Мукачеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мукачеве
Mukachevo gerb.png Mukachevo prapor.png
Герб Мукачевого Прапор Мукачевого
Мукачівська ратуша
Мукачівська ратуша
Мукачеве
Мукачеве на мапі області
Мукачеве на мапі області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівська міська рада
Код КОАТУУ 2110400000
Засноване 896
Магдебурзьке право 1445
Населення 85 673 (01.10.2014)[1]
Площа 27.9 км²
Поштові індекси 89600—619
Телефонний код +380-3131
Координати 48°26′43″ пн. ш. 22°43′02″ сх. д. / 48.44528° пн. ш. 22.71722° сх. д. / 48.44528; 22.71722Координати: 48°26′43″ пн. ш. 22°43′02″ сх. д. / 48.44528° пн. ш. 22.71722° сх. д. / 48.44528; 22.71722
Водойма р. Латориця
День міста Остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Мукачеве
До обл./респ. центру
 - залізницею 63 км
 - автошляхами 42,3 км
До Києва
 - залізницею 791 км
 - автошляхами 767 км
Міська влада
Адреса 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Пушкіна, 2
Веб-сторінка Мукачівська міська рада
Міський голова Ленд'єл Золтан Золтанович

Мука́чеве (Мукачів, Мукачево, Мукачово або Мункач[2]) — місто обласного значення в Закарпатській області. Засноване 896 року. Міську владу очолює міський голова.

Більшість населення в Мукачеві — українці (77,1%), також мешкають росіяни (9,0%), угорці (8,5%), німці (1,9%), цигани (1,4%) і євреї (0,4%)[3].

Назва міста[ред.ред. код]

В українській мові вживається декілька варіантів назви міста. На сторінці Верховної Ради а також у словниках назва міста подається як Мукачеве. Ця назва вважається нормативною[1] [2][недійсне посилання].

На сторінці Мукачівської міськради місто названо Мукачево[3], цю назву вживають і місцеві мешканці. Також розповсюджене в українській мові назва міста Мукачів, вона була нормативною до реформи українського правопису 1933 року радянською владою.[Джерело?].

Назва міста мовами інших національностей, які живуть або жили в місті: місцевою говіркою Мукачево[4], російською Мукачево, угорською Munkács [мункаач], словацькою і чеською Mukačevo [мукачево], польською Mukaczewo [мукачево], німецькою Munkatsch [мункач], на їдиш מונקאטש [мінкач, мункач], румунською Munceag, Muncaci, Muncaciu.

Історія[ред.ред. код]

Mukacheve Coat of Arms.jpg
Карта міста та його околиць, 1831 рік
Мукачівська вуличка

Понад 1100 років минуло з часу першої писемної згадки про місто. В літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід 896 року угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачевого, де він 40 днів святкував перемогу. 1263 року в грамоті королевича Іштвана V, сина короля Бейли IV, ідеться про те, що село Чинадієво розташовано вище від міста Мукачево.

Під час завоювання угорців на місці сьогоднішнього замку була збудована фортеця з деревʹяної палі. Король Стефан І Святий надавав замку особливої важливості та зміцнив стіни, а король Ласло Святий продовжив цю працю, збудував навколо камʹяну стіну. 1339 року Федір Коріятович розширив замок, навколо нього вирив яму і заповнили її водою а на внутрішній стороні ями збудували частокіл (угор. palánk - звідси і назва замок Паланок).

1352 року в районі Підгорян (один з сучасних районів міста) комендант замку Де́же зупинив татарську навалу хана Атламоша, загін розбив, а самого хана взяв у полон і в замку стратив.

Мукачево виникло на перехресті історично сформованих торгових шляхів. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета дала місту грамоту, за якою воно дістало статус привілейованого й одержало дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина, покровителя міста. Печатка призначалася для засвідчення актів купівлі-продажу виноградників. 1445 року володар домінії і Мукачівського замку Янош Гуняді надав Мукачеву Магдебурзьке право, отримавши сполучення з Львовом, Галичиною, Поділлям.

Над Мукачевом протягом віків проносилися різні політичні бурі. Воно входило до складу Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу. Тепер воно у складі незалежної, суверенної Української держави.

Мукачівський замок «Паланок», збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, відіграв важливу роль у становленні Мукачева. Назва міста походить від угорського слова "munkás" що значить працьовитий або працівник, оскільки угорці долавши карпатські гори приклали чи мало зусиль, праці.

Місто та його околиці відомі своїми монастирями. Це Мукачівський жіночий православний монастир, у якому зібрано величезну за кількістю книг бібліотеку; Домбокський жіночий православний монастир, Ракошинський чоловічий православний монастир. Велику історичну та архітектурну цінність має замок сім'ї Шенборн, з його оригінальністю архітектурного стилю, а також Мукачівська ратуша. 4 грудня 1872 було відкрито ділянку Батьово-Мукачів Угорської Північно-східна залізниці. Згодом було збудовано залізницю Мукачів-Лавочне і Лавочне-Стрий (1887[5], де з'єдналась із Залізницею Ерцгерцога Альбрехта, Дністрянською залізницею.

21 березня 1919 року в Будапешті, а того ж вечора в Мукачевому, було проголошено радянську владу на Закарпатській Україні та створено її виконавчий комітет — міський Директоріум. З числа колишніх військовополонених та робітників Мукачевого формувалася Червона гвардія. Однак радянська влада в Угорщині і на Закарпатті довго не протрималась. 28 квітня 1919 року Мукачеве було окуповане румунськими військами, а через два місяці військами новоутвореної Чехословацької республіки[6].

У новітній історії місто прославилось під час виборів міського голови у 2004 році, які було сфальсифіковано.

Єврейська громада[ред.ред. код]

Євреї почали селитися в Мукачевому, що входило до складу угорських земель імперії Габсбургів у середині XVII століття. Аристократичне сімейство Шенборн, що володіло Мукачевом з 1711 року, охоче приваблювало в місто євреїв, наклавши на них лише податок за проживання. У 1891 році в Мукачевому проживало 5049 євреїв (47,9% населення), в 1910 р. — 7675 (44%), в 1921 р. — 10 012 (48%), в 1930 р. — 11 241 єврей (43%). Після окупації Угорщини німецькими військами у квітні 1944 року в Мукачевому було створено два гетто. Наприкінці квітня — на початку травня 1944 року вони були ліквідовані і в'язнів депортували в Аушвіц.

Географія[ред.ред. код]

Місто Мукачево розташоване в центральній частині Закарпатської області України і за своїм економічним потенціалом та кількістю населення займає друге місце в області після її адміністративного центру — м. Ужгорода.

Мукачево є містом обласного значення Закарпатської області, що знаходиться на відстані 42 км від обласного центру та адміністративним центром однойменного Мукачівського району. Місто розташоване на стику відрогів вулканічних Карпат і Закарпатської низовини, займає досить велику, щільно забудовану територію вздовж річки Латориця.

Завдяки винятково вигідному топографічному і геополітичному місцерозташуванню (за 40-50 км від кордонів з Угорською і Словацькою Республіками, і відповідно 90-100 км від кордонів з Румунією і Польщею), Мукачево є транспортним вузлом міжнародних магістралей. Місто перетинають залізничні магістралі: Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень та автомобільні траси: Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.

Значна частина житлових будівель знаходиться на лівобережній частині ріки. Тут проходить залізнична лінія та на південно-східному боці — промислова зона. Мукачево є «секстаполісом», що означає — шість міст. Це колишні поселення Росвигова, Підмонастиря, Паланку, Підзамку, Підгороду та самого Мукачевого.

Навколишні гори — Галіш, Ловачка, Червона, Чернеча, Сороча, Попова, Павлова і Велика. Гора Червона Гірка на околиці Мукачевого — найпівнічніша у світі місцевість, де ще кілька років тому вирощували чай[7].

Клімат[ред.ред. код]

Мукачеве має океанічний клімат (Кеппен: Cfb).

Клімат Мукачеве
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середня температура, °C −2,7 −0,5 4,5 10,5 15,3 18,2 20,0 19,4 15,5 10,2 4,7 0,1 9,6
Норма опадів, мм 46 39 40 47 70 87 78 70 50 46 51 59 683
Джерело: [4]

Населення[ред.ред. код]

Історична динаміка національного складу за даними переписів:

1959[8] 1989[9] 2001[9]
українці  56,9%  70,2%  77,1%
росіяни  15,9%  14,9%  9,0%
угорці  14,9%  8,5%  8,5%
німці    1,0%  1,9%
цигани    2,5%  1,4%
євреї  5,8%  1,5%  0,4%

Економіка та зайнятість[ред.ред. код]

Основні галузі — виробництво меблів, спортивного спорядження, виробництво електроенергії, виробництво електричного та електронного устаткування (завод «Флекстронікс»), сільське господарство та харчова промисловість.

Відомі особи[ред.ред. код]

В Мукачевім працюють[10]:

Заслужені працівники культури України.

Заслужені діячі мистецтв України.

Заслужені художники України.

Заслужені артисти України.

  • Юрій Горуля — артист Закарпатського обласного російського драматичного театру
  • Лідія Пирогова — артистка Закарпатського обласного російського драматичного театру
  • Валерій Столяров- артист Закарпатського обласного російського драматичного театру
  • Василь Фурдь- артист Закарпатського обласного російського драматичного театру

Народні артисти України.

  • Лідія Пирогова — артистка Закарпатського обласного російського драматичного театру

Міста-побратими[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Вікіпедія:Вікі любить пам'ятки/Закарпатська область/Мукачеве

Традиції[ред.ред. код]

Щороку в січні напередодні дня святого Василя в місті проводиться фестиваль «Червене вино». Гості фестивалю мають змогу безкоштовно продегустувати, а також придбати вина від приватних виноробів та відомих компаній. Окрім того, «Червене вино» — це ще й справжнє народне свято з колядками, щедрівками та подарунками.

Цвинтарі Мукачевого[ред.ред. код]

У місті є чотири цвинтарі: цвинтар по вулиці Миру[11], на автошляху Мукачево-Іршава, по вулиці Матросова та по вулиці Дзержинського. На останньому поховані:

Галерея[ред.ред. код]

Панорама Мукачевого. Вид із Замкової гори

Вигляд на ратушу та вулицю Пушкіна 
Палац Шенборнів. Нині Мукачівський художній інститут 
Замок «Паланок». Вигляд на мур верхнього двору 
Церква Почаївської ікони Божої Матері 
Церква у Росвигові 
Вид на Мукачівський монастир та один з його мурів 
Церква Мукачівського монастиря 
Каплиця на території Мукачівського монастиря 
Церква Зіслання Святого Духа 
Вітраж церкви Зіслання Святого Духа 
Вітраж церкви Зіслання Святого Духа 
Якір біля північного транспортного мосту 
Фонтан у парку ім. М.Горького 
Вид на північний транспортний міст та Латорицю вгору за течією 
Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганістані, Мукачеве, вул.Федорова 

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 жовтня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. Міськов І. О., Федак М. В. Назва та символіка Мукачевого в документах ХІІІ — першої чверті XVI ст. // Карпатика. Збірник наукових праць — 2007. — Вип. 36.
  3. Державний комітет статистики України
  4. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2006. С. 258.
  5. Перші залізниці на українській землі
  6. Історія Мукачевого
  7. На Закарпатті занепадає чайна плантація, яку посадили ще за вказівкою Йосипа Сталіна (uzhgorod.net.ua, 13 вересня 2007)
  8. Кабузан В. М. — Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006.
  9. а б кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  10. http://www.muklib.mk.uz.ua/mukachevo/muk_cultura.html
  11. Культові споруди Мукачівщини

Посилання[ред.ред. код]