Туніс

Республіка Туніс الجمهورية التونسية‎
Прапор Герб
Девіз: "Порядок, свобода, справедливість"
Гімн: Himat Al Hima
Столиця	Туніс 36°50′ пн. ш. 10°09′ сх. д.
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	Арабська
Державний устрій	Республіка
- Президент	Монсеф Марзукі
- Прем'єр-міністр	Алі Лараед
Незалежність
- від Франція	20 березня 1956
Площа
- Загалом	163 610 км² (92)
- Води (%)	5.0
Населення
- оцінка Липень 2005 р.	10,102,000 (78)
- перепис 1994 р.	8,785,711
- Густота	62/км² (133 (2005))
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$ 86.67 млрд (63)
- На душу населення	$8,255 (71)
ІРЛП  (2004)	▲ 0.760 (середня) (87)
Валюта	Туніський динар (TND)
Часовий пояс	CET (UTC+1)
- Літній час	CEST (UTC+2)
Коди ISO 3166	+216
Домен інтернету	.tn
Телефонний код	+216

Туніс (араб. تونس), офіційна назва — Республіка Туніс (араб. الجمهرية التونسية), країна на півночі Африки на узбережжі Середземного моря; межує на південному-сході з Лівією і на заході з Алжиром; це найменша за площею арабська держава Північної Африки.

Експорт: нафта, фосфати, хімікати, текстиль, продукти харчування, оливкова олія;

Історія

Див. Історія Тунісу

недавня історія: французький протекторат з 1883, внутрішнє самоврядування отримане в 1955, повна незалежність як монархії в 1956, Хабіб Бургіба став прем'єр-міністром. Країна стала республікою в 1957, Бургіба став президентом, довічним президентом з 1975. Прем'єр-міністр захопив владу в 1987, у 1988 були проведені демократичні конституційні зміни. У 1989 на загальних виборах урядова партія одержала всі місця в Зборах.

Мапа Тунісу.

Туніс є найпівнічнішою країною в Африці і частиною природного кордону між Західним і Східним Середземномор'ям. У старовину він був центром карфагенської держави, а потім став серцем римської провінції Африка. У Середні віки саме звідси арабський вплив і іслам розповсюджувалися на південь, захід і північ. У 16 ст. Туніс потрапив під владу Туреччини, а в кінці 19 ст. став протекторатом Франції. У 1956 була проголошена незалежність країни, а в 1957 Туніс став республікою.

Географія. Природа

Топографічна карта Тунісу.

Країна розташована на приморських рівнинах, в сх. частині гір Атлас (найвища точка — г. Шамбі,1544 м) і півн. частині пустелі Сахара. Клімат субтропічний середземноморський, на півдні — тропічний пустельний. Головна ріка — Меджерда.

Економіка

Центральний банк Тунісу

Туніс — аграрно-сировинна країна, одна з найрозвиненіших у Африці. Основні галузі промисловості: нафтодобувна та нафтопереробна, хімічна, гірничо-металургійна, харчова, текстильна, цементна. В Т. розвинуті всі види транспорту. Осн. порти: Туніс, Сфакс, Бізерта, Габес, Сехіра, Сус. Нафтовий термінал в Сехірі на березі затоки Габес пов'язаний з внутрішніми районами нафтовидобутку нафтопроводами. П'ять великих міст мають в своєму розпорядженні власні аеропорти: Аль-Увайна (Туніс-Картаж), Монастір, Джерба, Таузар і Табарка.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 21,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5%. ВВП на душу населення — $2283. Прямі закордонні інвестиції — $ 0,577 млрд. Імпорт — $ 9,6 млрд. (г.ч. Франція — 27%; Італія — 19,5%; Німеччина — 12,3%; Іспанія — 4,3%; Бельгія — 3,8%). Експорт — $ 9 млрд. (г.ч. Франція −27%; Італія — 21,4%; Німеччина — 15,1%; Бельгія — 6,4%; Лівія — 4%). Основні статті імпорту — машини і обладнання, сира і перероблена нафта, продовольчі товари, транспортні засоби, деревина, а також бавовна-сирець і бавовняна пряжа. Експортують текстильні товари і шкіру, хімічні і супутні товари, машини і транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і продовольчі товари, мінеральну сировину, паливо і мастильні матеріали. Важливі статті експорту — фосфорити і продукти їх переробки, оливкова олія, вино, свинець, залізо і сталь.

Політичне життя

Попередній президент Зін аль-Абідін бен Алі займав свій пост з 7 листопада 1987 року до 14 січня 2011 року. 1987 року він змінив Хабіба Бургібу. Хабіб Бургиба був беззмінним керівником країни з моменту отримання незалежності від Франції в 1956 році. У 1957 в країні була ліквідована монархія.

У 1987 році старий президент Хабіб Бургиба, засновник туніської держави, призначив генерала Зін ель-Абідіна Бен Алі на пост прем'єр-міністра. Вже через шість тижнів у результаті медичного огляду Хабіб Бургиба був визнаний нездатним виконувати обов'язки. Два роки Зін-аль-Абідін бен Алі правив країною з прем'єрського крісла, а в 1989 році був обраний президентом і з тих пір не залишав цей пост до 2011 року.

При першому президенті була прийнята конституція (1959 рік), введена багатопартійна система, були введені світські суди і цивільні норми сімейних відносин (скасовано багатоженство), жінкам були надані виборчі права. У 2002 році під приводом боротьби з тероризмом був проведений референдум про внесення до конституції поправок, що скасовують обмеження кількості президентських термінів і віковий ценз для кандидата в президенти.

Президент обирається строком на 5 років. Прем'єр-міністр і кабінет міністрів призначаються президентом.

Глави регіонів і місцевих органів самоврядування призначаються урядом. Місцеві ради муніципального та окружного рівня формуються на виборній основі.

Збройні сили

Військові витрати в 90-і рокм становили 350 — 400 млн доларів на рік. На озброєнні зброя та військова техніка головним чином західного виробництва, причому достатньо застаріла. Чисельність військовиких — 35,000 осіб (включаючи ~23,400 строкової служби; тривалість строкової служби — 1 рік; призов вибірковий).

Військово-морські сили

• Чисельність — 4-4,5 тис. осіб (включно з 700 строкової служби).
• Базування — Бізерта, Келібія, Ла Гулетт, Сфакс, Сусс, Туніс.
• Ремонтні потужності — 4 сухих доки та 1 сліп (суднопідіймальний елінг) в Бізерті; 2 понтона та плавучий док в Сфаксі; є можливість обслуговувати та ремонтувати всі наявні на озброєнні катери та судна.

Кораблі:

• 3 ракетних катери типу La Galite (Combattante-III) з 2х4 ПУ ПКР ММ40 Exocet;
• 3 ракетних катери типу Bizerte (Р-48) з 8 ПКР SS-12М;
• 3 патрульних катери типу Utique (китайські «Shanghai II» або модернізований Hinzhui);
• 10 патрульних катерів Ch. Navals de l'Esterel двох моделей;
• 5-6 допоміжних суден;

Берегова охорона (в складі Національній гвардії) :

• 5 патрульних катерів типу Kondor I — колишніх НДР-івських тральщиків;
• 2 патрульних катери типу Tazarka (Vosper Thornycroft);
• 5 патрульних катери типу Bremse — колишніх НДР-івських;
• 11 патрульних катерів типу Socomena;
• 4 патрульних катери типу Gabes.

Див. також

• Список ссавців Тунісу

Джерела

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

Посилання

• У революційному Тунісі півтисячі українців