Тернопільська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Тернопільська область
Герб Тернопільської області Прапор Тернопільської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Тернопільщина
Країна: Україна Україна
Утворена: 4 грудня 1939 року
Код КОАТУУ: 61000
Населення: 1138500 (2005)
Площа: 13823 км²
Густота населення: 82,5 осіб/км²
Телефонні коди: +380-35
Обласний центр: Тернопіль
Райони: 17
Міста:

обласного значення
районного значення
1
17
Смт: 17
Села: 1019
Селища: 1
Селищні ради: 17
Сільські ради: 580
Номери автомобілів: BO
Інтернет-домени: ternopil.ua; te.ua
Обласна влада
46021, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8
Веб-сторінка: http://www.adm.gov.te.ua
Голова ОДА: Чижмарь Юрій Васильович
Рада: Тернопільська обласна рада
Голова ради: Кайда Олексій Петрович

Тернопільська область — адміністративно-територіальна одиниця України. В історичному відношенні охоплює східну частину Галичини, південну Волинь та західне Поділля. У географічному — розташована на Подільській височині, з південна межа Тернопільської області проходить по річці Дністер, східна — по Збручі.

Площа — 13800 км2 (2,3 % території України), 1105,4 тис. мешканців (2007), у тому числі 341 000 міських (28,9 %) і 831 000 сільських. У області 18 міст, 17 смт., 1020 сільських населених пунктів, 17 районів, 580 сільських рад. Національний склад населення, за переписом 1970: українців — 96,1 %, росіян — 2,3 %, поляків — 1 %, євреїв — 0,5 %.

Край є одним із найпривабливіших для туристів. На території області знаходиться найдовша в Європі карстова печера Оптимістична завдовжки в 220 кілометрів, а також одне з «Семи природних чудес України» — Дністровський каньйон. Також Тернопільщина відома Почаївської лаврою та чудотворною іконою у Зарваниці. За кількістю замків (34) займає 1-ше місце в Україні.

Зміст

[ред.] Географія

Докладніше у статті: Географія Тернопільської області

[ред.] Географічне положення

Тернопільська область займає західну частину Подільського плато, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заході з Івано-Франківською, на заході з Львівською областями України. Тернопільщина знаходиться поблизу українського кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією.

[ред.] Територія

Тернопільська область займає площу 13.8 тис. км², що становить 2.3 % території України. За цим показником займає 23 місце серед інших областей України (меншими є тільки Закарпатська і Чернівецька області). За площею Тернопільщина співрозмірна з Ізраїлем.

За конфігурацією території Тернопільщина нагадує трикутник з основою на сході та вершиною — на заході.

[ред.] Крайні точки і протяжність

Крайня північна точка області — село Переморівка — знаходиться у Шумському районі та має координати 50°13′ пн. ш.; 26°12′ сх. д.. Крайня південна точка — село Білівці Борщівського району з координатами 48°31′ пн. ш.; 26°21′ сх. д.. Крайня західна точка — село Дуляби — знаходиться у Бережанському районі і має такі координати 49°32′ пн. ш.; 24°42′ сх. д.. Крайня східна точка — село Окопи Борщівського району з наступними координатами: 48°32′ пн. ш.; 26°24′ сх. д..

Протяжність становить із півночі на південь на 195 км, а з заходу на схід — на 129 км

[ред.] Рельєф

Тернопільська область займає західну частину Подільської височини. Рельєф її рівнинний. Поверхня області (на південь від Товтрів) має нахил з півночі на південь. Решта її території нахилена у північно-східному напрямку. Абсолютні висоти коливаються від 443 метрів (гора Попелиха біля села Мечищів Бережанського району) до 116 метрів (у місці впадіння Збруча у Дністер).

[ред.] Основні рельєфні структури

На території області можна виділити кілька рельєфних структур:

[ред.] Основні вершини

Гора Висота, м Рельєфна структура Найближчий населений пункт Адміністративне входження Район
Попелиха 443 Опілля Молохів Мечищівська сільська рада Бережанський
Нижній Камінь (Крайній Камінь) 431 Медобори Хомівка Мшанецька сільська рада Зборівський

[ред.] Геологія

Докладніше у статті: Геологія Тернопільської області

Територія Тернопільської області знаходиться на Волино-Подільській плиті Східноєвропейської платформи. На глибині 1500-3000 метрів залягає докембрійський кристалічний фундамент. Зверху він вкритий осадовими породами.

Найдавнішими відкладами, які виходять на поверхню області, є породи верхнього силуру (у долині Дністра, нижче по течії від села Дністрове - і до Збруча). Вони представлені доломітами, доломітовими мергелями, вапняками, аргілітами і алевролітами. Девонські породи залягають на силурійських породах і зустрічаються на захід від села Дністрове в долині Дністра, а також у долинах його приток (Золотої Липи, Стрипи, Серету, Коропця, Нічлави). Представлені вони доломітами, вапняками, червоноколірними пісковиками, глинами та аргілітами.

З періодів мезозою на Тернопільщині вихід на поверхню мають породи юри і крейди. Зокрема, породи юрського періоду зустрічаються в південно-західній частині області, а також у долинах Дністра і його приток (Золотої Липи та Коропця). Вони представлені глинами, аргілітами, пісковиками, доломітами, вапняками і конгломератами. Породи ж крейдової системи найбільш поширені в Малому Поліссі, а також у долинах річок басейну Прип'яті, Золотої Липи, Коропця, верхів'їв Серету і Стрипи. Це - вапняки, пісковики, мергелі, писальна крейда та крейдоподібні вапняки і мергелі.

Найбільшу площу Тернопільської області покривають породи кайнозою. Представлені породи з усіх його періодів. Породи палеогену не мають значної товщини і залягають у долинах Вілії та Горині. Це - піски, пісковики і мергелі. Найбільш поширеними відкладами у Тернопільській області є породи нижнього неогену. Вони представлені пісками, глинами, пісковиками, вапняками, гіпсами, мергелями і бурим вугіллям.

[ред.] Історія формування поверхні

Дослідженнями вчених встановлено, що суходіл почав формуватися ще в археї, а вкінці силуру на території сучасної Тернопільщини був тропічний клімат, море, назване Сарматським, наступило на сушу і затопило майже всю Волино-Подільську плиту, яка перетворилася на дно неглибокого моря. Південна частина області стала приморською рівниною з розгалуженою річковою мережею.

У кінці девону на території області внаслідок підняття встановився континентальний режим клімату, який тривав аж до середини юрського періоду. У середині цього періоду, більшість території області, крім заходу була сушею.

У крейді відбулися коливальні рухи земної кори, і знову море наступило на Волино-Подільську плиту.

У кінці мезозою - на початку кайнозою територія області знову піднімалася і стала суходолом. У палеогені відбулося опускання земної кори, і вона знову була затоплена морем.

У неогені Сарматське море займало уже південну частину області. Уздовж східного узбережжя моря відбулося формування бар'єрного рифу (теперішні Товтри) із скелетів молюсків, коралів, червів, різноманітних водоростей. Унаслідок горотворення в Карпатах територія Волино-Поділської плити почала підніматися, і море, відступило, встановився континентальний режим клімату. Відтоді поверхня Тернопільщини не зазнавала суттєвих змін і формувалася під впливом вивітрювання, поверхневих і підземних вод, вітру, зледеніння, господарської діяльності людини.

[ред.] Геоморфологічна будова і антропогенні відклади

[ред.] Антропогенні відклади

Більшу частину області займають леси та лесоподібні відклади (суглинки та супіски). У районі Малого Полісся поширені малопотужні елювіальні та делювіальні суглинки і супіски з уламками карбонатних порід. У західній частині області (на Опіллі) знаходиться область поширення сольових та сольово-делювіальних відкладів лесового типу та малопотужних суглинків і супісків з включенням грубоуламкового матеріалу. В районі Медобор поширені елювіальні та делювіальні відклади вершин і схилів Товтр. Це — суглинки, супіски і піски з уламками вапняків, щебнисто-брилові нагромадження. В долинах річок поширені алювіальні відклади: суглинки, супіски, піски, галечники. Відклади карбонатних джерел (травертинів) зустрічаються в долинах Стрипи, Серету, Джурину.

[ред.] Геоморфологічна будова

В області можна виділити три геоморфологічні регіони: Мале Полісся, Поділля і Опілля.

Мале Полісся представлене денудаційними плоскохвилястими, слабкохвилястими та місцями східчастими рівнинами. На них насувався льодовик. Зустрічаються піщані горби - "гриви". Тут де-не-де можна зустріти горби-останці та поглиблення карстового походження.

Більшу частину території Поділля займають лесові плато. На повіночі і в середній частині річкові долини тут слабо врізані - до 80-100 метрів. На півдні річкові долини розчленовані значно сильніше - до 150 метрів і більше. У південній частині - Придністров'ї - досить поширені карстові форми рельєфу: печери, озера, лійко- та блюцеподібні пониження. Тут же значно поширені яри та глибоко врізані каньйоноподібні долини річок.

Вододільні структурно-денудаційні височини, слабко перетворені нагромадженням лесових відкладів, займають територію Кременецьких гір та Медоборів. У Кременецьких горах багато уступів, улоговин, ярів, яроподібних долин та гір-останців. Товтровий кряж складається з вапнякових горбів і гряд із значними учтупами з південної сторони.

Геоморфологічний район Опілля складається з платоподібних рівнин з глибоко врізаними річковими долинами, ярами, балками, лійко- та балюдцеподібними пониженнями карстового походження.

[ред.] Клімат та гідрологія

Клімат Тернопільщини є помірно-континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від −5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 520—600 мм.

[ред.] Абсолютний максимум температур

Абсолютний максимум температур для метеостанцій Тернопільської області:

Найтеплішим на Тернопільщині був 1989, коли середньорічна температура повітря становила плюс 8,9° С. при кліматичній нормі плюс 7,1° С.

[ред.] Абсолютний мінімум температур

Абсолютний мінімум температур для метеостанцій Тернопільської області зафіксований до 1944:

Згодом найнижча температура була зафіксована:

  • село Білокриниця Кременецького району — мінус 30,9° С (1949—1950), мінус 31,6° С (1986—1987),
  • місто Бережани — мінус 30,5° С (1962—1963),
  • місто Чортків — мінус 31,6° С (1962—1963).

Найхолоднішим був 1980 із се­редньорічною температурою плюс 5,7° С.

[ред.] Агрокліматичне районування

Тернопіль­щина належить до вологої, помірно теплої зони: осн. ч. території — до підзони достат. зволоження грунту (гідротерміч. коеф. — 2,0-1,3, сума т-р у градусах — 2400—2600); пд. ч. (Борщів. і Заліщиц. р-ни) — до Передкарпат. вологого, теплого р-ну (гідротерміч. коеф. — 1,6-1,3, сума т-р — 2400­2600).

[ред.] Розподіл тепла і вологи на території Тернопільської області

[ред.] Кліматичні відмінності Тернопільської області

[ред.] Річки Тернопільської області

Докладніше у статті: Річки Тернопільської області

Територією Тернопільської області протікає понад 2400 річок і потічків, 120 із них мають довжину більше 10 кілометрів.

№ Назва Впадає у права чи
ліва притока		 довжина
(у межах області),
км		 площа басейну,
км²
1 Дністер Чорне море 215
2 Бариш Дністер ліва 38 186
3 Висушка Стрипа ліва 32 187
4 Вільховець Стрипа ліва 38 173
5 Гнила Збруч права 58 772
6 Гніздечна Гнізна права 39 264
7 Гнізна Серет ліва 34 1110
8 Гнізна Гнила Гнізна ліва 36 410
9 Джурин Дністер ліва 51 300
10 Дупла Серет права 44 229
11 Золота Липа Дністер ліва 85 1310
12 Збруч Дністер ліва 244 3955
13 Коропець Дністер ліва 78 511
14 Нічлава Дністер ліва 83 871
15 Серет Дністер ліва 218 3900
16 Стрипа Дністер ліва 135 1610
17 Стрілка Нічлава права 38 209
18 Тайна Гнила права 45 327
19 Вілія Горинь ліва 32 745
20 Горинь Прип'ять права 50 995
21 Жердь Жирак права 41 139
22 Жирак Горинь права 30 561
23 Іква Стир права 40 354

[ред.] Басейни

Річки Тернопільщини належать до басейну Дністра (Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч) і Прип'яті (Горинь, Іква, Вілія) у кількісному співвідношенні 4/5 до 1/5. Річки басейну Дністра мають глибоко врізані річкові долини, а річки басейну Прип'яті — широкі та заболочені долини.

[ред.] Живлення

Річки області мають змішаний тип живлення: при таненні снігу вони поповнюються талими водами, у теплий період року — дощовими, упродовж року — пвдземними водами. При цьому атмосферні опади складають близько 70 %, а підземні води — 30 % загального стоку.

[ред.] Режим

Найвищий рівень води в ріках Тернопільщини спостерігається у березні-квітні, коли тане сніг, а також у першій половині літа, коли часто випадають дощі. Найнижчий — у серпні-вересні і у грудні-лютому, коли випадає незначна кількість опадів.

Кригою ріки області вкриваються, в середньому, на 60-65 днів (найчастіше — з другої декади грудня до першої декади березня).

[ред.] Водоспади

Найбільшим водоспадом області є Червоногородський, висотою 16 метрів на річці Джурин, притоці Дністра, у Заліщицькому районі.

[ред.] Штучні водойми, підземні води, болота Тернопільської області

[ред.] Ґрунти

Докладніше у статті: Ґрунти Тернопільської області

[ред.] Флора

У Тернопільській області росте близько 1200 видів вищих спорових і насінних рослин. Рослинний світ краю відноситься до двох основних видів: лісової і степової рослинності.

[ред.] Лісова рослинність

Упродовж останніх десятиліть продовжувалося скорочення площ лісових масивів. У даний час ліси займають близько 13.2 % території області.

Через вирубування цінних порід дерев відбувається зміна видового складу лісів: зі зменшенням частки дуба і бука зростає частка граба, осики, берези тощо. На даний час найважливішими лісоутворюючими породами на Тернопільщині є:

  • дуб — 50 %
  • граб — 18 %
  • сосна — 8,8 %
  • ялина — 6,5 % лісового фонду.

Доповнюють його бук, ясен, береза, осика, тополя, вільха, клен, модрина та інші.

Найбільші площі лісових масивів розташовані у західній частині області. Дещо менше — на півночі (особливо у Кременецьких горах). Значні лісові масиви є в долинах Серету, Збруча і Стрипи.

Майже всі ділянки, які вкриті лісом, займають широколистяні ліси: грабові, грабово-дубові, букові та інші.

Грабові і дубово-грабові ліси поширені у Придністров'ї, на Тернопільському плато, на півночі Товтрового кряжу, у Кременецьких горах. Крім граба, у цих лісах ростуть дуб, ясен, береза, осика, бук, а в підліску — ліщина, горобина тощо.

Букові, дубові та грабово-букові ліси найбільше поширені на Бережанщині. Також у інших районах: Опіллі, Придністров'ї, Тернопільському плато, Медоборах. У букових лісах ростуть також граб, явір, липа, а в підліску — ліщина, калина, терен, глід та інші.

Мішані (переважно дубово-соснові) ліси поширені на території Малого Полісся. В їх підліску росте крушина, ліщина, калина.

У долинах річок Вілії, Ікви, Горині зустрічаються заплавні ліси, деревостій яких складається з вільхи, дуба, в'яза, осокора, клена та інших порід.

Крім зазначених лісів, лісовий вид ролинності Тернопільської області доповнений ще штучними насадженнями: лісосмугами (навколо міст, уздовж автошляхів та залізниць), лісопарками, дендропарками, скверами тощо.

[ред.] Степова рослинність

Степова рослинність у природному вигляді на території Тернопільської області не збереглася. Під впливом діяльності людини майже всі степи розорані. Нерозорані ділянки ж зазнали техногенних змін. Їх ще можна зустріти на крутих схилах горбів, балок, у заплавах річок. Найбільше таких ділянок у Придністров'ї, Медоборах та Кременецьких горах. Серед степового різнотрав'я найпоширенішими тут є ковила, тонконіг, костриця, пирій, бородач, типчак, чебрець. Серед чагарникових формацій зустрічається терен, глід, кизил, таволга, барбарис.

[ред.] Лучна рослинність

Лучна рослинність поширена на нерозораних ділянках у долинах річок. Тут проростають: костриця, тонконіг, мітлиця, осока, пирій, біловус, купичник, конюшина, тимофіївка, стоколос та інші.

На Тернопільщині зустрічаються як ендемічні, так і реліктові види рослин. До ендеміків належать шавлія кременецька, шиверекія подільська, тонконіг різнобарвний та інші. Із рослин-реліктів зустрічаються брусниця карликова, молочай багатобарвний, осока біла, осока низька, хвощ великий тощо.


[ред.] Червона книга України

Близько сотні представників рослинного світу Тернопільської області занесено до «Червоної книги України», серед них — білоцвіт весняний, зозулині черевички, сон великий, шавлія кременецька та ряд інших

[ред.] Фауна

Тваринний світ Тернопільської області представнлений лісовими та степовими видами. В області зареєстровано 412 видів хребетних, які належать до 242 родів, 97 родин, 37 рядів і 6 класів. Окремі класи нараховують: круглороті — 1 вид, риби — 45, земноводні — 11, плазуни — 10, птахи — 283, ссавці — 62.

[ред.] Тварини півночі області

Поліські види тварин поширені в північній частині області. Серед них: заєць-руснак, лисиця, тхір темний, дикий кабан, куниця, козуля європейська, їжак, вовк.

З птахів: тетерев, рябчик, горлиця, канюк, лелека білий, дятел, грак, сорока, шпак, сіра ворона.

[ред.] Тварини півдня області

У середній та південній чатині області живуть як степові види, так і представники тваринного світу Карпат: заєць-руснак, білка, лисиця, тхір, козуля європейська, олень, рись, горностай, дикий кабан, кріт, їжак, полівка сіра, полівка степова, миша, ласка.

Серед птахів: синиця, горобець, дрізд, сойка, грак, галка, сорока, шпак, жайворонок, перепелиця, ластівка, стриж, сич, сова, зозуля, горлиця, канюк.

[ред.] Земноводні і плазуни

Серед земноводних і плазунів найпоширенішими є: жаба, ропуха сіра, квакша, тритон, ящірка, черепаха болотяна.

Водиться 4 види змій: гадюка звичайна, мідянка, полоз лісовий, вуж.

[ред.] Тварини водойм

Із риб у річках і ставках області водяться: коропи, карасі, в'юни, окуні, лящі, лини, щуки, соми, пучкурі, краснопірки та інші. У багатьох водоймах живуть ондатри, видри та деякі хутрові звірі, а на їх плесі скупчуються дикі водоплавні птахи: чайки, качки-крижні, дикі гуси тощо).

[ред.] Рідкісні види

До ендемічних видів тварин належать мала кутора, подільський кріт, плямистий ховрах, чагарникова полівка.

До «Червоної книги України» занесені: із ссавців — кіт лісовий, горностай, борсук, тхір степовий, рись, видра річкова, кутора мала та інші. З птахів — беркут, лелека чорний, шуліка рудий, орлан-білохвіст, скопа, змієїд, пугач та інші. З плазунів — мідянка, полоз лісовий та інші. З риб — стерлядь, вирезуб.

[ред.] Природні ресурси

[ред.] Клімат

Клімат Тернопільщини помірно континентальний, проте дещо вологіший, ніж у східних областях України. Тут в середньому за рік випадає 600-680мм опадів. Найбільша їх кількість припадає на теплу пору року. Середньорічна температура повітря становить +7°С.

[ред.] Населення

Докладніше у статті: Населення Тернопільської області

У 2001 році населення Тернопільської області становило 1 142,4 тисяч осіб[1] За даними Перепису населення України 2001 року, на території Тернопільської області переважають українці. Їх 1113,5 тис. осіб, або 97,8% від загальної кількості населення. Також помітними є громади росіян (14,2 тис.осіб, або 1,2% від загальної кількості), та поляків (3,8 тис. осіб, або 0,3%)

[ред.] Транспорт

[ред.] Автошляхи

Автошлях М 19 у селі Колодне, Збаразький район

Через територію Тернопільської області проходять автошляхи:

[ред.] Залізниця

Залізнична ко­лія з'єднала Тернопіль зі Львовом 12 грудня 1870.

Приймальна комісія дійшла до висновку, що магістраль Золочів-Тернопіль можна відкрити для товарних перевезень і обмежено для пасажирсь­ких. її протяжність була 64 км 43 м. Вартість будівництвва 1 км — 102 тисяч 713 золотих ринських. Будувала акціонерна компанія «Цісарсько-коро­лівської привілейованої галицької залізниці Карла-Людовіка». її відкрито 22 грудня 1870 для то­варних перевезень, 1 серпня 1871 — для пасажирсь­ких, 4 жовтня 1871 — лінію Тернопіль-Підволочиськ.

Залізнмчна колія через Тернопіль з'єднувала Австрію з Російською імперією.

До початку І світової війни пролягла розгалужена мережа залізниць: Тернопіль-Копичинці-Гримайлів, Тернопіль-Великі Бірки-Скалат-Гримайлів, Тернопіль-Чортків-Заліщики, Тернопіль-Копичинці-Бучач, Чортків-Іване-Пусте.

1915—1916 прокладено Гусятинську військово-стратегічну залізницю. Устаткування для будівництва ко­лій замовляли на фабриках і заводах Австро-Угорщи­ни, Великої Британії, Німеччини. Основними акціонерами були держава, частково комунальні осередки, місцева влада і приватні особи.

Від 1925 власник — підприємство «Польська державна залізниця». Залізничні лінії Тер­нопільщини належали до Львівської і Станіславської ди­рекцій. Від грудня 1939 діяли Тернопільське відділення Львівської залізниці, згодом — відділок, нині — Тер­нопільська дирекція залізничних перевезень Львівської залізниці.

[ред.] Історія


Основні державні та
адміністративно-територіальні
формування на території Тернопільщини
Теребовлянське князівство
Західноукраїнська Народна Республіка
Галицька Соціалістична Радянська Республіка
Тарнопольське воєводство
Тернопільська область

[ред.] Залізний вік

В цей час залізо добу­вали здебільшого з болотяних руди так званим сиродутним способом, обробляли куванням. Застосування за­лізних знарядь підвищило продуктивність земле­робства, сприяло розвитку та спеціалізації реме­сел, що прискорило другий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від землеробства.

Багато продукції ставало товаром і було призначено для обміну та торгівлі. Розвиток землеробства, ре­месла і торгівлі сприяв майновому та соціальному роз­шаруванню населення.

У Залізний вік на Тернопільщині проживали племена культури фракійського гальштату (Гава-Голігради) у Подністров'ї та висоцької куль­тури на Волині. Відомі також окремі елементи культури кімерійців.

Скіфський час (7-5 ст. до. н. е.) представлені пам'ятками західноподільської групи.

Зі сарматських пам'яток віднайдено 2 мо­гильники (біля с. Буряківка та смт Товсте Заліщицького району). Наступні старожитності цього пе­ріоду пов'язані з готськими та давньослов'янськими племенами.

[ред.] Австро-Угорщина

Укр. землі Буковини та Галичини (в тому числі сучас. Тернопільщина, крім ниніш. Кременец., Лановец., Шумс. і ч. Збараз. р-нів, тер. яких належала до Росії) входили до Ціслейтанії; тер. Галичини становила Галиц. намісництво з центром у Львові. Карпат. Україна (сучас. Закарп. обл.) входила до Транслейтанії. За формою правління А.-У. була спадковою (владу її обмежувала конституція від 20 жовтня 1860) та дуаліст. (на основі угоди з Угорщиною від 21 листопада 1867) монархією. Прагнучи зберегти імперію, Габсбурги намагалися поглибити суперечності між її народами, давали певні пільги панівним верствам нац. меншин. Українці, які 1910 станов. 8 % населення А.-У., були позбавлені багатьох політ. прав; їхнє пред­ставництво в австр. парламенті та Галицькому сеймі залишалось обмеженим. Уряд передав управлін­ня Галиц. сеймом польс. політ. колам. Нац. мова і культура на укр. землях зазнавали утисків; австр. власті й польс. кола не допускали відкриття укр. ун-ту у Львові. Під час 1-ї світ. війни А.-У. вис­тупила разом із Німеччиною, Болгарією та Туреч­чиною (Четверний союз) проти країн Антанти. 1914-17 одним із важл. театрів воєн. дій була Галичина, в тому числі Тернопільщина, що призвело до великої руйнації краю. В жовтні 1918 внаслідок поразки Четверного союзу у війні монархія Габс-бургів розпалася. На тер. колиш. А.-У. виникли незалежні держави: Австрія, Угорщина, Чехо-словаччина; ч. земель увійшла до Югославії, Румунії, Польщі. Українці Галичини, Буковини і Закарпаття здійснили спробу створ. свою державу — Західно-Українську Народну Республіку, але при підтримці Антанти вона була повалена.

[ред.] Антирелігійний терор

На Тернопільщині 1945 було 254 костьоли, а після виселення поляків 1 квітня 1946 діяли лише 23 костьоли, було 16 священиків. 1958 в області залишилося 8 костьолів: у селах Галущинці Підволочис. р-ну, Королівка, Лосяч Борщів. р-ну, Ридодуби та хутір Хом'яківка (нині с. Косів) Чортків. р-ну, смт Підволочиськ, містах Борщів і Кременець, які обслуговували оо. Ю. Адамчик, С. Вичисаний, Я. Мацищин, Б. Мерецький, К. Фейшакер. Діяли нелегально не зареєстр. владою або зняті з реєстрації костьоли в селах Дорофіївка, Полупанівка, Старий Скалат Підволочис. р-ну, Семаківці Чортків. р-ну, смт Шумське (нині м. Шумськ), містах Збараж, Скалат і Тернопіль, які підпільно обслугов. згадані священики. В кін. 1980-х на Тернопільщині легально діяли тільки 3 костьоли: в Борщеві, Кременці та Галущинцях, парохами яких були оо. М. Трофим'як (нині Луцький єпископ-ординарій) і Б. Мерецький. А. т. у всій повноті відбився й на УГКЦ, яку рад. влада на Львів. псевдособорі 8­10 березня 1946 заборонила. 1943 УГКЦ мала 4488 церков, 203 монастирі, богослов. академію та 5 духовних семінарій, 2987 священиків, 1610 монахів і монахинь. 11 квітня 1945 органи НКВС заарешт. й ув'язнили єпископат УГКЦ на чолі із митрополитом И. Сліпим; не всі з них по­вернулися з ув'язнення живими. Така ж доля спіткала біле духовенство та чернецтво церкви, бл. 500 із них було заарешт. і заслано в конц­табори. Храми УГКЦ були передані РПЦ, яка при сприянні парт.-держ. влади у традиційно греко-катол. Галичині насаджувала москов. православ'я. В травні 1945 на Тернопільщині УГКЦ нарахов. вже 336 священиків і 529 храмів; 227 священиків перейшло в РПЦ, решта була ув'язнена чи діяла в підпіллі. Наприкінці 1946 влада закрила в обл. всі монастирі УГКЦ — 8 чол. і 4 жін. та 18 домів-осідків. А. т. не був милостивим і до Свідків Єгови. На Тернопільщині в кін. 1950-х діяло нелегально 77 їх громад заг. к-стю понад 700 віруючих у 97 насел. пунктах. Чи­сельність Свідків Єгови в наступні роки не зменшувалася, хоча за розповсюдж. реліг. літ-ри та місіонер. діяльність десятки з них були засуджені. А. т. торкнувся також баптистів та адвентистів. Загалом, проведення А. т., ви­корінення «реліг. пережитків», обмеження діяльності реліг. орг-цій і віруючих, експерименти з масової атеїзації населення не дали для парт.-рад. влади бажаних результатів, а навпаки, стали однією з причин краху комуніст. ідеології та СРСР.

[ред.] Адміністративний поділ

Докладніше у статті: Адміністративний поділ Тернопільської області


№п/п Регіон Площа
(тис. га)		 Населення
2001(тис.ос.)		 Центр
Район
1 Бережанський 66,1 44,3 Бережани
2 Борщівський 100,6 75,3 Борщів
3 Бучацький 80,2 64,7 Бучач
4 Гусятинський 101,6 64,9 Гусятин
5 Заліщицький 68.4 52.1 Заліщики
6 Збаразький 86,3 59,9 Збараж
7 Зборівський 97,7 46,3 Зборів
8 Козівський 69,4 41,3 Козова
9 Кременецький 91,8 71,8 Кременець
10 Лановецький 63,2 32,2 Ланівці
11 Монастирський 55,8 33,2 Монастириська
12 Підволочиський 83,7 45,3 Підволочиськ
13 Підгаєцький 49,6 21,8 Підгайці
14 Теребовлянський 113,0 70,2 Теребовля
15 Тернопільський (без м. Тернополя) 74,9 60,8 Тернопіль
16 Чортківський 90,3 79,4 Чортків
17 Шумський 83,8 36,6 Шумськ
Місто
18 Тернопіль
Разом Тернопіль

[ред.] Економіка

[ред.] Аграрний сектор

Аграрний сектор — провідна галузь господарства області. Його частка у вироб-ві вал. продукції обл. — понад 60 %. А. с. е. Т. виробляє 3 % загальнодерж. продукції с. госп-ва; цукру та спирту — більше 10 %. Нині в ньому є 1018 тис. га с.-г. угідь, у тому числі 834 тис. га ріллі — 0,82 га на одного жителя; 9307 тракторів, 2547 зернокомбайнів (на 1000 га ріллі припадає 16 тракторів, на 1000 га зернових — 7 комбайнів). Працюють 78,3 тис. осіб, або 28 % від усіх зайнятих у сусп. вироб-ві. Після реформування А. с. е. Т. створено 578 с.-г. підпр-в, у тому числі приватно-оренд. −297, госп. т-в — 247, кооп. — 14, держ. — 8, ін. форм −12, селян.-фермер. госп-в — 721, обслуговуючих кооперативів — 25. В обл. найбільшу питому вагу мають зернопродукт. та цукробуряк. підкомп-лекси. Зернопродукт. об'єднує 432 тис. га посівів зерн. та зернобоб. культур, 15 хлібоприйм. пунк­тів, понад 250 млинів і крупорушок, майже 150 пекарень і цехів. До цукробуряк. підкомплексу належать 9 цукрозаводів заг. вироб. потужністю 35 тис. т на добу, а також понад 500 бурякосіючих госп-в із посів. пл. 78 тис. га. Із 1997 госп-ва обл. від реалізації цукросировини мають збитки. Більшість цукрозаводів через нестачу сировини зменшили обсяги вироб-ва цукру. Нині А. с. е. Т. потребує держ. підтримки, посилення інвест. політики для збільш. обсягів вироб-ва продоволь­чої продукції та соц.-екон. перетворень на селі. Програмою діяльності Уряду України «Реформи заради добробуту» на 2000-04 передбачено за­вершити реформування с.-г. підпр-в на засадах приват. власності, формування інфраструктури аграр. ринку, орг-цію обслуговуючих коопера­тивів, розширення мережі МТС, впровадження екон. методів держ. впливу на аграр. сектор, що відповідає вимогам щодо розвитку вироб-ва в ринк. умовах.

[ред.] Політика

[ред.] Топоніміка

[ред.] Природна топоніміка Тернопільщини

  • Населені пункти, назви яких пов'язані з рослинами: Бересток, Велика і Березовиця, Великі і Малі Бірки, Вербів, Вільховець, Гарбузів, Грабівці, Дубівці, Оріховець, Соснів, Яблунів.
  • Населені пункти, назви яких пов'язані з тваринами: Білка, Борсуки, Вовчківці, Зозулинці, Зубрець, Комарівка, Коропець, Кунинець, Курники, Лисичинці, Лисичники, Лосяч, Медеведівці, Оленівка, Сокілець, Соколів, Турівка, Яструбово та інші.
  • Населені пункти, назви яких пов'язані з геоморфологічною будовою і корисними копалинами: Великі Глиниці, Глинички, Голігряди, Залізці, Кам'янки, Кременець, Печірна, Піщане, Скала, Скалат, Солене та інші
  • Населені пункти, назви яких пов'язані з ландшафтами: Горигляди, Жолоби, Загір'я, Крутилів, Нагірянка, Плоске, Стінка, Чортория

[ред.] Соціальна і господарська топоніміка Тернопільщини

На Тернопільщині дуже багато назв давнього минулого: Городище, Дзвенигород, Дуліби, Литвинів, Москалівка, Русилів, Скоморохи, Татарське, Угорськ, Угринь, Чехів, Язловець і т. д.

Із господарською діяльністю людини пов'язані назви: Бондарівка, Гута, Ковалівка, Конюхи, Медин, Млинівці, Пасічне, Рудки, Скорики, Скородинці, Смолянка, Токи та інші.

Багато назв започатковано від власних імен: Денисів, Йосипівка, Катеринівка, Максимівка, Мар'янівка, Миколаїка, Микулинці, Настасів, Олексинці, Остап'є, Пилипче, Романівка, Романове село, Якимівці.

На Тернопільщині багато колоритних ліричних назв: Більче-Золоте, Воля, Добриводи, Добропілля, Золотий Потік, Золотники, Іване-Золоте, Коханівка, Красне, Ласківці, Нараїв, Рай, Райгород (Вишгородок), Різдвяни, Соколів, Щаснівка та інші.

[ред.] Освіта

[ред.] Культура

[ред.] Фольклор

[ред.] Балади

За змістом Б. Тернопільщини становлять 4 основні групи: міфолог.-фантаст., істор., родин.-побут. та соц.-побут. Сюжетні колізії міфол.-фантаст. Б. побудовані переважно на метаморфозах: невістка перевтілюється на пташку і прилітає до свого роду, мати перетворює невістку за непослух на тополю тощо. Цю групу на Тернопільщині представляють балади «Ой за гаєм зелененьким брала вдова лен дрібненький», «Коло млина, коло броду», «Виряджала мати сина у солдати» та ін. З Б. істор. змісту найчастіше виконують «В славнім місті на риночку капелія грала», «Мала Гандзелька чотири браття», "Ой п'є славна Лимериха на меду… « та ін. Найбільший пласт у репертуарі терноп. співаків — Б. з любов. підосновою: „Ой там під лісом, під дубиною“, „Ой червоно сонце сходить“, „Злетів сокіл з ліса“ та ін. Б. соц.-побут. змісту розповідають пере­важно про перебування в неволі чи смерть козака, чумака, рекрута, воїна, емігранта. З цієї групи найпоширен. на Тернопільщині — „Ой у полі жито“, „Чорна рілля ізорана“, „Ішов жовняр з войни“, „Ой плили гусоньки“ та ін. Останнім часом Б. виконують рідше, і вони трансформу­ються у жанр любовних чи станових пісень.

[ред.] Література

[ред.] Антології

1790—1791 видано у Почаєві «Богогласник» — А. духовних пісень. Особливо поширилися А. на поч. 20 ст. («Вік», «Акорди», «Розвага», «Ук­раїнська муза» та ін.). Серед А. рад. періоду: «Укра­їнська радянська новела» (1948), «Антологія ук­раїнського оповідання» (Т. 1-4, 1960), «Антологія української поезії» (Т. 1-6, 1984-86) та ін., де представлена творчість і уродж. Тернопільщини, зокрема в останній — І. Гнатюка, Г. Гордасевич, Б. Демкова, П. Думки, Я. Кондри, Р. Лубків-ського, Д. Наливайка, О. Сенатович, М. Тар-навського, С. Твердохліба, С. Чарнецького. 1983 видана А. «Слов'янська ліра» (упоряд. Р. Луб-ківський). Серед вид. на Заході А., що давали альтернат. версію розвитку поезії, — «Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході» (Нью-Йорк, 1969; 2 т.), яку уклали Б. Рубчак та уродж. Тернопільщини Б. Бойчук. Однією з перших А. в незалеж. Україні став зб. духовної поезіїзахідноукр. авторів «Богославень» (Т., 1994). Також у Тернополі 1998 видана «авторська антологія нової укр. поезії» (упоряд. В. Махно) «Дев'ятдесятники». Того ж року в Києві вийшла друком А. молод. драматургії «У чеканні театру», де опубл. п'єса 'Учитель" А. Дніст­рового — вихідця з Тернопільщини.

[ред.] Альманахи

1910 у Тернополі вперше в Україні був виданий А. «Русалка Дністрова», який підготували і надру­кували в Будапешті 1837 діячі «Руської трійці». 1930-і в Тернополі виходили А. «Сяйво», «Чар-зілля». 1957 випущено «Тернопільський альманах». Ж. «Тернопіль» видав літ. додатки альманах. типу «Тернопільщина літературна» (1991-92); Галицько-Волинське братство — А. «Курінь»; т-во «Меморіал» ім. В. Стуса — А. «Зродились ми великої години» (Ч. 1, 1992).

[ред.] Театр

Нині найвідоміші на Тернопільщині Аматорські театри діють у Копичинцях, Озерній (Зборівського району), Борщеві, Бучачі, Кременці та ін. Всього в області функціонують 640 театральних колективів (з них 335 дитячих), у тому числі - 23 народних театри та 8 зразк. дит. театр. колективи, 5 театрів мініатюр і 10 театр. студій; 621 гурток худож. слова (з них 335 дит.), а також 121 худож.-освіт. гурток (з них 30 дит.).

[ред.] Музика

[ред.] Бандуристи та кобзарі

На Тернопільщині кобзар. мистецтво розвинулось у 20 ст.: Струсів. засл. капела бандуристів "Кобзар", бандуристи З. Бережан (Бережанщина), М. Чорний-Досінчук (Кременеччина), Ю. Олійник (м. Тернопіль). Нині до Нац. спілки кобзарів України входять Ю. Бари-шовець, О. Бистрицька, Н. Ткачук (м. Шумськ), Я. Кубіт (м. Теребовля), Л. Атаманчук,І.Виспінський, М. Євгеньєва, О. Козій, І. Турко (м. Тернопіль), М. Носатий (с. Струсів). 1960-і популяризували кобзар. мист-во жінки-бандуристки Г. Білогуб-Вернигір на Теребовлянщині та А. Голуб у Терноп. муз. уч-щі, в класі якої навчався М. Литвин. Нині діють аматор. ансамблі "Барви" та"Диво-струни", дит. ансамбль бандуристів Заліщиц. муз. школи. Відроджують кобзар. традиції Д. Губ'як, Т. Кузьмич, П. Хом'як, О. Ціж та ін. Гри на бандурі навчають у майже всіх дит. муз. школах, у Чортків. пед. уч-щі, Теребовлян. вищому уч-щі культури, Терноп. муз. уч-щі, Кременец. гуманітарно-пед. ін-ті та на муз.-пед. ф-ті ТДПУ. Учні-бандуристи беруть участь в обл. огляді-конкурсі «Творчість юних» у Тернополі, регіон., всеукр. та міжнар. фестивалях і конкурсах. Зокрема, в травні 2000 вони виступали на міжнар. конкурсі-фестивалі «Срібні струни» у ТДПУ. 1989 започатк. Кобзарське свято, в якому беруть участь колективи України, 1991 — капела бандуристів ім. Т. Шевченка із Детройта (США). На обл. телебаченні записані програми духовної музики «Втішайтеся, люди!» (1995), «Голос коляди», «У звуках кобзи хай історія озветься» (обидві — 2000). Тоді ж на базі ЗОШ № 6, 8, 16, 18, 23 Тернополя створ. «Малу кобзарську школу». Вихованка Терноп. муз. уч-ща Л. Ковальчук — переможець 1-го Міжнар. конкурсу бандуристів ім. Г. Хоткевича (Київ, 1993). Дипломанти 1-го Всеукр. конкурсу студентів-бандуристів ВНЗ України (1992) — О. Станкевич і О. Музичук, його лауреат — тріо Л. Квасниця-Атаманчук, О. Му-зичук та М. Ціж. Володар Гран-прі міжнар. пісен. фестивалів у Кельце (Польща, 1999) і Тернополі (2000), переможець Всеукр. фестивалю кобзар. мист-ва ім. К. Місевича у Дубно (2000) — тріо бандуристок У. Пюрко, І. Гальчак та О. Гатала. Дипломом міжнар. фестивалю «Срібні струни» у Тернополі (2000) відзнач. У. Пюрко, О. Лісовець, ансамбль бандуристів ТДПУ (кер. М. Євгеньєва та О. Дубас). Дипломами 1-го Всеукр. конкурсу кобзар. мист-ва «Під срібний дзвін бандур» (Миколаїв, 2003) нагородж. тріо бандуристок Н. Кулик, О. Світова та І. Гальчак, солістка І. Гальчак, тріо бандуристок Богуслава, Христина та Марія Простаки. Останнє тріо відзнач. також дипломом лауреата фестивалю дит. духовної пісні «О Мати Божа, о Райський Цвіте!» (Тернопіль, 2003) і почес. грамотою на святі укр. культури «Над Ославою» в Мокрому (Польща, 2003). У творч. звіті майстрів мист-в Терноп. області в Києві в червні 2003 брали участь Струсів. засл. капела бандуристів «Кобзар», нар. аматор. капела бандуристок з Кременця (кер. О. Бистрицька), ансамблі «Барви» та «Диво-струни», дит. ансамбль бандуристів Заліщиц. муз. школи (кер. Н. Кафлюк та Г. Федорчук), тріо бандуристок сестер Простаків.

[ред.] Капели бандуристів

Капели бандуристів Тернопільщини:

  • Струсівська самодіяльна заслужена капела бандуристів «Коб­зар» (1957),
  • народна самодіяльна мішана капела банду­ристів «Мрія» Чортківського районного Будинку культури (1960),
  • мішана капела бандуристів Кременецького районного Будинку культури (1972, керівник А. Бродін, хор­мейстер М. Матерський) — лауреат обл. туру Всеукр. огляду нар. творчості (1990), від 1991 на її базі утвор. жін. капела бандуристок Кре-менец. гуманіт.-пед. ін-ту (кер. О. Бистрицька, концертмейстер О. Вальчук);
  • жіноча капела банду­ристок Тернопільського музичного училища імені Соломії Крушельницької (1986, кер. В. Верней, від 1991 — І. Турко) -лауреат конкурсів ім. С. Крушельницької (1986, 1987).

[ред.] Автопортрети

Відомі автопортрети уродженців Тернопільщини: Я. Гніздовського, О. Кульчицької, Л. Левицького, С. Мамчура, А. Манастирського, М. Николайчука, П. Обаля, М. Паращука, О. Шатківського, Д. Шол-дри, П. Шпорчука та ін.

[ред.] Акварелі

Відомі акварелі уродженців Терно­пільщини, художників О. Кульчицької, А. Малюци, М. Николайчука, Ю. Панькевича та ін.

[ред.] Релігія

Більшість населення області греко-католики, за винятком Кременецького, Шумського та Лановецького районів де більшість населення — православні.

[ред.] Баптизм

На Тернопільщині перші громади Б. організували жителі сіл Свинюхи (нині Очеретне Кременец. р-ну) і Озерянка (нині належ. до с. Заруддя Зборів. р-ну). Тепер в області діють 16 громад ЄХБ.

[ред.] Пам'ятки

[ред.] Архітектурні пам'ятки

Докладніше у статтях: Пам'ятки архітектури Тернопільської області та Пам'ятки архітектури національного значення у Тернопільській області

[ред.] Дерев'яні церкви

Карта найкраще збережених церков

На території Тернопільщини зосереджено близько 85 дерев'яних храмів. Більшість із них - у Шумському, Лановецькому, Кременецькому, Збаразькому та Зборівському районах.

[ред.] Пам'ятки природи

Докладніше у статті: Природно-заповідний фонд Тернопільської області

[ред.] Примітки

  1. ↑ http://www.ukrcensus.gov.ua/regions/reg_tern/

[ред.] Література

  • Тернопільський Енциклопедичний Словник
  • Давня історія України. — К, 1998. — Т. 2.

[ред.] Посилання

Портал «Тернопільщина»
Тернопільська область в Вікісловнику?
Тернопільська область на Вікісховищі?


Легенди, вірші та пісні про край, міста і села на сайті

п • о • р
Тернопільська область
Райони: Бережанський • Борщівський • Бучацький • Гусятинський • Заліщицький • Збаразький • Зборівський • Козівський • Кременецький • Лановецький • Монастириський • Підволочиський • Підгаєцький • Теребовлянський • Тернопільський • Чортківський • Шумський
Міста обласного значення: Тернопіль
п • о • р
  Міста і смт Тернопільської області
Міста: Бережани · Борщів · Бучач · Заліщики · Збараж · Зборів · Копичинці · Кременець · Ланівці · Монастириська · Підгайці · Почаїв · Скалат · Теребовля · Тернопіль · Хоростків · Чортків · Шумськ
Смт: Велика Березовиця · Великі Бірки · Вишнівець · Гримайлів · Гусятин · Дружба · Заводське · Залізці · Золотий Потік · Козлів · Козова · Коропець · Мельниця-Подільська · Микулинці · Підволочиськ · Скала-Подільська · Товсте
п • о • р
Адміністративний поділ України
Автономна республіка Крим Прапор України
Області Вінницька • Волинська • Дніпропетровська • Донецька • Житомирська • Закарпатська • Запорізька • Івано-Франківська • Київська • Кіровоградська • Луганська • Львівська • Миколаївська • Одеська • Полтавська • Рівненська • Сумська • Тернопільська • Харківська • Херсонська • Хмельницька • Черкаська • Чернівецька • Чернігівська
Міста державного значення Київ • Севастополь
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C
Особисті інструменти