	▲ 84 692 (1 вересня 2012)
Площа	27.9 км²
Поштові індекси	89600—619
Телефонний код	+380-3131
Координати	48°26′43″ пн. ш. 22°43′02″ сх. д.
Водойма	р. Латориця
День міста	Остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Мукачеве
До обл./респ. центру
- залізницею	63 км
- автошляхами	42,3 км
До Києва
- залізницею	791 км
- автошляхами	767 км
Міська влада
Адреса	89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Пушкіна, 2
Веб-сторінка	Мукачівська міська рада
Міський голова	Ленд'єл Золтан Золтанович

Мука́чеве (Мункач, Мукачево, Мукачово або Мукачів) — місто обласного значення в Закарпатській області. Засноване 896 року. Міську владу очолює міський голова.

Більшість населення в Мукачеві - українці (77,1%) зі значною меншістю росіян (9,0%),угорців (8,5%), німців (1,9%), євреїв (кількість невідома), і циган (1,4%).

Назва міста

В українській мові вживається декілька варіантів назви міста. На сторінці Верховної Ради а також у словниках назва міста подається як Мукачеве. Ця назва вважається нормативною^{[1] [2][недійсне посилання]}.

На сторінці Мукачівської міськради місто названо Мукачево^[3], цю назву вживають і місцеві мешканці^{[Джерело?]}. Також розповсюджене в українській мові назва міста Мукачів^{[Джерело?]}.

Назва міста мовами інших національностей, які живуть або жили в місті: місцевою говіркою Мукачово, російською Мукачево, угорською Munkács [мункаач], словацькою і чеською Mukačevo [мукачево], польською Mukaczewo [мукачево], німецькою Munkatsch [мункач], на їдиш מונקאטש [мінкач, мункач], румунською Munceag, Muncaci, Muncaciu.

Історія

Карта міста та його околиць, 1831 рік

Мукачівська вуличка

Понад 1100 років минуло з часу першої писемної згадки про місто. В літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 р. угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачевого, де він 40 днів святкував перемогу. 1263 р. — у грамоті королевича Іштвана V, сина короля Бейли IV, ідеться про те, що село Чинадієво розташовано вище від міста Мукачевого.

1339 Федір Коріатович збудував замок в Мукачево

1352 — в районі Підгорян (один з сучасних районів міста) комендант замку Де́же зупинив татарську навалу хана Атламоша, загін розбив, а самого хана взяв у полон і в замку стратив.

Мукачево було засновано на перехресті історично сформованих торгових шляхів, у 1376 р. королева Угорщини й Польщі Єлизавета дала місту грамоту, за якою воно дістало статус привілейованого й одержало дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина, покровителя міста. Печатка призначалася для засвідчення актів купівлі-продажу виноградників. У 1445 р. володар домінії і Мукачівського замку Янош Гуняді надав Мукачевому Магдебурзьке право.

Над Мукачевом протягом віків проносилися різні політичні бурі. Воно входило до складу Угорщини, Галицько-Волинського князівства, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу. Тепер воно у складі незалежної, суверенної Української держави.

Мукачівський замок «Паланок», збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, відіграв важливу роль у становленні Мукачевого. Саме з ним пов'язують і походження назви міста. Одна легенда свідчить, що місто збудувано в тяжких муках, інша — що нібито під замком на річці Латориці були млини, де мололи зерно на муку і назва походить від слова мука.

Місто та його околиці відомі своїми монастирями. Це Мукачівський жіночий православний монастир, у якому зібрано величезну за кількістю книг бібліотеку; Домбокський жіночий православний монастир, Ракошинський чоловічий православний монастир. Велику історичну та архітектурну цінність має замок сім'ї Шенборн, з його оригінальністю архітектурного стилю, а також Мукачівська ратуша.

21 березня 1919 року в Будапешті, а того ж вечора в Мукачевому, було проголошено радянську владу на Закарпатській Україні та створено її виконавчий комітет — міський Директоріум. З числа колишніх військовополонених та робітників Мукачевого формувалася Червона гвардія. Однак радянська влада в Угорщині і на Закарпатті довго не протрималась. 28 квітня 1919 року Мукачево було окуповане румунськими військами, а через два місяці військами новоутвореної Чехословацької республіки .

У новітній історії місто «прославилось» під час виборів міського голови у 2004 році, які було сфальсифіковано.

Єврейська громада

Євреї почали селитися в Мукачевому, що входило до складу угорських земель імперії Габсбургів у середині XVII століття. Аристократичне сімейство Шенборн, що володіло Мукачевом з 1711 року, охоче приваблювало в місто євреїв, наклавши на них лише податок за проживання. У 1891 році в Мукачевому проживало 5049 євреїв (47,9 % населення), в 1910 р. — 7675 (44 %), в 1921 р. — 10 012 (48 %), в 1930 р. — 11 241 єврей (43 %). Після окупації Угорщини німецькими військами у квітні 1944 року в Мукачевому було створено два гетто. Наприкінці квітня — на початку травня 1944 року вони були ліквідовані і в'язнів депортували в Аушвіц.

Географія

Мукачівський замок «Паланок»

Місто Мукачево розташоване в центральній частині Закарпатської області України і за своїм економічним потенціалом та кількістю населення займає друге місце в області після її адміністративного центру — м. Ужгорода.

Мукачево є містом обласного значення Закарпатської області, що знаходиться на відстані 42 км від обласного центру та адміністративним центром однойменного Мукачівського району. Місто розташоване на стику відрогів вулканічних Карпат і Закарпатської низовини, займає досить велику, щільно забудовану територію вздовж річки Латориця.

Завдяки винятково вигідному топографічному і геополітичному місцерозташуванню (на відстані 40-50 км від кордонів з Угорською і Словацькою Республіками, і відповідно 90-100 км від кордонів з Румунією і Польщею), Мукачево є транспортним вузлом міжнародних магістралей. Місто перетинають залізничні магістралі: Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень та автомобільні траси: Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.

Значна частина житлових будівель знаходиться на лівобережній частині ріки. Тут проходить залізнична лінія та на південно-східному боці — промислова зона. Мукачево є «секстаполісом», що означає — шість міст. Це колишні поселення Росвигова, Підмонастиря, Паланку, Підзамку, Підгороду та самого Мукачевого.

Навколишні гори — Галіш, Ловачка, Червона, Чернеча, Сороча, Попова, Павлова і Велика. Гора Червона Гірка на околиці Мукачевого — найпівнічніша у світі місцевість, де ще кілька років тому вирощували чай.

Економіка та зайнятість

Основні галузі — виробництво меблів, спортивного спорядження, виробництво електроенергії, виробництво електричного та електронного устаткування (завод «Флекстронікс»), сільське господарство та харчова промисловість.

Люди

Див. також: Міські голови Мукачевого та Почесні громадяни Мукачевого

• Андрелла Михайло, (літературний псевдонім — Оросвигівський) — (1637–1710) — громадський та церковний діяч, український письменник-полеміст.
• Балога Віктор Іванович — український політичний та державний діяч. Міністр надзвичайних ситуацій України (Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи — 2005–2006, Міністерство надзвичайних ситуацій України від листопада 2010). Глава Секретаріату Президента України Віктора Ющенка (2006–2009). Народний депутат 4-го скликання (2002–2005). Голова Закарпатської обласної державної адміністрації (05.05.1999-01.06.2001, 04.02.-27.09.2005), Мукачівський міський голова — 04.1998-05.1999).
• Андрій (Бачинський) — Мукачівський єпископ у 1772–1809 роках.
• Беца Йожеф Йожефович (угор. Becza József) — радянський футболіст, півзахисник. Гравець збірної СРСР. Майстер спорту (з 1961), заслужений майстер спорту СРСР (з 1991), заслужений тренер Вірменської РСР (з 1980), заслужений тренер Росії. Орден «За заслуги» III ступеня (2004).
• Бровді Іван Васильович — український скульптор.
• Вакарчук Святослав Іванович — український музикант, лідер рок-гурту «Океан Ельзи»
• Ващук Федір Григорович — український учений у галузі інформатики.
• Габовда Юрій Вікторович — футболіст, нападник «Кривбаса» (Кривий Ріг).
• Головач Марія Іванівна — поетеса.
• Кальник Віктор Мартинович — депутат Верховної Ради України 13 скликання (1994–1998), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грецькій Республіці (04.2001-08.2005), в Республіці Албанія (01.2002-08.2005), в Республіці Болгарія (04.2007-04.2011).
• Кампо Володимир Михайлович — український юрист, суддя Конституційного Суду України.
• Качур Іван Васильович- радянський та український футболіст та тренер.
• Феодор (Мамасуєв) — Його високопреосвященство кир Фео́дор (також Фе́дір, в миру Мамасуєв Олександр Семенович) — архієрей Української православної церкви (Московського патріархату) з 2007 року, архієпископ Мукачівський і Ужгородський, духівник Мукачівського Миколаївського монастиря (1997-).
• Машіка Віктор Томашович — правознавець.
• Мігай Мункачі — угорський живописець німецького походження, зачинатель і творець угорського реалістичного живопису.
• Маринець Василь Васильович — учений в галузі математики
• Мілявська Лоліта Марківна — співачка, акторка, телеведуча і режисер. Більше відома глядачеві під сценічним ім'ям — Лоліта. Зараз проживає в Російській Федерації.
• Мущинка Анатолій Михайлович — радянський та український футболіст.
• Ража Людвік (Ráža Ludvík; 1929–2000) — чеський режисер
• Ряшко Віктор Іванович — радянський та український футболіст (півзахисник) і тренер.
• Ряшко Іван Іванович — радянський легкоатлет, рекордсмен СРСР(біг на 400м), майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики.
• Сільваші Тіберій Йосипович — український художник-абстракціоніст.
• Ткаченко Марина Ігорівна — українська баскетболістка , олімпійська чемпіонка.
• Улинець Ернест Михайлович — ґенерал-лейтенант служби цивільного захисту (08.2008); Голова Державної інспекції техногенної безпеки України (з 24.12.2010).
• Химинець Юліан — керівник екзекутиви ОУН у Закарпатті протягом 1932 - 1938.
• Шматько Микола Гаврилович — український скульптор, художник.
• Шепа Антон Олексійович — заслужений художник України.
• Янцо Віктор Степанович — український композитор і музикант. Автор гімну Мукачевого, керівник рок-гурту «Rock-H».

В Мукачевім працюють:

Заслужені працівники культури України.

• Лаутнер Рудольф Іржійович (1996) – керівник Народного цирку „Дружба” при Мукачівському міському будинку культури.
• Яцканич Олена Юсупівна (1999) – керівник народного самодіяльного хореографічного колективу шоу-балету „Сучасник”.
• Цигак Василь Станіславович (1999) – директор Мукачівського історичного музею „Замок „Паланок””.
• Дашковський Михайло Максимович – журналіст.
• Трухманова Марія Корніївна (1979) – директор Мукачівської міської централізованої бібліотечноїсистеми.
• Мейгеш Юрій Васильович (1976) – письменник.
• Греба Ілля Васильович (2007) – викладач Мукачівської дитячої школи мистецтв №1 ім. С. Мартона

Заслужені діячі мистецтв України.

• Волонтир Володимир Ілліч (1999) – художній керівник і деригент Зразкового хору хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи.
• Турянин Федір Васильович (1994–2013) – викладач хорових дисциплін Мукачівського педагогічного коледжу, керівник самодіяльної чоловічої хорової капели вчителів Мукачівського району.
• Лиховид-Стецик Оксана Михайлівна (2007) – музикознавець, композитор, уродженка м. Мукачева

Заслужені художники України.

• Бровді Іван Васильович (1998) – скульптор і художник.
• Мічка Золтан Федорович (2000) – художник, живописець.
• Сяркевич Юрій Іванович (2004) – художник, живописець.

Заслужені артисти України.

• Юрій Горуля – артист Закарпатського обласного російського драматичного театру
• Лідія Пирогова – артистка Закарпатського обласного російського драматичного театру
• Валерій Столяров– артист Закарпатського обласного російського драматичного театру
• Василь Фурдь– артист Закарпатського обласного російського драматичного театру

Народні артисти України.

• Лідія Пирогова – артистка Закарпатського обласного російського драматичного театру

Міста-побратими

• Ньірмеддьеш, Угорщина. 2009
• Матесалька, Угорщина. 2009
• Егер, Угорщина.
• Кішварда, Угорщина.
• Мелець, Польща.
• Гуменне, Словаччина. 2010
• Суботиця, Сербія. 2008
• Сента, Сербія.
• Пряшів, Словаччина.
• Харцизьк, Україна, Донецька обл.
• Вугледар, Україна, Донецька обл.
• Коломия, Україна.
• Пельгржімов, Чехія.

Культура

Див. також: Пам'ятки Мукачевого

Вікіпедія:Вікі любить пам'ятки/Закарпатська область/Мукачеве

Традиції

Щороку в січні напередодні дня святого Василя в місті проводиться фестиваль «Червене вино». Гості фестивалю мають змогу безкоштовно продегустувати, а також придбати вина від приватних виноробів та відомих компаній. Окрім того, «Червене вино» — це ще й справжнє народне свято з колядками, щедрівками та подарунками.

Цвинтарі Мукачевого

У місті є чотири цвинтарі: цвинтар по вулиці Миру, на автошляху Мукачево-Іршава, по вулиці Матросова та по вулиці Дзержинського. На останньому поховані:

• Митрак Олександр Андрійович (16 жовтня 1837 — 17 березня 1913) — український письменник, фольклорист і етнограф Закарпаття,
• Пенчев Пенчо — перший Соціалістичної Праці у Закарпатській області.
• Роглєв І. Х. — Герой Соціалістичної Праці,

Галерея

Вигляд на ратушу та вулицю Пушкіна   Палац Шенборнів. Нині Мукачівський художній інститут   Замок «Паланок». Вигляд на мур верхнього двору   Кафедральний собор св. Мартина з Туру   Конкафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці   Церква Почаївської ікони Божої Матері   Церква у Росвигові   Вид на Мукачівський монастир та один з його мурів   Церква Мукачівського монастиря   Каплиця на території Мукачівського монастиря   Церква Зіслання Святого Духа   Вітраж церкви Зіслання Святого Духа   Вітраж церкви Зіслання Святого Духа   Пам'ятнику апостолам Кирилу і Мефодію   Пам'ятник сажотрусу   Пам’ятник жертвам повені 1998 року у Мукачевому   Якір біля північного транспортного мосту   Фонтан у парку ім. М.Горького   Вид на північний транспортний міст та Латорицю вгору за течією   Панорама Мукачевого. Вид із Замкової гори

Див. також

• Замок Паланок
• Росвигово

Посилання

• Мукачеве у 3D на «Віртуальних Карпатах»
• Газета «Мукачівська Ратуша» Офіційні новини Мукачівського міськвиконкому
• Облікова картка міста — Верховна Рада
• Мукачівська міська рада
• Історична хроніка Мукачевого
• Мукчеве, історична довідка, архівні та сучасні фото, визначні місцяукр. {{{1}}}
• Мукачеве - Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)