Даніло Мартеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Даніло Мартеллі
Даніло Мартеллі
Даніло Мартеллі
Особисті дані
Народження 27 травня 1923(1923-05-27)
  Кастеллуккьо, Італія
Смерть 4 травня 1949(1949-05-04) (25 років)
  Суперга
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція півзахисник, нападник
Юнацькі клуби
1940–1941 Італія «Марцотто Манербіо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1941–1946 Італія «Брешія» 99 (26)
1946–1949 Італія «Торіно» 72 (10)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Даніло Мартеллі (італ. Danilo Martelli, 27 травня 1923, Кастеллуккьо — 4 травня 1949, Суперга) — італійський футболіст, півзахисник, нападник.

Насамперед відомий виступами за клуби «Брешія» та «Торіно». Разом з партнерами по туринській команді трагічно загинув в авіаційній катастрофі на горі Суперга 4 травня 1949 року.

Триразовий чемпіон Італії.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 27 травня 1923 року в місті Кастеллуккьо. Вихованець футбольної школи нижчолігового клубу «Марцотто Манербіо».

У дорослому футболі дебютував 1941 року виступами за команду клубу «Брешія», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 99 матчах чемпіонату.

1946 року перейшов до найсильнішого на той час італійського клубу «Торіно», за який встиг відіграти лише три сезони. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем команди. За цей час тричі виборював титул чемпіона Італії.

Свій останній, третій, титул чемпіона Італії в сезоні 1948–49 Мартеллі отримав вже посмертно — 4 травня 1949 року команда трагічно загинула в авіакатастрофі на горі Суперга неподалік Турина. До кінця першості лишалося 4 тури, «Торіно» очолював турнірну таблицю, і всі загиблі гравці клубу посмертно отримали чемпіонський титул після того, як гравці молодіжної команди клубу, що догравали сезон в Серії A, виграли в усіх чотирьох останніх матчах першості. Варто зазначити, що їх суперники («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» та «Фіорентина») у цих матчах з поваги до загиблих чемпіонів також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Торіно»: 1946–47, 1947–48, 1948–49

Джерела[ред. | ред. код]