Гіпопітуїтаризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіпопітуїтаризм
Gray1180.png
Гіпофіз (виділено червоним): передня доля — зліва, задня доля — справа.
МКХ-10 E23.0, E89.3
DiseasesDB 6522

Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз[1].

У це поняття входять:

Етіологія[ред.ред. код]

Недостатність функції передньої частки гіпофіза розвивається внаслідок інфекційних, токсичних, травматичних, системних судинних, аутоімунних, пухлинних та інших тяжких ураженнях мозку.

Діагностика[ред.ред. код]

Діагноз встановлюється на основі характерних скарг на виснаження, загальну слабкість, ознаки випадіння функцій ендокринних залоз. Зниження рівня гормонів периферійних ендокринних залоз підтверджує діагноз.

Лікування[ред.ред. код]

У першу чергу ліквідовується причина захворювання та призначається замісна терапія гормонами периферійних ендокринних залоз. Замісна гормональна терапія зазвичай починається з препаратів кори наднирників, статевих і, в останню чергу, тиреоїдних.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Ендокринологія / П. М. Бондар, О. М. Приступюк, О. В. Щербак та ін.; За ред. проф. П. М. Боднара. — К.:Здоров'я,2002.—512с. — Ст.68-72