Джейсон Віттен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джейсон Віттен
Загальна інформація
Громадянство  США
Народження 6 травня 1982(1982-05-06) (41 рік)
Ноксвілл, Теннессі, США
Зріст 198 см
Вага 120 кг
Alma mater Університет Теннессі
Вебсторінка jasonwitten82.com
Спорт
Вид спорту американський футбол[1]
Команда Даллас Ковбойс і Tennessee Volunteers footballd
Участь і здобутки
CMNS: Джейсон Віттен у Вікісховищі

Крістофер Джейсон Віттен (англ. Christopher Jason Witten, нар 6 травня 1982) — колишній гравець в американський футбол та нинішній аналітик програми «Футбольна ніч Понеділка» на каналі ESPN. Відіграв 15 сезонів за «Даллас Ковбойс» з Національної футбольної ліги (НФЛ). На рівні коледжів виступав за футбольну команду Університу Теннесі, «Теннесі Волунтерс», допоки «Ковбої» не обрали його для участі у третьому раунді Драфту НФЛ 2003 року. Віттен займає друге місце в історії НФЛ за кількістю прийомів та прийнятих ярдів на позиції тайт-енд, поступаючись за цими показниками лише Тоні Гонсалесу.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Віттен наймолодший зі своїх братів, Раяна та Шона, виріс у Вашингтоні, але навчався в Елізабетонській середній школі, яка знаходиться в однойменному місті, штат Теннессі[2]. Коли Джейсону виповнилося 6 років його батько почав ображати свою дружину, Кім, та двох старших братів майбутнього футболіста[3]. Коли Віттену виповнилося 11 років він переїхав до Елізабетона, де проживав зі своїми дідусем та бабусею[4]. Його дідусь був тренером футбольної команди, де ставив свого онука на двох позиціях, лайнбекера та тайт-енд[5].

Протягом перших трьох років своєї кар'єри Джейсон виступав на обох вище вказаних позиціях, завдяки чому тричі допомагав своїй команді потрапити до півфіналу чемпіонату штату. Будучи основним лайнбекером він завершив сезон зі 163-ма набраними очками (його ж рекорд у шкільних змаганнях був 450), двома перехопленнями, двома заблокованими ударами й т. ін. Того року він отримав декілька нагород: всеамериканський, на рівні штату (як молодший гравець), Найкращий теперішній гравець року в США від Теннессі, Найкращий гравець року в Східному Теннесі, Найкращий захисник року в своєму штаті та другий найкращий гравець за версіє нагороди Головний Футбол. Також грав у баскетбол, де він в середньому набирав 15 балів і 12 підбирань за гру.

Кар'єра в коледжі[ред. | ред. код]

Віттен отримав стипендію в Університеті Теннессі, після чого пообіцяв головному тренеру університетської команди Філіп Фалмеру, що буде виступавти в ній на позиції дефенсів-енд. Розпочав свої виступи за університетську команду вже в перший рік навчання, у команді був другим гравцем на позиції дифенсів-енд.

Після травми та загалом жорсткої гри у виконанні Дейсона, його по ходу сезону перевели на протилежний фланг півзахисту. Хоча Віттен не погоджувався зі зміною позицію та навіть розглядав питання про трансфер, він зрештою освоївся на новому для себе місці та використовувався переважно як блокувальник, допоки не навчився впевненіше діяти на новій позиції. Також виходив у стартовому складі у своїх 2 перших матчах[6]. Будучи пешокурсником, Віттен здійснив 1 підбирання та пропіг 11 ярдів у переможному (70:3) поєдинку проти команди «Луїзіани-Монро»[7].

Будучи другокурсником зіграв у стартовому складі три матчі, в яких здійснив 28 прийомів та пробіг 293 ярди, а також здійснив два тачдауни[8]. Здійснив свій перший командний тачдаун у переможному (35:24) поєдинку проти Алабами[9]. Будучи юнаком, він мав рік справжнього прориву, встановивши шкільні рекорди на позиції тайт-енд за кількістю прийомів (39) та прийомних ярдів (493) при п'яти тачдаунів, в тому числі одне з прийомів, який став найпам'ятнішим в історії шкільної освіти, тачдаун в шостому овертаймі в переможному поєдинку проти університетської команди Арканзасу[10][11]. Він отримав отримав виклик Команди зірок Південно-Східної конференції (SEC) та Університетської команди зірок Південно-Східної конференції після того, як став лідером у своїй конференції за кількістю прийомів та прийомних ярдів[12].

Навіть незважаючи на те, що він вирішив піти до Драфту НФЛ, після свого юнацького сезону і зіграв на своїй позиції лише у 20 матчах, Джейсон утримує за собою третє місце серед найкращих університетських гравців на позиції тайт-енд з 68 прийомами, та четверте місце в аналогічному рейтингу за приймальними ярдами (797).[13].

Професіональна кар'єра[ред. | ред. код]

Сезон 2003[ред. | ред. код]

Віттен був обраний «Даллас Ковбойс» для участі в третьому раунді Драфту НФЛ під 69-м загальним номером[14]. Незважаючи на те, що Ковбої мали перший раунд класу, коли їх черга дійшла до першого та другого раундів, вони вибирали корнербеків Теренса Ньюмана та Ала Джонсона на основі потреб команди. Не задіяний у драфті вільний агент Тоні Ромо був ще одним новобранцем, який також прибув до Далласа у 2003 році і продовжував бути партнером Віттена протягом всієї своєї кар'єри, а також його сусідом по кімнаті під час майбутніх тренувальних зборів та виїздів.

Виступи в чемпіонаті 20-річний новачок розпочав не як основний гравець, Віттен зіграв лише сім із п'ятнадцяти ігор, в яких він виходив на поле. Дебютував у НФЛ 7 вересня в програному (13:27) поєдинку проти «Атланта Фалконс», зе зробив одне перехоплення на 13 ярдах[15]. Загалом, він здійсних 35 прийомів та пробіг 347 прийомних ярдів, а також зробив один тачдаун[16]. Він зламав щелепу в поєдинку проти «Аризона Кардиналз» після того, як його побили Рональд Маккінон та Рей Томпсон, через що йому знадобилося хірургічне втручання, щоб вставити три пластини, які мали допомогти Віттену одужати. Він пропустив лише одну гру (єдина гра, яку він пропустив під час кар'єри в НФЛ), і продовжував грати незважаючи на травму. Після цього головний тренер Біл Парселлс похвалив Віттену за його жорсткість. Джастін потрапив до Збірної усіх зірок НФЛ 2003 серед новачків[17].

Сезон 2004[ред. | ред. код]

У 2004 році Віттен здійснив справжній прорив, ставши одним провідних НФК з 87 перехопленнями, цей результат також став 11-м самим в історії НФЛ на позиції тайт-енд, а також рекордсменом Ковбоїв на цій позиції[18][19]. 15 листопада у поєдинку проти «Філадельфія Іглз» здійснив дев'ять прийомів при 133 ярдах, а також два тачдауни[20]. Він був нагороджений першим для себе Pro Bowl, ставши частиною найвидатніших тайт-ендів, серед яких Джим Доран, Лі Фолкінс, Петтіс Норман, Майк Дітка, Біллі Джо Дюпрі, Френклін Кларк, Даг Козбі та Джей Новачек[21].

Сезон 2005[ред. | ред. код]

Віттен закінчив сезон у НФЛ шостим на позиції тайт-енд з 66 прийомів і став першим тайт-ендом Ковбоїв, який набрав щонайменше 65 прийомів протягом одного сезону[22]. У сезоні 2005 року пробіг 757 прийомних ярдів та здійснив 6 тачдаунів[23]. В результаті успішного для себе сезону отримав вдруге поспіль Pro Bowl[24].

Сезон 2006[ред. | ред. код]

За підсумками НФЛ 2006 Джейсон став лише десятим найкращим тайт-ендом в історії НФЛ, який протягом трьох поспіль сезонів набирав щонайменше 60 прийомів[25]. Він здійснив 64 прийоми та пробіг 754 прийомних ярдів (в середньому по 11,8 ярда по кожному), завдяки цьому Віттен отримав свій третій Pro Bowl[26].

22 липня Джейсон підписав 6-річний контракт, до 2012 року, на суму в 29 мільйонів доларів. Угода включала в себе 12 мільйонів гарантованих виплат, включаючи бонус 6 мільйонів доларів США за підписування та бонус в розмірі 6 мільйонів доларів за другий рік[27].

Сезон 2007[ред. | ред. код]

Віттен прекрасно провів НФЛ 2007, побивши власний сезонний рекорд «Ковбоїв» з 96 прийомами і став першим гравцем на позиції тайт-енд, який пробіг 1000 прийомних ярдів за сезон[28]. Він став третім тайт-ендом в історії НФЛ з понад 96 перехопленнями. 9 грудня в поєдинку проти «Детройт Лайонс» 15 прийомів Віттена дозволили йому записати своє ім'я в історії НФЛ, потрапивши до Зали слави Келлена Вінслова старшого, за найбільшу кількість прийомів у грі на позиції тайт-енд в історії НФЛ[29]. У 14-ій грі року Віттен став першим тайт-ендом «Далласа», який коли-небудь пробігав понад 1000 прийомних ярдів за сезон. Джейсон також став одним з рекорних 13 гравців «Ковбоїв», номінованих на Pro Bowl[30][31]. Окрім того, він потрапив до команди всіх зірок 2007 разом з партнерами по команді Террелом Оуенсом та Демаркусом Вейром. 4 листопада у поєдинку 9 туру проти «Філадельфії» він зробив 53-дюймовий прийом після того, як втратив шолом[32][33]. Був обраний до Головної команди Всіх зірок сезону 2007 року[34].

Віттен був номінований на приемію Найкращого гравця сезону НФЛ імені Волтера Пейтона 2007, але переможцем у ній став Джейсон Тейлор[35].

Сезон 2008[ред. | ред. код]

Віттен здійснив свій 400-й прийом у кар'єрі на День Подяки 27 листопада 2008 року, в якому «Ковбої» грали проти «Сіетл Сігокс». 28 грудня у поєдинку проти «Філадельфія Іглз» здійснив 42-ярдну передачу, перший та єдиний пас у професіональній кар'єрі[36]. Здійснив 81 прийом, за цим показником посів 13-е місце в НФЛ 2008, 952 ярди, 4 тачдауни й став основним у Pro Bowl 2008[37][38][39].

Сезон 2009[ред. | ред. код]

Віттен у 2009 році

У сезоні 2009 року Віттен мав інший сезон Pro Bowl, здійснивши 94 прийоми на 1030 ярдів і два тачдауни[40][41]. Також отримав нагороду Залізна людина НФЛ[42].

Віттен (ліворуч) під час інтерв'ю на телеканалі ESPN.

Сезон 2010[ред. | ред. код]

Віттен вдарився головою об поле після того, як зробив перехоплення в програному поєдинку 2-о туру проти «Чикаго Берс». Через струс мозку він був змушений пропустити решту гри. До отримання травми встиг зробити 5 прийомів та набрати 51 ярд[43].

У 15-у турі проти «Вашингтон Редскінз», Джейсон став найшвидшим тайт-ендом, здійснивши 600-й прийом (у 125-и матчах). Окрім цього в домашньому поєдинку він здійснив 10 перехоплень, 140 ярдів та 1 тачдаун[44]. Також отриав сьомий поспіль Pro Bowl, отримавши місце в стартовому складі на позиції тайт-енд у НФК[45].

По завершенні сезону 2010 року Віттен був названий тайт-ендом року за версією Асоціацією випускників НФЛ[46].

Загалом, Віттен витягнув 94 прийомів при 1002 ярдах, а також здійснив дев'ять тачдаунів у сезоні 2010 року[47]. Також вдруге в кар'єрі потрапив до Збірної усіх зірок НФЛ[48]. Посів 36-е місце серед гравців Топ-100 НФЛ 2011[49].

Сезон 2011[ред. | ред. код]

Віттен завершив сезон з 79-а прийомама при 942 прийомних ярдах та 5-а тачдаунами в 16-и матчах[50]. 13 листопада 2011 року Віттен перевершив Оззі Ньюсома на позиції тайт-енд, й за кількістю прийомів (663) посів третє місце в історії НФЛ[51]. Зайняв 75-е місце серед гравців Топ-100 НФЛ 2012[52].

Сезон 2012[ред. | ред. код]

13 серпня 2012 року Віттен отримав розрив селезінки в передсезонному поєдинку проти «Окленд Рейдерс», пропустив решту передсезонної підготовки, з'явилися чутки, що через серйозність травми він не зможе виходити на поле протягом тривалого часу[53].

Проте вже 5 вересня Віттен повернувся до команди й зміг зіграти в матчі-відкритті сезону, перехопивши два паси на 10 ярдах у переможному поєдинку проти «Нью-Йорк Джаєнтс»[54]. Можливість вийти на поле в цьому поєдинку для Джейсона була під питанням, оскільки він пропустив передсезонну підготовку, але завдяки медичному втручанню він зумів вчасно повернутися[55].

16 вересня, у поєдинку проти «Сіетл Сігокс», Віттен перехопив 4 паси на 58-и ярдах[56]. Він завершив поєдинок із 702-а перехопленнями у професіональній кар'єрі й став лише другим в історії цього виду спорту, який здійснив понад 700 перехоплень (Майкл Ірвін здійснив 750 перехоплень), а також третім (після Тоні Гонсалеса та Шеннона Шарпа) тайт-ендом в історії НФЛ. Окрім цього, Джейсон став найшвидшим тайт-ендом, який здійсив 700 перехоплень, для чого йому знадобилося лише 145 матчів, при цьому для аналогічної кількості перехоплень Гонсалесу знадобилося 154 матчі, а Шарпу — 178 поєдинків. Віттен також став наймолодшим вайд ресівером / тайт-ендом, який здійснив 700 + перехоплень у віці 30 років та 133 днів. Проте вже в 3-у турі цей рекорд перевершив вайд ресівер «Кардіналс» Ларрі Фіцджеральд, який здійснив 707 перехоплень у віці 29 років та 23 дня.

Його 58 ярдів допомогли набрати в середньому 7,977 прийомних ярди за кар'єру, обійшовши колишнього «ковбоя» Джекі Сміта, який посідав четвертий весь час за перехопленимим ярдами на позиції тайт-енд.

Після 3-о туру Джейсон поступився третім місцем за перехопленимим ярдами на позиції тайт-енд Оззі Ньювсому. У 8-у турі Віттен здійснив рекордні для себе 18 пасів при 167 ярдах. Це також рекорд для приймаючого на позиції тайт-енд; попередній рекорд, 15 прийомів, був встановлений Келленом Вінслоуом старшим у 1984 році[57][58].

4 листопада у поєдинку проти «Атланта Фалконс» Віттен встановив рекорд за кількістю прийомів у футболці «Ковбоїв» — 754, перевершивши попередній рекорд Майкла Ірвіна з 750 прийомів[59].

23 грудня, у матчі проти «Нью-Орлінс Сейнтс», Віттен встановив рекорд сезону в НФЛ зі кількістю прийомів (103) на позиції тайт-енд, перевершивши попереднє досягнення, 102 прийомів, яке встановив Тоні Гонсалесом ще в 2004 році[60]. За підсумками сезону він набрав рекордні 110 прийомів.

26 грудня він був обраний до свого восьмого Pro Bowl[61]. Вдруге в своїй кар'єрі Джейсон був номінований на Людину року імені Волтера Пейтона, але цього разу він став її переможцем та отримав винагороду в розмірі 25 000 доларів, яку витратив на благодійність[62]. У підсумку Віттен завершив сезон зі 110 прийомами при 1039 ярдах, а також здійснив 3 тачдауни[63]. Також отримав 41-е місце в Топ 100 гравців НФЛ 2013 року[64].

Сезон 2013[ред. | ред. код]

15 вересня Віттен перевершив Шеннона Шарпа й посів друге місце в історії НФЛ за кількістю прийомів на позиції тайт-енд. Завдяки трьом перезопленням у поєдинку проти «Канзас-Сіті Чифс» довели їх загальну кількість до 817[65]. В останньому поєдинку сезону проти «Філадельфія Іглс» він здійснив 12 перехоплень при 135 ярдах[66]. Джейсон завершив сезон з 73-а перехопленнями при 851 ярдах, а також здійснив 8 тачдаунів[67]. Також вдев'яте в кар'єрі отримав виклик до Pro Bowl[68]. Посів 98-е місце в рейтингу Топ 100 гравців НФЛ 2014[69].

Сезон 2014[ред. | ред. код]

Віттен на Pro Bowl 2015.

5 жовтня в поєдинку 5-о туру проти «Х'юстон Тексанс» Віттен став лише 3-м тайт-ендом, який пробіг 10 000 прийомних ярдів, приєднавшись, таким чином, до Шеннона Шарпа та Тоні Гонсалеса[70].

Джейсон став лідером за кількістю поспіль проведених сезонів на позиції тайт-енд, після того як 12 жовтня вийшов у стартовому складі в поєдинку проти «Сіетл Сігокс»[71][72]. Того ж сезону він став другим тайт-ендом в історії НФЛ, який здійснив 900 перехоплень.

Віттен мав пробіг 27 ярдів у поєдинку проти «Гігантів», завдяки чому збільшив кількість пробігових ярдів до 10,065, завдяки чому обійшов Шеннона Шарпа (10,060) й вийшов на чисте друге місце за кількістю прийомних ярдів на позиції тайт-енд в історії НФЛ.

21 грудня він розтягнув коліно проти «Індіанаполіс Колтс», але все ще міг зіграти в останньому матчі проти «Вашингтон Редскінз».

У цьому сезоні «Ковбої» збільшили бігову роботу, й, хоча кількість перехоплень у Джейсона скоротилася, його блокування стали суттєвою допомогою для Демарко Маррея стати найкращим у НФЛ за швидкісними показниками[73][74]. Джейсон завершив сезон з 60 прийомами при 654 ярдах, а також 5 тачдаунів[75]. Також вдесяте в кар'єрі отримав виклик до Pro Bowl (2014)[76]. Отримав підсумкове 93-є місце в Топ 100 гравців НФЛ 2015[77].

Сезон 2015[ред. | ред. код]

20 вересня в першій грі проти «Філадельфії Іглс» він зазнав травму правого коліна та розтягнув дві щиколотки, але пропуств усього півтора матчі.

22 листопада у поєдинку проти «Маямі Долфінс» отримав статус «залізної людини», зігравши свій 196-й поєдинок поспіль і перевершивши Боба Ліллі за цим показником. 27 грудня в матчі проти «Баффало Біллс» встановив рекорд «Ковбоїв», провівши 118-й поєдинок з перехопленням поспіль, випередивши за цим показником Михайла Ірвіна.

7 грудня в рамках Футбольної ночі Понеділка в поєдинку проти «Вашингтон Редскінз» він став 12-м гравцем та другим тайт-ендом в історії НФЛ, який здійснив 1000 прийомів. Єдиним тайт-ендом, який здійснив понад 1 000 прийомів був Тоні Гонсалес[78].

У сезоні 2015 року його попросили здійснювати більше блокувань, ніж ззазвичай, через те, що команда грала з чотирма різними квотербеками в стартовому складі з різним рівнем навичок гри в захисті. За «Ковбоїв» Джейсон здійснив 77 перехоплень при 713 ярдах, а також зробив три тачдауни[79].

Сезон 2016[ред. | ред. код]

У поєдинку 8-о туру проти «Філадельфії Іглс» Віттен приніс перемогу своїй команді, здійснивши тачдаун в овертаймі, таким чином Віттен став першим гравцем в історії цього виду спорту, який забивав у всіх 14-и сезонах своєї кар'єри[80]. Завершив сезон випереджаючи показники Майкла Ірвіна за кількістю прийомних ярдів (на 16). Загалом, він закінчив регулярний сезон 2016 року з 69 прийомами при 673 прийомних ярдах, а також х трьома тачдаунами[81]. Віттен здійснив перший в кар'єрі постсезонний тачдаун разом з Даком Пескоттом у програному (31:34) поєдинку Дивізіонального туру проти «Грін-Бей Пекерс»[82].

Сезон 2017[ред. | ред. код]

Віттен у 2017 році

28 березня 2017 року Віттен підписав новий чотирирічний контракт з «Ковбоями», який був розрахований до 2021 року[83].

10 вересня 2017 року, у переможному (19:3) поєдинку проти «Нью-Йорк Джаєнтс» у Футбольній ночі неділі, Віттен здійснив єдиний у футболці «Ковбоїв» тачдаун[84]. Окрім цього, він обійшов Майкла Ірвіна за кількістю прийомних ярдів в історії американського футболу. Також Віттен став третім в історії футболістом НФЛ, який у футболці однієї команди здійснив понад 150 перехоплень, поступаючись за цим показником лише Джеррі Райсу та Ларрі Фіцджеральду. 17 вересня 2017 року у програному (17:42) поєдинку другому туру чемпіонату проти «Денвер Бронкос» Джейсон здійснив виконав перехоплень при 97 ярдах, а також здійснив один тачдаун[85]. Віттен завершив сезон з 63-а прийомами при 560 ярдах та 2-х тачдаунах, завдяки чому отимав виклик на свій 11-й Pro Bowl й за цим показником порівнявся з легендою «Ковбоїв» Бобом Ліллі[86][87][88].

Завершення кар'єри[ред. | ред. код]

26 квітня 2018 року з'явилися інформація про те, що Віттен збирається вийти на пенсію й зайняти посаду провідного аналітика телепередачі ESPN Футбольна ніч понеділка. Через тиждень, 3 травня, Джейсон офіційно оголосив про завершення кар'єри й підтвердив, що у сезоні 2018 року він працюватиме на Футбольній ночі понеділка[89].

Статистика кар'єри[ред. | ред. код]

Регулярний сезон[ред. | ред. код]

Статистика виступів в НФЛ
Рік Команда Ігор Receiving Fumbles
GP GS Rec Yards Avg Long TD Fum Lost
2003 «Даллас Ковбойс» 15 7 35 347 9.9 36T 1 0 0
2004 «Даллас Ковбойс» 16 15 87 980 11.3 42T 6 2 1
2005 «Даллас Ковбойс» 16 16 66 757 11.5 34 6 0 0
2006 «Даллас Ковбойс» 16 15 64 754 11.8 42 1 0 0
2007 «Даллас Ковбойс» 16 16 96 1,145 11.9 53 7 1 1
2008 «Даллас Ковбойс» 16 16 81 952 11.8 42 4 0 0
2009 «Даллас Ковбойс» 16 16 94 1,030 11.0 69 2 0 0
2010 «Даллас Ковбойс» 16 16 94 1,002 10.7 33 9 1 1
2011 «Даллас Ковбойс» 16 16 79 942 11.9 64 5 1 0
2012 «Даллас Ковбойс» 16 16 110 1,039 9.4 36 3 0 0
2013 «Даллас Ковбойс» 16 16 73 851 11.7 34 8 0 0
2014 «Даллас Ковбойс» 16 16 64 703 11.0 34 5 0 0
2015 «Даллас Ковбойс» 16 16 77 713 9.3 35 3 1 1
2016 «Даллас Ковбойс» 16 16 69 673 9.8 35 3 1 1
2017 «Даллас Ковбойс» 16 16 63 560 8.9 28T 5 1 1
Кар'єра 239 229 1,152 12,488 10.8 69 68 8 6

Постсезон[ред. | ред. код]

Статистика виступів в НФЛ
Рік Команда Ігор Receiving Fumbles
GP GS Rec Yards Avg Long TD Fum Lost
2003 «Даллас Ковбойс» 1 1 4 30 7.5 12 0 0 0
2006 «Даллас Ковбойс» 1 1 3 57 19.0 32 0 1 1
2007 «Даллас Ковбойс» 1 1 7 81 11.6 20 0 0 0
2009 «Даллас Ковбойс» 2 2 14 125 8.9 22 0 0 0
2014 «Даллас Ковбойс» 2 2 11 134 12.2 21 0 0 0
2016 «Даллас Ковбойс» 1 1 6 59 9.8 15 1 0 0
Кар'єра 8 8 45 486 10.8 32 1 1 1

Особисте життя[ред. | ред. код]

Віттен проживає в місті Вестлейк, штат Техас, у Далса-Форт-Ворт-Метроплекс, з дружиною Мішель, медсестрою швидкої допомоги в Меморіальній лікарні Паркланда[90], подружжя виховує чотирьох дітей: Сі Джей, Купера, Лендрі та Гедлі Грейс[91]. Віттен — християнин, він з'являється у відео «I Am Second», де розповідає про свою віру[92].

Джейсон написав твір для ESPN під назвою «Як Twitter стає отрутою для роздягальні НФЛ», де він деталізує потенційний негативний вплив соціальних засобів масової інформації, особливо на молодих гравців, зі свого особистого досвіду[1] [Архівовано 12 грудня 2018 у Wayback Machine.].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Pro-Football-Reference.com — Sports Reference, LLC, 2003.
  2. ↑ Jason Witten Honored In Elizabethton - University of Tennessee. University of Tennessee (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  3. ↑ YouTube. www.youtube.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 24 жовтня 2018.
  4. ↑ Taylor, Jean-Jacques. Dez Bryant has a role model handy. ESPN.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.
  5. ↑ Cowboys' Jason Witten takes on domestic violence [Архівовано 2009-08-11 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Now Among Game’s Greatest, Tight End Wasn’t First Choice For Witten. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 19 лютого 2016.
  7. ↑ Louisiana-Monroe at Tennessee Box Score, September 23, 2000. College Football at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  8. ↑ Jason Witten 2001 Game Log. College Football at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  9. ↑ Tennessee at Alabama Box Score, October 20, 2001. College Football at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  10. ↑ Jason Witten 2002 Game Log. College Football at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 2 листопада 2017.
  11. ↑ Arkansas at Tennessee Box Score, October 5, 2002. College Football at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  12. ↑ 2002 Southeastern Conference Leaders. College Football at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  13. ↑ Jason Witten College Stats (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  14. ↑ 2003 NFL Draft Listing. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  15. ↑ Atlanta Falcons at Dallas Cowboys - September 7th, 2003. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  16. ↑ Jason Witten 2003 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  17. ↑ 2003 NFL All-Rookie Team. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  18. ↑ 2004 NFL Receiving. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  19. ↑ Jason Witten 2004 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  20. ↑ Philadelphia Eagles at Dallas Cowboys - November 15th, 2004. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  21. ↑ 2004 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  22. ↑ 2005 NFL Receiving. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  23. ↑ Jason Witten 2005 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  24. ↑ 2005 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  25. ↑ Jason Witten 2006 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  26. ↑ 2006 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  27. ↑ Sturm's Cowboys analysis: Defenses still can't stop Jason Witten. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 жовтня 2018.
  28. ↑ Jason Witten 2007 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  29. ↑ Dallas Cowboys at Detroit Lions - December 9th, 2007. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 25 березня 2018.
  30. ↑ Ellis Helps Cowboys Stretch Pro Bowlers To 13. Процитовано 15 квітня 2008.[недоступне посилання з 01.04.2017]
  31. ↑ 2007 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  32. ↑ Dallas Cowboys at Philadelphia Eagles - November 4th, 2007. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 25 березня 2018.
  33. ↑ Jason Witten ‘honored’ seeing iconic helmetless picture at The Star. Star Telegram (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 25 березня 2018.
  34. ↑ 2007 NFL All-Pros. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  35. ↑ Jason Witten Finalist for Walter Payton NFL Man of the Year Award. Tri-Cities Sports. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  36. ↑ Dallas Cowboys at Philadelphia Eagles - December 28th, 2008. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  37. ↑ Jason Witten 2008 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  38. ↑ 2008 NFL Receiving. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 25 березня 2018.
  39. ↑ 2008 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  40. ↑ Jason Witten 2009 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  41. ↑ 2009 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  42. ↑ Witten SCORE-ing on and off the Field @JasonWitten. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 19 лютого 2016.
  43. ↑ Chicago Bears at Dallas Cowboys - September 19th, 2010. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 25 березня 2018.
  44. ↑ Washington Redskins at Dallas Cowboys - December 19th, 2010. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  45. ↑ 2010 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  46. ↑ NFL Alumni Names Winners of 2010 Player of the Year Awards. NFL Alumni. 5 лютого 2011. Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  47. ↑ Jason Witten 2010 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  48. ↑ 2010 NFL All-Pros. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 25 березня 2018.
  49. ↑ Top 100: Jason Witten. NFL.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  50. ↑ Jason Witten 2011 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  51. ↑ Jason Witten Among Elite Tight Ends. ESPN. 13 листопада 2011. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13 листопада 2011.
  52. ↑ 'Top 100 Players of 2012': Jason Witten. NFL.com (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  53. ↑ Archer, Todd (16 серпня 2012). Jason Witten hopes to avoid surgery. ESPNDallas.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 16 серпня 2012.
  54. ↑ Dallas Cowboys at New York Giants - September 5th, 2012. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 25 березня 2018.
  55. ↑ Archer, Todd (6 вересня 2012). Jason Witten has two catches in win. ESPNDallas.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 6 вересня 2012.
  56. ↑ Dallas Cowboys at Seattle Seahawks - September 16th, 2012. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  57. ↑ Jason Witten sets Cowboys' record. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 19 лютого 2016.
  58. ↑ New York Giants at Dallas Cowboys - October 28th, 2012. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 25 березня 2018.
  59. ↑ Record-breaking Jason Witten: 'You play to compete for championships'. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 19 лютого 2016.
  60. ↑ Jason Witten sets receptions record. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19 лютого 2016.
  61. ↑ 2012 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  62. ↑ Walter Payton Man of the Year Winners. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 25 березня 2018.
  63. ↑ Jason Witten 2012 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  64. ↑ 'Top 100 Players of 2013': Jason Witten. NFL.com (англ.). Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  65. ↑ Jason Witten moves to No. 2 on all-time tight end receptions list - NFL - Sporting News. Sporting News. 15 вересня 2013. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 16 вересня 2013.
  66. ↑ Philadelphia Eagles at Dallas Cowboys - December 29th, 2013. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  67. ↑ Jason Witten 2013 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  68. ↑ 2013 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  69. ↑ 'Top 100 Players of 2014': Jason Witten. NFL.com (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  70. ↑ George, Brandon (5 жовтня 2014). Jason Witten joins Tony Gonzalez, Shannon Sharpe in exclusive club. Dallas Morning News. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 жовтня 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  71. ↑ Jason Witten - Profile. NFL.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 16 жовтня 2014.
  72. ↑ TONY GONZALEZ'S LEGACY WILL CONTINUE IN ATLANTA. Atlanta Falcons.com. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2014.
  73. ↑ 2014 Dallas Cowboys Statistics & Players. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  74. ↑ 2014 NFL Leaders and Leaderboards. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 25 березня 2018.
  75. ↑ Jason Witten 2014 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 25 березня 2018.
  76. ↑ 2014 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  77. ↑ 'Top 100 Players of 2015': No. 93 Jason Witten. NFL.com (англ.). Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  78. ↑ Archer, Todd. Jason Witten becomes 12th player, second TE with 1,000 catches. ESPN.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
  79. ↑ Jason Witten 2015 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  80. ↑ Philadelphia Eagles at Dallas Cowboys - October 30th, 2016. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  81. ↑ Jason Witten 2016 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  82. ↑ Divisional Round - Green Bay Packers at Dallas Cowboys - January 15th, 2017. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 25 березня 2018.
  83. ↑ Orr, Conor (28 березня 2017). Jason Witten lands contract extension with Cowboys. NFL.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2018. Процитовано 13 листопада 2018.
  84. ↑ New York Giants at Dallas Cowboys - September 10th, 2017. Pro-Football-Reference.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 6 жовтня 2017.
  85. ↑ Dallas Cowboys at Denver Broncos - September 17th, 2017. Pro-Football-Reference.com. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 14 жовтня 2017.
  86. ↑ Jason Witten 2017 Game Log. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  87. ↑ Eatman, Nick (22 січня 2018). Witten Added to Pro Bowl Roster; Ties Franchise Record With 11 Appearances. DallasCowboys.com. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  88. ↑ 2017 NFL Pro Bowlers. Pro-Football-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018.
  89. ↑ Patra, Kevin (3 травня 2018). Cowboys TE Jason Witten retires after 15 seasons. NFL.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
  90. ↑ Wife of Cowboys Star Shines in the ER. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018.
  91. ↑ Jason Witten Biography. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 19 лютого 2016.
  92. ↑ Jason Witten I Am Second Testimony. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джейсон_Віттен&oldid=39877028