Гірнича промисловість Тунісу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гірнича промисловість Тунісу

Мінерально-сировинний сектор економіки Тунісу представлений потужностями з видобутку фосфоритів, нафти, газу, свинцево-цинкової та залізної руд, солі. Не паливні мінерали забезпечують бл. 3-4% ВВП.

Окремі галузі[ред. | ред. код]

Нафта і газ. На початку 1980-х років основними районами нафтовидобутку служили родовища в Бормі, поклади нафти в Дулебе на півночі центрального району і шельфові р-ни затоки Габеса поблизу Сфаксу. У 1991 Туніс видобув 5,2 млн т нафти. У р-нах мису Ет-Тіб і Бормі здійснюється також видобуток природного газу.

Основні нафтовидобувні поля на початку XXI ст. на тер. Тунісу — El Borma, Ashtart, Sidi el Kilani, газовидобувні — El Borma та поле Miskar. Нафтопереробний завод знаходиться в Бізерті (Bizerte), розвиток хімічної індустрії має позитивну динаміку.

Фосфорити. Туніс — один з провідних світових виробників фосфоритів, а саме — другий в Африці (після Марокко) продуцент фосфату, виробляючи його майже 8 млн т/рік. Видобуток їх ведеться відкритим і шахтним способом головним чином в центральних районах країни, передусім в районі Гафсі (Gafsa), рудники Kefeddour і Moulares). Основний оператор — компанія Compagnie des Phosphates de Gafsa. За даними [Mining Annual Review 2002] оцінені запаси фосфату в країні — 3,5-4,0 млрд т.

Інші корисні копалини. У незначних кількостях видобувають свинцеву, цинкову і залізну руду, а також солі. Єдине важливе свинцево-цинкове родовище — Боуґрін (Bougrine), повторно відкрите торонтською компанією Breakwater Resources в 1998 після закриття Metall Mining у 1996. Залишкові запаси оцінені 4 млн т руди з вмістом 2,6% Zn і 2,4% Pb.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  • Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.