Гіпопітуїтаризм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Гіпопітуїтаризм |
|
 |
|
|---|---|
| Гіпофіз (виділено червоним): передня доля — зліва, задня доля — справа. | |
| МКХ-10 | 23.0, 89.3 |
| МКХ-9 | 253.2
, 253.7 |
| DiseasesDB | 6522 |
Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз[1].
У це поняття входять:
- Гіпоталамо-гіпофізарна недостатність
- Післяпологовий гіпопітуїтаризм (синдром Шихана)
- Гіпофізарна кахексія (синдром Сіммондса)
Зміст |
Етіологія[ред.]
Недостатність функції передньої частки гіпофіза розвивається внаслідок інфекційних, токсичних, травматичних, системних судинних, аутоімунних, пухлинних та інших тяжких ураженнях мозку.
Діагностика[ред.]
Діагноз встановлюється на основі характерних скарг на виснаження, загальну слабкість, ознаки випадіння функцій ендокринних залоз. Зниження рівня гормонів периферійних ендокринних залоз підтверджує діагноз.
Лікування[ред.]
У першу чергу ліквідовується причина захворювання та призначається замісна терапія гормонами периферійних ендокринних залоз.
Джерела[ред.]
- ↑ Ендокринологія / П. М. Бондар, О. М. Приступюк, О. В. Щербак та ін.; За ред. проф. П. М. Боднара. — К.:Здоров'я,2002.—512с. — Ст.68-72
