Легкий Григорій Йосипович
| Легкий Григорій | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
21 червня 1922 с. Слов'ятин, (нині Саранчуківська сільська громада, Тернопільський район, Тернопільська область) |
| Смерть |
20 жовтня 1950 (28 років) с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область |
| Громадянство |
 Українська держава (1941) |
| Псевдо | Борис |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |
 ОУН УПА |
| Командування | |
| Окружний провідник ОУН Коломийщини (1945 — 1950) | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Легкий Григорій Йосипович (Псевдо: «Борис») — (21 червня 1922, с. Слов'ятин (нині Саранчуківська сільська громада, Тернопільський район, Тернопільська область) — 20 жовтня 1950, села Шешори та Прокурава, Косівський район, Станіславська(нині Івано-Франківська область) — окружний провідник ОУН Коломийщини. Лицар Срібного Хреста Заслуги.
Життєпис[ред. | ред. код]
Григорій Легкий народився 21 червня 1922 року на Тернопільщині. Закінчив у рідному селі початкову школу, вступив до Станіславської гімназії, яку закінчив із золотою медаллю, став членом юнацтва ОУН.
В 1943 р. його як активного члена Організації схопило гестапо. Засудили до розстрілу і повезли до Львова. У районі Бурштина Григорій вискочив на ходу з поїзда й так уник вироку.
До 1944 року виконував обов'язки пропагандиста проводу ОУН, а з 1945 року був призначений окружним провідником Коломийщини. Під керівництвом «Бориса» повстанці вели бої з німецькими, угорськими та більшовицькими військами.
Восени 1950 року окружний провідник Коломийщини «Борис» (Легкий Григорій) та окружний провідник Буковини «Сталь» (Савчак Василь) проводили в лісах в районі хребта Корметура поблизу с. Шешори останню нараду напередодні зими. Повстанці отримували явки і паролі, вказівки щодо діяльності на найближчі півроку та заходи безпеки. Нарада добігала кінця, чимало учасників її вже покинули, та енкаведистам, за допомогою свого агента «Кордуба», вдалося виявити і оточити місце зібрання повстанців. Провідник розпорядився знищити всі наявні документи. Зав'язався бій. Поранений Григорій прикривав відхід товаришів і, при спробі захопити його в полон, підірвав себе гранатою. У день загибелі, 20 жовтня 1950 року, йому йшов 29-й рік.
Провідник «Сталь» також загинув у тому бою. Обидва тіла окупанти возили до Києва для демонстрації високому начальству як доказ, що з повстанським рухом розправилися. Їх поховали у невідомому місці.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Згідно з Постановою УГВР від 23.08.1948 року і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 2/48 від 2.09.1948 року керівник Коломийського окружного проводу ОУН Григорій Легкий–«Борис» нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги УПА.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Пам'ятний хрест — як символічна могила — стоїть тепер на тому місці, де повстанці прийняли останній бій.
- 1.12.2017 року від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Галич Івано-Франківської обл. Срібний хрест заслуги УПА (№ 026) переданий Петру Легкому, брату Григорія Легкого–«Бориса».
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Підлетейчук П. За усміх світанку. — Коломия: Вік, 1997.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Борис», провідник коломийської округи [Архівовано 16 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Легкий Григорій, псевдо «Борис» [Архівовано 3 червня 2012 у Wayback Machine.]