Родзянко Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голова Тимчасового комітету Державної Думи М. Родзянко

Михайло Володимирович Родзянко (12 квітня 1859(18590412), с. Попасне Новомосковського повіту Катеринославської губернії — 21 січня 1924, Бєлград) — катеринославський поміщик, маршалок дворян Новомосковського повіту, голова Катеринославської губернської земської управи, голова IV Державної думи Російської імперії.

Походження[ред.ред. код]

Походив з дворянського козацького роду Родзянків, народився у селі Попасне в родині Володимира Михайловича Родзянка і Марії Павлівни Вітовтової, дитинство та юність провів на рідній Катеринославщині. Пізніше, будучи депутатом Державної думи при заповненні анкет в графі «національність (за рідною мовою)» вказував «малорос», але у своїх виступах наголошував, що не ототожнює це поняття з поняттям «українець».

Життєпис[ред.ред. код]

  • 1878 — закінчив Пажеський корпус.
  • 1883 — обраний почесним мировим суддею Новомосковського повіту.
  • вересень 1886-січень 1893 — маршалок дворянства Новомосковського повіту.
  • 1890 — член Маловішерського повітового та Новгородського губернського земських зібрань.
  • 12.12.1900-13.12.1906 — голова Катеринославської губернської земської управи.
  • 1906-1907 — член Державної Ради.
  • 1907-1912 — член ІІІ Державної думи Російської імперії.
  • 1912-1917 — голова IV Державної думи Російської імперії.

Був одним з лідерів партії «октябристів», ставився негативно до українського національного питання. Прихильник конституційної монархії англійського типу, Родзянко був зв'язаний з російськими опозиційними колами, які під час Першої світової війни боролися проти Распутіна й готували «революцію згори». У лютому (березень за н. ст.) очолив Тимчасовий комітет членів Державної думи, у руки якого Микола II передав верховну владу.

Під час Жовтневого перевороту намагався (без успіху) об'єднати антибільшовицькі сили для опору заколотникам. Пізніше брав участь у «Льодовому поході» Добровольчої армії, але значної ролі у «білому русі» не відіграв.

У 1920 році емігрував до Югославії, де встиг написати спомини «Загибель імперії» (I вид. — 1924, II — 1929).

Сім'я[ред.ред. код]

  • Дружина: Ганна Миколаївна Голіцина (1859-1929).
  • Діти: Михайло (1884-?), Микола (1887-?), Георгій (1890-1919), Марія (1909-?).
  • Племінник — Олександр Родзянко, онук — Василь Родзянко був видатним богословом, одним з провідних діячів Російської Православної церкви у еміграції.

Праці[ред.ред. код]

  • Родзянко М.В. Государственная Дума и февральская 1917 года революция // Архив русской революции. – М.: Терра, 1991. – Т. VI. – С.5-80.
  • Родзянко М.В. За кулисами царской власти / М.В.Родзянко. – М.: Панорама, 1991. – 48 с.
  • Родзянко М.В. Последний всеподданнейший доклад М.В.Родзянко (10 февраля 1917 г.) // Архив русской революции. – М.: Терра-Политиздат, 1991. – Т. VI. – С.335-338.

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Кочергін І.О. На захисті земської справи. Родзянко Михайло Володимрович // Кочергін І.О. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір): Монографія / І.О. Кочергін. – Д.: Герда, 2011. – С.111-126.
  • Тот Ю.В. Михаил Владимирович Родзянко // История отечества в портретах политических и государственных деятелей. Брянск: Грани, 1994. – Вып.3. – С.75-95.