Вашингтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вашингтон
Ліворуч вгорі: Джорджтаунський університет; вгорі праворуч: Капітолій; центр: Монумент Вашингтона; внизу ліворуч: Меморіал афро-американцям у Громадянській війні; внизу праворуч: Базиліка Національної Святині Непорочного Зачаття
Ліворуч вгорі: Джорджтаунський університет; вгорі праворуч: Капітолій; центр: Монумент Вашингтона; внизу ліворуч: Меморіал афро-американцям у Громадянській війні; внизу праворуч: Базиліка Національної Святині Непорочного Зачаття
Прапор
Прапор		 Official seal of Вашингтон
Герб
Девіз: Justitia Omnibus  (Правосуддя для всіх)
Координати: 038.895 0-77.03738°53′42.4″ пн. ш. 77°02′12″ зх. д. / 38.895111° пн. ш. 77.036667° зх. д. (G)
Країна США
Федеральний округ Округ Колумбія
Назване на честь Джордж Вашингтон
Уряд
 - Мер округу Колумбія Вінсент Грей (Д)
 - Рада округу Колумбія Квейм Браун (Д)
Площа
 - Місто 177,0 км² (68,3 кв. м.)
 - Суша 159,0 км² (61,4 кв. м.)
 - Вода 18,0 км² (6,9 кв. м.)
Висота над р.м. 0-125 м 
Населення (2010 місто, 2009 метр.) [1][2]
 - Місто 601 723 (27-ме в США)
 - Густота 3784,4/км²
 - Агломерація 5,4 млн, (8-ме в США)
 - демонім вашингтонець
Часовий пояс EST (UTC−5)
 - Літній час EDT (UTC−4)
ZIP-код 20001-20098, 20201-20599
Телефонний код(и) 202
Веб-сайт: www.dc.gov
Розташування Вашингтону на мапі США
Розташування Вашингтону на мапі США
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Вашингтон (значення).

Вашингтон (англ. Washington, D.C.) — столиця США. Місто не входить до складу жодного зі штатів США; в адміністративному відношенні становить федеральний округ Колумбія. Розташоване на річці Потомак. Площа — 180 км². Населення — 582 049 мешканців (2005) (з передмістями за межами округу Колумбія — понад 5 млн.).

У Вашингтоні розташовані резиденція президента США (Білий дім), Конгрес, Верховний суд, Державний департамент, Міністерство оборони (Пентагон у передмісті Арлінгтон) та інші державні установи.

Серед будівель виділяються Капітолій, Пентагон, Білий дім, Меморіал Лінкольна, Національна галерея, Бібліотека Конгресу, Національний архів, Шекспірівська бібліотека Фолджера.

Зміст

[ред.] Географія

Канал в Джорджтауні

Місто займає площу в 177 квадратних кілометрів, з яких 159 — суходіл і 18 — вода.[3] Місто на суходолі повністю лежить на кордоні штату Меріленд, оточене ним всюди, крім південного заходу. Місто стоїть на трьох річках: Потомак і її притоках Анакостія і Рок-Крік.[4] Інша притока Тібер-Крік, яка колись протікала через Національну алею, в 1870-их роках повністю закладена під місто.[5]

Всупереч міській легенді, Вашингтон ніколи не був побудований на осушеному болоті.[6] У той час як заболочені місця дійсно покривали області вздовж цих річок та інших природних водойм, більшість території міста складалася з сільськогосподарських угідь і пагорбів. Найвища точка міста — точка Рено, розташована в парку форту Рено і знаходиться на висоті 125 метрів над рівнем моря.[7] Найнижча точка — рівень річки Потомак.

Приблизно 20% території Вашингтона становлять паркові насадження. Американська служба національних парків управляє більшою частиною природного середовища в місті, включаючи такі парки як Національна алея, Рок-Крік-Парк, парк на острові Теодора Рузвельта, Сади Конституції та інші.[8] Єдина область природного середовища, якю не управляє Служба національних парків, — Національний дендрарій, яким управляє Міністерство сільського господарства США.[9]

[ред.] Клімат

Вашингтон розташований у вологій субтропічній кліматичній зоні.[10] Його клімат типовий для американських областей Центральної Атлантики, віддалених від води. Весна і осінь — теплі, в той час як зима прохолодна, з щорічним снігопадом, що становить у середньому 37 см. Середня зимова температура становить 3,3 °C з середини грудня до середини лютого.[11] Снігові бурі зачіпають Вашингтон в середньому раз на кожні чотири-шість років. Найбільш сильні шторми називають «нордістер», які несуть, як правило, сильний вітер, проливні дощі або сніг. Ці шторми часто зачіпають великі райони східного узбережжя Америки.[12]

Влітку спекотно і волого, в липні середня температура 26,2 °C і середньодобова відносна вологість близько 66%.[11] Ці фактори можуть змусити деяких людей відчувати особистий дискомфорт.[13] Сукупність високої температури і вологості влітку приносить дуже часті грози, деякі з них іноді супроводжують торнадо.

Найвища температура зареєстрована 6 серпня 1918 року і 20 липня 1930 року — +41 °C, у той час як найнижча температура склала −26 °C, вона була зареєстрована 11 лютого 1899 року під час Великий снігової бурі.[12]

Клімат Вашингтона
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 26,1 26,1 31,7 35,0 36,1 38,3 40,0 40,0 37,8 34,4 29,4 26,7 40,0
Середній максимум, °C 5,7 7,7 13,6 19,3 24,6 29,3 31,4 30,5 26,7 20,6 14,6 8,3 19,4
Середня температура, °C 0,2 1,9 6,5 11,8 17,2 22,1 24,7 23,6 19,7 13,0 7,5 2,6 12,6
Середній мінімум, °C −2,9 −1,6 3,2 8,0 13,7 19,2 21,9 21,1 16,9 10,2 5,1 −0,2 9,6
Абсолютний мінімум, °C −27,8 −25,6 −18,3 −8,3 −2,2 2,2 5,0 3,3 −1,1 −9,4 −12,8 −20 −27,8
Норма опадів, мм 69.1 68.8 80.5 68.8 93.0 85.9 96.5 99.3 84.1 76.7 79.2 79.2 98.1
Джерело: Погода і клімат, World Weather

[ред.] Історія

Детальніше: Історія Вашингтона
Капітолій після спалення Вашингтона 1812 року в Англо-американській війні

Місце для столиці запропонував перший американський президент Джордж Вашингтон, на честь якого її й названо. Округ Колумбія (територія, передана Мерілендом і Вірджинією) створений Актом Конгресу в 1790—1791 роках. Ділянка від штату Вірджинія пізніше повернулась під юрисдикцію штату, отже сучасний Вашингтон розташований тільки на території, що колись належала Меріленду.

Місто сплановане французьким інженером П'єром Ланфаном (1754—1825). Столицею Вашингтон став 1 грудня 1800 року, після того, як із Філадельфії на нове місце переведені Конгрес і головні урядові установи. Однак права голосу на національних виборах мешканці столиці не мали до 1961 року.

Місцеве самоврядування введене 1975 року. Того самого 1975 року Волтер Вашингтон став першим обраним, і в той же час першим чорношкірим мером столиці Сполучених Штатів.[14] Однак впродовж 1980-их і 1990-их років міський уряд критикували за невміле керівництво і надвитрати бюджету. 1995 року Конгрес створив Раду з фінансового контролю округу Колумбії для спостереження за всіма муніципальними витратами.[15] Місто відновило свою фінансову потужність до 2001 року, коли дія Ради з контролю була припинена.

[ред.] 21 століття

11 вересня 2001 року терористи викрали рейс № 77 авіакомпанії American Airlines і свідомо розбили літак над Пентагоном, в сусідньому Арлінгтоні. Рейс № 93 компанії United Airlines, який, як вважають, призначався для здійснення теракту над Вашингтоном, зазнав аварії у Пенсильванії, коли пасажири спробували повернути контроль над літаком з рук терористів.

У серпні 2010 року обраний новий голова міста — Вінсент Грей, він вступив на посаду в січні 2011 року.[16]

[ред.] Демографія

Динаміка населення Вашингтона[e]
Рік Населення % зміни населення Рік Населення % зміни населення
1800 8 144  — 1910 331 069 18,8%
1810 15 471 90,0% 1920 437 571 32,2%
1820 23 336 50,8% 1930 486 869 11,3%
1830 30 261 29,7% 1940 663 091 36,2%
1840 33 745 11,5% 1950 802 178 21,0%
1850 51 687 53,2% 1960 763 956 −4,8%
1860 75 080 45,3% 1970 756 510 −1,0%
1870 131 700 75,4% 1980 638 333 −15,6%
1880 177 624 34,9% 1990 606 900 −4,9%
1890 230 392 29,7% 2000 572 059 −5,7%
1900 278 718 21,0% 2010 601 723[1] 5,2%

За переписом 2010 року населення Вашингтона становить 601 723 мешканців.[1] За останнє десятиліття спостерігається тенденція приросту населення в місто: за переписом 2000 року, кількість мешканців становила 572 059 оссіб.[17] Під час робочого тижня число жителів збільшується до близько мільйона осіб через приплив людей з сусідніх з Вашингтоном околиць.[18]

Вашингтонська міська агломерація з прилеглими округами в Меріленді і Вірджинії дев'ята за кількістю населення територією з більш ніж п'ятьма мільйонами жителів.[19] Якщо прийняти до розрахунку ще й агломерацію з Балтимором, то кількість мешканців складе тоді 8 мільйонів, що ставить територію на четверте місце в країні.[20]

Відповідно до огляду Бюро перепису США, 2007 року в місті проживали 55,6% афроамериканців, 36,3% білих, 3,1% азіатів і 0,2% корінних американців. Представники інших рас склали 4,8%, а представники змішаних — 1,6%. 2007 року в місті мешкало приблизно 74 000 іноземних іммігрантів.[21]

У Вашингтоні мешкає досить високий відсоток афроамериканців, починаючи від його створення. Це результат часткового звільнення рабів на Верхньому Півдні після Громадянської війни. Вільне чорне населення в регіоні піднялося приблизно від 1% перед війною до 10% до 1810 року.[22] В період між 1800 і 1940 роками афроамериканці становили близько 30% всього населення.[23] Кількість афроамериканців у Вашингтоні досягла піку до 1970 року, з тих пір, однак, чорне населення міста зменшується через відтік у передмістя. У той самий час, біле населення міста збільшується.[24]

Перепис 2000 року засвідчив, що приблизно 33 000 осіб у Вашингтоні належать до сексуальних меншин, це становить приблизно 8,1% дорослого населення міста.[25] Таку кількість людей можна пояснити ліберальним політичним настроєм Вашингтона, в якому законопроект про одностатеві шлюби підписано мером в грудні 2009 року.

Огляд перепису 2007 року також показав, що приблизно третина жителів столиці функціонально неписьменні. Частково ця цифра пов'язана з іммігрантами, які не є досвідченими користувачами англійської мови.[26] 85,16% населення Вашингтона спілкується англійською мовою, 8,78% — іспанською і 1,35% — французькою.[27] На відміну від високого показника функціональної безграмотності, майже 46% жителів мають, принаймні, ступінь бакалавра після чотирирічного навчання.[28]

Вашингтонський Національний кафедральний собор англіканської церкви

[ред.] Релігійні конфесії

Більшість жителів міста християни: 28% жителів — католики, 9,1% — американські баптисти, 6,8% — південні баптисти 1,3% — православні християни і 13% складають представники інших християнських вірувань. Ісламське населення міста становить 10,6%, прихильники іудаїзму складають 4,5% від усього населення. 26,8% всіх городян дотримуються інших вірувань або взагалі не практикують ніяку релігію.[29]

У Вашингтоні розташований Вашингтонський кафедральний собор англіканської Єпископальної церкви США, що є шостим за величиною кафедральним собором у світі. Знаходиться на перетині Массачусетс-авеню і Вісконсин-авеню. Кафедральним собором католицької архієпархії Вашингтона є Кафедральний собор святого апостола Матвія, що знаходиться між Коннектикут-авеню і 17-ою вулицею. Також у місті розташована найбільша католицька церква в Сполучених Штатах — Базиліка Національної Святині Непорочного Зачаття.

[ред.] Економіка

Східний ринок у Вашингтоні, відкритий 1871 року

Валовий національний продукт міста 2008 року склав 97,2 мільярда доларів, за цим показником округ перебуває на 35 місці серед усіх округів з усіх 50 американських штатів.[30] Також 2008 року федеральний уряд США виділив близько 27% робочих місць у Вашингтоні.[31]

Більшість організацій, фірм, незалежних підрядників, некомерційних організації, профспілок, торговельних груп мають свої штаб-квартири у Вашингтоні або в його околицях, щоб бути «ближче» до федерального уряду, лобіюючи при цьому свої інтереси.[32]

На січень 2010 року у Вашингтонській агломерації рівень безробіття становив 6,9%, це другий результат серед усіх 49 найбільших американських агломерацій.[33] Безпосередньо у самого Вашингтона в цей самий час рівень безробіття дорівнював 12%.[34]

У місті розвинені галузі промисловості, безпосередньо не пов'язані з урядом, це стосується, в першу чергу, освіти, фінансів, державної політики та наукових досліджень. П'ять з тисячі найбільших компаній США за рівнем доходу (за версією журналу Fortune) розташовані у Вашингтоні, причому дві з них входять в перші п'ять сотень.[35]

Вашингтон 2009 року став лідером у вкладенні іноземних інвестицій в нерухомість, обігнавши при цьому Лондон і Нью-Йорк, відповідно до огляду двохсот глобальних будівельних компаній.[36] Журнал «Expansion» 2006 року оцінив місто як краще серед десятка областей в країні, де найбільш сприятливе ділова і економічне зростання.[37]

Вашингтон — третє у списку міст Америки, після Нью-Йорка і Чикаго, по кількістю офісів комерційних компаній в місті.[38] Незважаючи на національну економічну кризу і житловий ціновий спад, Вашингтон посів друге місце в списку довгострокових ринків нерухомості в Америці, які публікуються журналом Forbes.[39]

2006 року дохід на душу населення у Вашингтоні склав $55 755 — це вище, ніж у будь-якому іншому штаті.[40] Проте 19% мешканців міста мають дохід нижче прожиткового мінімуму (за оцінкою 2005 року). За цим показником Вашингтон знаходиться на вершині списку, поступаючись тільки штату Міссісіпі.[41]

[ред.] Транспорт

Станція перетину синьої, помаранчової і червоної ліній Вашингтонського метрополітену

У Вашингтоні з його передмістями в Меріленді і Вірджинії функціонує Вашингтонський метрополітен. Він відкрився 27 березня 1976 року і нині налічує 86 станцій з довжиною шляху 171 км.[42] Вашингтонський метрополітен — другий після метро Нью-Йорка за завантаженістю в Сполучених Штатах: щодня відбувається один мільйон поїздок.[43]

У місті розвинена автобусна система, що обслуговує також і передмістя, і всю вашингтонську міську агломерацію. Автобусна система і система метро обслуговуються за картками системи SmarTrip.[44]

Відмінна риса інфраструктури громадського транспорту міста — перша система велосипедного обміну у Сполучених Штатах, SmartBike DC, створена 2008 року.[45] У вересні 2010 року Вашингтон і суміжний Арлінгтон у Вірджинії почали розширювати систему Capital Bikeshare, яка в наш час[Коли?] є найбільшою мережею в країні з 1 100 велосипедами і 110 станціями.[46]

Найжвавіша залізнична станція Вашингтона — «Union Station», за кількістю пасажирів вона поступається лише станції «Пенсильванія» в Нью-Йорку. На станції також сходяться шляхи червоної лінії метро і приміських поїздів з Вірджинії.

Головний термінал аеропорту Далласа

Місто обслуговують три аеропорти: один у Меріленді і два у Вірджинії. Національний аеропорт імені Рональда Рейгана (DCA), разташований через річку Потомак від Вашингтона в окрузі Арлінгтон. Це єдиний аеропорт, який має власну станцію метро. З огляду на безпосередню близькість аеропорту до міста і особливо до будівель федерального уряду, у ньому треба споруджувати спеціальні шумові обмеження.[47] Аеропорт Рейгана не має міжнародної митниці і тому використовується тільки для внутрішніх перевезень всередині країни.[48]

Головний міжнародний аеропорт Вашингтона — Аеропорт Даллеса (IAD) розташований за 42 кілометри на захід від міста в окрузі Ферфакс і Ленден у Вірджинії на площі у майже 50 кв. км.[49] Він є лідером серед усіх аеропортів Вашингтона за кількістю пасажирів — 2007 року його послугами скористалось 24.7 мільйона пасажирів.[50]

Міжнародний аеропорт Балтимор/Вашингтон імені Таргуда Маршалла (БВУ), розташований між Балтимором і Вашингтоном в окрузі Енн-Ерандел, також обслуговує міжнародні рейси. 2010 року аеропорт визнаний кращим цивільним аеропортом світу в класі обслуговування від 15 до 25 млн. пасажирів на рік за версією Міжнародної Ради аеропортів.[51]

[ред.] Планування і архітектура

План П'єра Ланфана забудови міста, його реалізацію завершив Е. Еллікот 1792 року

Вашингтон забудовувався відповідно до плану. Основним творцем архітектурного вигляду міста став П'єр Ланфан, архітектор французького походження, інженер і містобудівник. 1791 року президент США Джордж Вашингтон уповноважив Ланфана розпланувати розташування нової столиці.[52] Будинки передбачалося побудувати в бароковому стилі, а вулиці об'єднувати у вигляді прямокутників, щоб забезпечити місця для відкритого простору і озеленення. План архітектора також припускав велику озеленену вулицю довжиною приблизно в одну милю і шириною близько 120 метрів. Ця вулиця існує зараз під назвою Національної алеї.[53]

Після будівництва дванадцятиповерхового житлового будинку «The Cairo» 1894 року, Конгрес прийняв закон про висоту будівель, який обмежив висотну забудову в місті. Закон підправили 1910 року: висота забудови не може перевищувати ширину сусідньої вулиці плюс 20 футів.[54] Незважаючи на поширену думку, жоден закон конкретно ніколи не обмежував зведення будівель нижчих за Капітолій або Монумент Вашингтона.[55][56] Через цей закон про висоту будівель у місті немає хмарочосів, проте за кордоном округу (через річку Потомак у Вірджинії) багато висотних будинків.

Місто поділене на чотири нерівних сектора: північно-західний (NW), північно-східний (NE), південно-східний (SE) і південно-західний (SW). Лінії перетину цих секторів сходяться на Капітолії.[57] Усі дорожні знаки в місті включають в записі скорочення сектора, щоб вказати на місце розташування об'єкта. Переважну більшість вулиць міста перетинають проспекти (авеню). Авеню, як правило, носять назву того чи іншого штату країни. Деякі вашингтонські вулиці особливо примітні, наприклад, Пенсильванія-Авеню, що поєднує Білий дім з Капітолієм, а на Массачусетс-авеню розташовані 59 посольств, через це вулицю іноді жартівливо називають «Посольський ряд».[58]

Білий дім, резиденція Президента США, Пенсильванія-авеню, 1600

Архітектура Вашингтона дуже різноманітна. В місті розташовані шість з перших десяти кращих будівель за версією Американського інституту архітектури:[59] Білий дім, Вашингтонський кафедральний собор, Меморіал Джефферсона, Капітолій, Меморіал Лінкольна і Меморіал ветеранів В'єтнаму. Всі ці будівлі, як і багато інших у місті, належать до різних архітектурних стилів: георгіанського, неоготичного, неокласичного, неогрецького, сучасної архітектури.

Поза центром Вашингтона ще більш різноманітні архітектурні стилі. Історичні пам'ятки виконані у вікторіанському стилі, в стилі Боз-ар, в георгіанському стилі.[60] Одна з найстаріших архітектурних областей знаходиться в Джорджтауні, найстарішому районі міста «Старий кам'яний будинок», побудований 1765 року[61], що робить його найстарішою будівлею всього міста. Проте більшість будинків по сусідству з ним побудовані тільки в 1870-их роках і відбивають вікторіанську епоху. Заснований в 1789 році, Джорджтаунський університет побудований в романському і неоготичному стилях.[62]

Найвища будівля — монумент Вашингтона, найбільшій за площею — Торговий центр Рональда Рейгана, загальна площа якого сягає приблизно 288 000 квадратних метрів.[63]

== Історичні пам'ятки та музеї ==?!

Детальніше: Список музеїв Вашингтона
Національний музей американських індіанців, відкритий 2004 року

Центр міста і місце розташування багатьох історичних пам'яток — Національна алея, відкрита паркова зона довжиною в одну милю. У центрі її розташований Монумент Вашингтона, від нього в чотирьох сторонах розташовуються меморіал Лінкольна і меморіал Джефферсона, а також Білий дім і Капітолій. Між цими об'єктами розташовуються й інші пам'ятники міста: Національний меморіал Другої світової Мойн, меморіал ветеранів Корейської війни і меморіал ветеранів В'єтнаму.[64] Тут також розташовані будівлі Національного архіву США, в яких зберігаються тисячі документів, найбільш важливих для американської історії, таких як Декларація незалежності США, Конституція США і Білль про права.[65]

Безпосередньо на південь від Національної алеї розташований меморіал Франкліна Рузвельта, меморіал Джорджа Мейсона, військовий меморіал округу Колумбії і меморіал Джефферсона, розташований поблизу штучного каналу Вашингтона.[66]

На Національній алеї розташовані музеї та власне будівля Смітсонівського інституту — науково-дослідного і освітнього інституту, заснованого Конгресом 1846 року (до його структури входить більшість національних музеїв і галерей Вашингтона):[67]

Поруч з китайським кварталом розташовані інші музеї інституту: Смітсонівський музей американського мистецтва та Національна портретна галерея. Також до складу Смітсонівського інституту входять Національний поштовий музей і Національний зоопарк, розташований в парку «Вудлі».

У східній будівлі Національної галереї мистецтв розташований зал сучасного мистецтва
Бібліотека Конгресу — друга за величиною бібліотека світу

На Національній алеї неподалік від Капітолію також розташована Національна галерея мистецтв, — вона не є частиною Смітсонівського інституту і повністю належить американському уряду.[68] Вхід у галерею, як і до більшості музеїв і галерей, вільний. У галереї зібрана одна з найкращих колекцій мистецтва у світі. В експозиціях, розташованих в двох будівлях, представлені твори мистецтва європейських і американських майстрів: картини, скульптури, малюнки, фотографії, графіка, предмети декоративно-ужиткового мистецтва.

Також у місті існує багато приватних музеїв, таких як Національний музей жіночого мистецтва, галерея Галерея «Коркоран», що є найбільшим приватним музеєм Вашингтона. До найбільш цікавих музеїв ще варто віднести Музей журналістики і новин, Міжнародний музей шпигунства, музей Національного географічного товариства і Меморіальний музей Голокосту.

За Капітолієм на Індепенденс-авеню знаходяться будівлі Бібліотеки Конгресу США — однієї з найбільших бібліотек світу. Бібліотека, заснована для потреб Конгресу 1800 року, вже в 1870 році стала місцем зберігання обов'язкового примірника будь-якого публічного видання, яке вийшло в США. В бібліотеці перебуває близько 15 мільйонів книг, а загальний фонд бібліотеки нараховує понад 130 млн одиниць зберігання.

[ред.] Спорт

Вашингтон — один з тринадцяти міст США, в якому діють команди чотирьох головних чоловічих професійних спортивних змагань: американський футбол (Національна футбольна ліга), баскетбол (Національна баскетбольна асоціація), бейсбол (Головна ліга бейсболу) і хокей (Національна хокейна ліга). Коли з'явилася футбольна команда, Вашингтон став одним з восьми міст, в якому є представники п'яти головних спортивних змагань. Найбільші професійні клуби міста наведено в таблиці.

Клуб Вид спорту Ліґа Арена Роки чемпіонства
«Ді-Сі Юнайтед» (англ. D.C. United) Футбол Головна футбольна ліга (англ. Major League Soccer (MLS)), Східна конференція (англ. Eastern Conference) Меморіальний стадіон ім. Роберта Ф. Кеннеді 1996, 1997, 1999, 2004
«Вашингтон Бейхоукс» (англ. Washington Bayhawks) Лакрос Головна ліга лакросу (англ. Major League Lacrosse) Стадіон ім. Джорджа Мейсона 2002, 2005
«Вашингтон Кепіталс» (англ. Washington Capitals) Хокей Національна хокейна ліга (англ. National Hockey League (NHL), Східна конференція (англ. Eastern Conference), Південно-східний дивізіон) Верайзон-центр ніколи
«Вашингтон Містікс» (англ. Washington Mystics) Баскетбол Жіноча національна баскетбольна асоціація (англ. Women's National Basketball Association), Східна конференція Верайзон-центр ніколи
«Вашингтон Нешиналс» (англ. Washington Nationals) Бейсбол Головна бейсбольна ліга (Національна ліга, Східний дивізіон) Нешиналс Парк (англ. Nationals Park) ніколи
«Вашингтон Редскінз» (англ. Washington Redskins) Американський футбол Національна футбольна ліга (англ. National Football League), Національна футбольна конференція, Східний дивізіон ФедЕкс-філд (Ландовер, Меріленд) 1937, 1942, 1982, 1987, 1991
«Вашингтон Візардс» (англ. Washington Wizards) Баскетбол Національна баскетбольна асоціація (англ. National Basketball Association), Східна конференція, Південно-східний дивізіон Верайзон-центр 1978

[ред.] Засоби масової інформації

У Вашингтоні випускається одна з найвідоміших газет у Сполучених Штатах — Washington Post, вона заснована 1877 року і є найстарішою газетою міста.[69] З вересня 2008 року газета є шостою за кількістю читачів в країн.[70] USA Today, що володіє найбільшою читацькою аудиторією, випускається в сусідньому Макліні, штат Вірджинія.[71]

Також у місті виходять газети «Express», The Washington Times, The Washington Examiner, Washington City Paper і тижневик «Washington Business Journal», який набув популярності не тільки в місті, але і в прикордонних районах. Газети «The Hill», «Politico» і «Roll Call» друкують матеріали про Конгрес та федеральний уряді. У Вашингтоні також базується видавництво журналу National Geographic, політичного журналу The New Republic і The Washington Monthly.

[ред.] Міста-побратими

[ред.] Примітки

  1. ↑ а б в «Resident Population Data». United States Census Bureau. 2010-12-21. http://2010.census.gov/2010census/data/apportionment-pop-text.php. Процитовано 2010-12-21. 
  2. ↑ «Annual Estimates of the Population of Metropolitan and Micropolitan Statistical Areas: April 1, 2000 to July 1, 2009» (XLS). United States Census Bureau. March 2010. http://www.census.gov/popest/metro/tables/2009/CBSA-EST2009-01.xls. Процитовано 2010-07-29. 
  3. ↑ «Статистика штатів и округов США». Бюро переписи США. http://quickfacts.census.gov/qfd/states/11000.html. Процитовано 01-02-2011. 
  4. ↑ «Facts&FAQs». Interstate Commission on the Potomac River Basin. 2008-07-02. http://www.potomacriver.org/cms/index.php?option=com_content&view=article&id=70&Itemid=57. Процитовано 2011-02-01. 
  5. ↑ Ulysses S. Grant III. Planning the Nation's Capital// Records of the Columbia Historical Society. — 50. — (1950): 43–58.
  6. ↑ Fisher, Marc, «Built On A Swamp and Other Myths of D.C.», The Washington Post, 2006-04-05. Процитовано 2011-02-16.
  7. ↑ Dvorak, Petula, «D.C.'s Puny Peak Enough to Pump Up 'Highpointers'», Washington Post, 2008-04-18, стор. B01. Процитовано 2011-02-01.
  8. ↑ «District of Columbia». Служба национальных парков США. http://www.nps.gov/state/dc/. Процитовано 2011-02-01. 
  9. ↑ «U.S. National Arboretum History and Mission». Национальный дендрарий США. 2007-10-16. http://www.usna.usda.gov/Information/historymissn.html. Процитовано 2011-02-01. 
  10. ↑ «World Map of the Koppen-Geiger climate classification updated». University of Veterinary Medicine Vienna. 2008-11-06. http://koeppen-geiger.vu-wien.ac.at. Процитовано 2011-02-01. 
  11. ↑ а б «Climatography of the United States No. 20 1971–2000: WASHINGTON REAGAN NATL AP, VA». Национальное управление океанических и атмосферных исследований. http://cdo.ncdc.noaa.gov/climatenormals/clim20/va/448906.pdf. Процитовано 2011-02-13. 
  12. ↑ а б Watson, Barbara McNaught (1999-11-17). «Washington Area Winters». National Weather Service. http://www.erh.noaa.gov/lwx/winter/DC-Winters.htm. Процитовано 2011-02-13. 
  13. ↑ «Average Conditions: Washington DC, USA». BBC Weather. http://www.bbc.co.uk/weather/world/city_guides/results.shtml?tt=TT001140. http://www.bbc.co.uk/weather/world/city_guides/results.shtml?tt=TT001140. Процитовано 2011-02-13. 
  14. ↑ «Walter Washington». WETA Public Broadcasting. 2001. Архів оригіналу за 2005-03-24. http://web.archive.org/web/20050324161946/http://www.exploredc.org/index.php?id=289. Процитовано 2011-02-217. 
  15. ↑ Janofsky, Michael, «Congress creates board to oversee Washington, D.C.», The New York Times, 1995-04-08. Процитовано 2011-02-17.
  16. ↑ Stewart, Nikita, «Vincent Gray inaugurated as D.C. mayor», 2011-01-02. Процитовано 2011-02-17.
  17. ↑ «Census 2000 Demographic Profile Highlights». United States Census Bureau. 2001. http://factfinder.census.gov/servlet/SAFFFacts?_event=&geo_id=04000US11&_geoContext=01000US. Процитовано 2011-02-12. 
  18. ↑ «Biggest commuter cities», CNNMoney.com, 2005-10-21. Процитовано 2011-02-12.
  19. ↑ «Annual Estimates of the Population of Metropolitan and Micropolitan Statistical Areas: April 1, 2000 to July 1, 2009» (XLS). Бюро переписи населения США. March 2010. http://www.census.gov/popest/metro/tables/2009/CBSA-EST2009-01.xls. Процитовано 2011-02-12. 
  20. ↑ «Annual Estimates of the Population of Combined Statistical Areas: April 1, 2000 to July 1, 2008» (XLS). Бюро переписи населения США. 2009-03-19. http://www.census.gov/popest/metro/tables/2008/CBSA-EST2008-02.xls. Процитовано 2011-02-12. 
  21. ↑ «District of Columbia Fact Sheet 2007». Бюро переписи населения США. 2008. http://factfinder.census.gov/servlet/ADPTable?_bm=y&-geo_id=04000US11&-qr_name=ACS_2007_1YR_G00_DP5&-context=adp&-ds_name=&-tree_id=307&-_lang=en&-redoLog=false&-format=. Процитовано 2008-11-02. 
  22. ↑ Kolchin, Peter American Slavery: 1619–1877. — С. 81. — New York : Hill and Wang, 1994.
  23. ↑ «District of Columbia – Race and Hispanic Origin: 1800 to 1990» (PDF). Бюро переписи населения США. 2002-09-13. http://www.census.gov/population/www/documentation/twps0056/tab23.pdf. Процитовано 2008-07-29. 
  24. ↑ «Washington’s Black Majority Is Shrinking», Associated Press, 2007-09-16. Процитовано 2011-02-12.
  25. ↑ Romero, Adam P.; Amanda Baumle, M.V. Lee Badgett, Gary J. Gates (December 2007). «Census Snapshot: Washington, D.C.» (PDF). The Williams Institute. http://www.law.ucla.edu/williamsinstitute/publications/WashingtonDCCensusSnapshot.pdf. Процитовано 2011-02-12. 
  26. ↑ «Study Finds One-Third in D.C. Illiterate», Associated Press, 2007-03-19. Процитовано 2011-02-12.
  27. ↑ [http://www.mla.org/cgi-shl/docstudio/docs.pl?map_data_results&SRVY_YEAR=compare&geo=state&state_ id=11&county_id=&mode=geographic&lang_id=&zip=&place_id=&cty_id=&region_id=&division_id=&ll=&ea=&order=&a= «Data Center Results: District of Columbia»]. Modern Language Association. http://www.mla.org/cgi-shl/docstudio/docs.pl?map_data_results&SRVY_YEAR=compare&geo=state&state_ id=11&county_id=&mode=geographic&lang_id=&zip=&place_id=&cty_id=&region_id=&division_id=&ll=&ea=&order=&a=. Процитовано 2011-02-12. 
  28. ↑ «Selected Social Characteristics in the United States: 2006». Бюро переписи населения США. 2006. http://factfinder.census.gov/servlet/ADPTable?_bm=y&-geo_id=04000US11&-qr_name=ACS_2006_EST_G00_DP2&-ds_name=ACS_2006_EST_G00_&-_lang=en&-_sse=on. Процитовано 2011-02-12. 
  29. ↑ «District of Columbia Denominational Groups, 2000». The Association of Religious Data Archives. http://www.thearda.com/mapsReports/reports/counties/11001_2000.asp. Процитовано 2011-02-12. 
  30. ↑ «Gross Domestic Product by State». U.S. Bureau of Economic Analysis. 2009-06-02. http://www.bea.gov/regional/gsp/. Процитовано 2011-02-12. 
  31. ↑ «Wage and Salary Employment by Industry and Place of Work» (PDF). District of Columbia Department of Employment Services. 2008. http://www.does.dc.gov/does/frames.asp?doc=/does/lib/does/DC_Industry_Employment_2008.pdf. Процитовано 2011-02-12. 
  32. ↑ Birnbaum, Jeffrey H., «The Road to Riches Is Called K Street», The Washington Post, 2005-06-22, стор. A01. Процитовано 2011-02-17.
  33. ↑ «Metropolitan Area Employment and Unemployment (Monthly) News Release». United States Bureau of Labor Statistics. 2010-03-19. http://www.bls.gov/news.release/archives/metro_03192010.htm. Процитовано 2011-02-12. 
  34. ↑ «Regional and State Employment and Unemployment (Monthly) News Release». United States Bureau of Labor Statistics. 2010-03-10. http://www.bls.gov/news.release/archives/laus_03102010.htm. Процитовано 2011-02-12. 
  35. ↑ «2007 Fortune 500 Annual Ranking», Fortune, 2007-04-30. Процитовано 2011-02-12.
  36. ↑ Woolsey, Matt (2009-01-21). «World's Best Places For Real Estate Buys». Forbes. http://www.forbes.com/2009/01/21/investment-obama-realestate-forbeslife-cx_mw_0121realestate.html. Процитовано 2011-02-12. 
  37. ↑ «2006 Mayor's Challenge: Where Are the Best Metros for Future Business Locations?», Expansion Magazine, 2006-08-07.
  38. ↑ Manoileff, Mariangeles Perez; Camille Richardson. «Washington DC: A Capital City». U.S. Commercial Service. http://www.buyusa.gov/southafrica/en/washingtondc.html. Процитовано 2011-02-12. 
  39. ↑ Woolsey, Matt (2008-12-19). «America's Best Long-Term Real Estate Bets». Forbes. http://finance.yahoo.com/real-estate/article/106321/America%27s-Best-Long-Term-Real-Estate-Bets. Процитовано 2011-02-12. 
  40. ↑ «Personal Income Per Capita in Current and Constant (2000) Dollars by State: 2000 to 2006» (PDF). Бюро переписи населения США. April 2007. http://www.census.gov/compendia/statab/2008/tables/08s0659.pdf. Процитовано 2011-02-12. 
  41. ↑ «Individuals and Families Below Poverty Level—Number and Rate by State: 2000 and 2005» (PDF). Бюро переписи населения США. 2005. http://www.census.gov/compendia/statab/2008/tables/08s0687.pdf. Процитовано 2011-02-12. 
  42. ↑ «WMATA Facts» (PDF). WMATA. August 2008. http://www.wmata.com/about_metro/docs/metrofacts.pdf. Процитовано 2011-02-13. 
  43. ↑ Dawson, Christie R. (2009-08-21). «Estimated Unliked Transit Passenger Trips» (PDF). American Public Transport Association. http://www.apta.com/resources/statistics/Documents/Ridership/2009_q2_ridership_APTA.pdf. Процитовано 2011-02-13. 
  44. ↑ «SmarTrip». WMATA. http://www.wmata.com/fares/smartrip/. Процитовано 2011-02-13. 
  45. ↑ Silverman, Elissa, «Bicycle-Sharing Program to Debut», 2008-04-19. Процитовано 2011-02-13.
  46. ↑ Ashley Halsey III. «New Bikeshare program provides wheels to casual cyclists in D.C., Arlington», The Washington Post, 2010-09-21. Процитовано 2011-02-13.
  47. ↑ «Aircraft Noise Procedures and Guidelines at Reagan National Airport». Metropolitan Washington Airports Authority. http://www.mwaa.com/reagan/2544.htm. Процитовано 2011-02-13. 
  48. ↑ «Customs at Reagan National». Metropolitan Washington Airports Authority. http://www.mwaa.com/reagan/1269.htm. Процитовано 2011-02-13. 
  49. ↑ http://www.metwashairports.com/dulles/about_dulles_international_2/facts_2
  50. ↑ «Dulles International Airport». Metropolitan Washington Airports Authority. http://www.metwashairports.com/dulles/653.htm. Процитовано 2011-02-13. 
  51. ↑ «Survey: BWI ranked top airport of its size in world». The Baltimore Sun. http://www.baltimoresun.com/business/bal-bz.digest181feb18,0,602447.story. Процитовано 2011-02-13. 
  52. ↑ «The L'Enfant and McMillan Plans». National Park Service. http://www.nps.gov/nr/travel/wash/lenfant.htm. Процитовано 2011-02-11. 
  53. ↑ «Map 1: The L'Enfant Plan for Washington». National Park Service. http://www.nps.gov/history/nr/twhp/wwwlps/lessons/62wash/62locate1.htm. Процитовано 2011-02-12. 
  54. ↑ Grunwald, Michael, «D.C.'s Fear of Heights», The Washington Post, 2006-07-02, стор. B02. Процитовано 2011-02-12.
  55. ↑ Gilmore, Matthew (2007). «H-DC/Building Height Timeline». Humanities&Social Sciences Online. http://www.h-net.org/~dclist/building_height. Процитовано 2011-02-12. 
  56. ↑ Report of the Join Select Committee of the Congress of the United States Pursuant to Public Act 268. — С. 863. — United States Government Printing Office, 1916.
  57. ↑ «Layout of Washington DC». United States Senate. 2005-09-30. http://www.senate.gov/pagelayout/visiting/one_item_and_teasers/layout_of_washington.htm. Процитовано 2011-02-12. 
  58. ↑ «Diplomatic List». U.S. Department of State. 2008-02-25. http://www.state.gov/s/cpr/rls/dpl/. Процитовано 2011-02-12. 
  59. ↑ «America's Favorite Architecture». American Institute of Architects and Harris Interactive. 2007. http://favoritearchitecture.org/afa150.php. Процитовано 2011-02-12. 
  60. ↑ Scott, Pamela (2005). «Residential Architecture of Washington, D.C., and Its Suburbs». Library of Congress. http://www.loc.gov/rr/print/adecenter/essays/Scott.html. Процитовано 2011-02-12. 
  61. ↑ «Old Stone House». National Park Service. Архів оригіналу за May 5, 2008. http://web.archive.org/web/20080505081729/http://www.nps.gov/history/nr/travel/wash/dc17.htm. Процитовано 2011-02-12. 
  62. ↑ «"Washington, D.C. List of Sites». Служба национальных парков США. http://www.nps.gov/nr/travel/wash/dc13.htm. Процитовано 2011-02-13. 
  63. ↑ «About the Ronald Reagan Building». Ronald Reagan Building and International Trade Center. 2006-07-19. http://www.itcdc.com/about.php. Процитовано 2011-02-12. 
  64. ↑ «National Mall&Memorial Parks: History&Culture». Служба национальных парков США. 2006-09-28. http://www.nps.gov/nama/historyculture/index.htm. Процитовано 2011-02-13. 
  65. ↑ «Rotunda for the Charters of Freedom». The National Archives. http://www.archives.gov/nae/visit/rotunda.html. Процитовано 2011-02-13. 
  66. ↑ «National Mall and Memorial Parks». Служба національних парків США. 2008-02-07. http://www.nps.gov/nama/. Процитовано 2011-02-13. 
  67. ↑ «Museum and Program Fact Sheets». Smithsonian Institution. http://newsdesk.si.edu/factsheets/. Процитовано 2011-02-13. 
  68. ↑ «About the National Gallery of Art». National Gallery of Art. 2008. http://www.nga.gov/ginfo/aboutnga.shtm. Процитовано 2011-02-13. 
  69. ↑ «History of the Post». The Washington Post. http://www.washpost.com/gen_info/history/index.shtml. Процитовано 2011-02-13. 
  70. ↑ «eCirc for US Newspapers». Audit Bureau of Circulations. 2011-02-13. http://abcas3.accessabc.com/ecirc/newsform.asp. Процитовано 2009-01-19. 
  71. ↑ «Circulation», USA Today. Процитовано 2011-02-13.
  72. ↑ Не називається побратимом через небажання Парижа мати офіційно більше одного міста-побратима.

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
п • о • рАдміністративний поділ Сполучених Штатів Америки
Штати
Айдахо • Айова • Алабама • Аляска • Аризона • Арканзас • Вайомінг • Вашингтон • Вермонт • Вірджинія • Вісконсин • Гавайські острови • Делавер • Джорджія • Західна Вірджинія • Іллінойс • Індіана • Каліфорнія • Канзас • Кентуккі • Колорадо • Коннектикут • Луїзіана • Массачусетс • Мен • Меріленд • Міннесота • Міссісіпі • Міссурі • Мічиган • Монтана • Небраска • Невада • Нью-Гемпшир • Нью-Джерсі • Нью-Йорк • Нью-Мексико • Огайо • Оклахома • Орегон • Пенсильванія • Південна Дакота • Південна Кароліна • Північна Дакота • Північна Кароліна • Род-Айленд • Теннессі • Техас • Флорида • Юта
 Прапор США
Федеральний округ
Острівні території
п • о • рСтолиці Північної Америки
Держав
Залежних територій

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%92%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D1%82%D0%BE%D0%BD&oldid=8963506
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами