Джива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джива (санскр. जीव) — в індуїзмі та джайнізмі жива істота, або, конкретніше, безсмертна сутність живої істоти (людини, тварини, риби чи рослини), яка залишається навіть після фізичної смерті. Поняття дживи близьке до атману, але атман це космічне Я, тоді як джива означає конкретну живу істоту. Слово джива походить від санскритського кореня джив — дихати. Це той же індо-європейський корінь від якого походить наше живий і латинське vivus.

В Бхаґавад-Ґіті джива описується як незмінна вічна сутніть, яку неможливо жодним чином знищити. Вона є продуктом матеріального світу (пракріті), але вищої, духовної природи. В момент фізичної смерті джива вселяється інше тіло, в залежності від карми та своїх особистих бажань і потреб.

Мета[ред.ред. код]

Джайнські та індуїстські тексти описують мету дживи як одне з наступних досягнень:

  • звільнення від матеріального буття (мокша)
  • досягнення чистої любові до Бога (бгакті)
  • досягнення звільнення від щастя й страждань світу, усе ж залишаючись в ньому (джіванмукта)