Гіпопітуїтаризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіпопітуїтаризм
Gray1180.png
Гіпофіз (виділено червоним): передня доля — зліва, задня доля — справа.
МКХ-10 E23.0, E89.3
МКХ-9 253.2

, 253.7

DiseasesDB 6522

Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випадінням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз[1].

У це поняття входять:

Етіологія[ред.ред. код]

Недостатність функції передньої частки гіпофіза розвивається внаслідок інфекційних, токсичних, травматичних, системних судинних, аутоімунних, пухлинних та інших тяжких ураженнях мозку.

Діагностика[ред.ред. код]

Діагноз встановлюється на основі характерних скарг на виснаження, загальну слабкість, ознаки випадіння функцій ендокринних залоз. Зниження рівня гормонів периферійних ендокринних залоз підтверджує діагноз.

Лікування[ред.ред. код]

Незалежно від природи захворювання при всіх формах органічного гіпопітуітаризма лікування повинно бути наполегливим, систематичним і проводитися майже завжди протягом усього життя. У першу чергу ліквідовується причина захворювання та призначається замісна терапія гормонами периферійних ендокринних залоз. Замісна гормональна терапія зазвичай починається з препаратів кори наднирників, статевих і, в останню чергу, тиреоїдних.

Дієта хворих повинна бути висококалорійною з підвищеним вмістом білків, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів. Вітаміни А, Е, С, групи В вводять додатково. Показано призначення білкових кровозамінників.

Етіологічне лікування залежить від причини і характеру патологічного процесу, що лежить в основі захворювання. При пухлинах підбугорно-гіпофізарної області рекомендується оперативне видалення їх, кріодеструкція, підсадження радіоактивного золота або ітрію, глибока променева терапія. Наявність запального процесу вимагає призначення антибіотиків, антигістамінних та інших протизапальних засобів. При хронічному запаленні показані розсмоктуючі і дегідратуючі засоби. При підозрі на туберкульозне пошкодження необхідно призначення специфічної терапії.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Ендокринологія / П. М. Бондар, О. М. Приступюк, О. В. Щербак та ін.; За ред. проф. П. М. Боднара. — К.:Здоров'я,2002.—512с. — Ст.68-72
  1. Пангіпопітуітаризм. Олена Кондратенко. - стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 23.06.2011.