Два життя (фільм, 1961)
Про однойменний грузинський радянський фільм див. Два життя (фільм, 1966)
Два життя | |
|---|---|
| рос. Две жизни | |
.jpg) | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Леонід Луков |
| Сценарист | Олексій Каплер |
| У головних ролях |
Микола Рибников В'ячеслав Тихонов Олена Гоголєва Елла Нечаєва Маргарита Володіна |
| Оператор | Михайло Кириллов |
| Композитор | Джон Тер-Татевосян |
| Художник | Петро Пашкевич |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. М. Горького |
| Тривалість | 196 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1961 |
| IMDb | ID 0054833 |
«Два життя» (рос. Две жизни) — радянський фільм-драма 1961 року, знятий на Кіностудії ім. М. Горького.
Сюжет[ред. | ред. код]
Початок 1960-х років. До французького порту заходить радянський круїзний лайнер. Троє чоловіків сходять на берег і заходять у невеликий ресторанчик. Один із них, Семен Востриков, уже літній чоловік, розповідає своїм молодим супутникам історію його участі в революційних подіях 1917 року.
На самому початку кінострічки Семен Востриков бере участь у подіях Лютневої революції 1917 року в Петрограді. Він, відмінний стрілець, убиває полковника, командира частини, в якій він служить, коли той віддає наказ відкрити вогонь по повстанцям. В ході тих же подій капітан Нащокін відчуває всю глибину краху Російської Імперії, якій він служив, і всього свого життя.
Період між двома революціями для Вострикова невідривно пов'язаний із його взаємовідносинами із сім'єю князів Нащокіних, в чиє коло він, молодий тоді без роду без племені солдат, потрапив волею випадку. Необачно закохавшись у вродливу, але безсердечно-холодну Ірину Нащокіну, він опиняється в центрі невеликої змови, організованої братом Ірини, зарозумілим офіцером Сергієм, з метою посміятися зі «санкюлотів», що увірували на хвилі змін в країні в рівність.
Породжений злим розіграшем і насмішкою конфлікт посилився тим, що Нащокін і Востриков опинилися по різні боки барикад і в політичному протиборстві прихильників буржуазії, до яких приєднався Нащокін, і борців за справу робітників і селян, більшовиків, чиї ідеали розділяє Востриков.
Безліч фатальних випадків, великих і дрібних подій приведуть до розв'язки внутрішнього протистояння Вострикова і Нащокіна, що збіглося з днем штурму Зимового палацу в жовтні 1917 року.
У фільмі присутні і другорядні персонажі зі своїми сюжетними лініями. Розповідаючи свою історію, постарілий Семен занадто занурений у спогади, щоби зрозуміти, що літній офіціант, який обслуговує його столик — все той же Сергій Нащокін. Колись зарозумілий і багатий, опинившись в еміграції, Нащокін змушений тепер прислуговувати людині, яку колись принизив, згораючи від страху, що той може його впізнати, як колись він «прислужував» йому в насмішку в 1917 році. Коли Семен і його супутники пішли, Сергій побачив на їхньому столику «забутий» Семеном срібний портсигар, яким колись запустив в обличчя «хама», який посмів колись полюбити його сестру і зізнатися їй у цьому відкрито. У фіналі фільму Семен Востріков одягнений в галіфе з червоними генеральськими лампасами (точно такими ж, як у царській армії), він — генерал-лейтенант Радянської армії.
У ролях[ред. | ред. код]
- Микола Рибников — Семен Востриков
- В'ячеслав Тихонов — Сергій Нащокін
- Олена Гоголєва — Нащокін
- Елла Нечаєва — Нюша
- Маргарита Володіна — Ірина Олександрівна Оболенська (Нащокіна)
- Алла Ларіонова — Ніна
- Євген Шутов — Іван Востриков
- Лев Поляков — Микола Ігнатьєв
- Володимир Колчин — Микола II
- Олексій Савостьянов — Михайло Володимирович Родзянко
- Станіслав Чекан — Петренко
- Володимир Дружников — Кирило Бороздін
- Лев Свердлін — професор Бороздін
- Леонід Куравльов — Митяй
- Сергій Гурзо — Філька
- Василь Ліванов — співрозмовник
- Лев Круглий — співрозмовник-журналіст
- Георгій Юматов — «Граф»
- Муза Крепкогорська — Фрося
- Євген Моргунов — Красавін
- Микола Хрящиков — поліцмейстер (немає в титрах)
- Володимир Гусєв — швець (немає в титрах)
- Галина Кравченко — Вирубова (немає в титрах)
- Клавдія Козльонкова — швачка (немає в титрах)
- Зінаїда Сорочинська — швачка
- Тамара Яренко — медсестра
- Роза Свердлова — городянка
- Людмила Семенова — городянка
- Михайло Васильєв — солдат (немає в титрах)
- Костянтин Барташевич — Костянтин Михайлович, ад'ютант Половцева (немає в титрах)
- Геннадій Болотов — епізод
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Автор сценарію: Олексій Каплер
- Режисер: Леонід Луков
- Оператор: Михайло Кириллов
- Художник: Петро Пашкевич
- Композитор: Джон Тер-Татевосян
Посилання[ред. | ред. код]
|
| ||||||||||||||