Джйотірішвар Тхакур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джйотірішвар Тхакур (англ. Jyotirishwar Thakur або Kaviśekharācārya Jyotirīśvara Ṭhākura; 1290 - 1350) був індуським поетом та письменником, що писав на санскриті і вперше використав мову майтгілі, чим й прославився в своєму найвідомішому творі «Варна Ратнакара» (Varṇa Ratnākara).


Життєвий шлях[ред.ред. код]

Джйотірішвар Тхакур був сином Рамешвара(Rāmeśvara) й онук Дгірешвара (Dhīreśvara). Він був придворним поетом короля Нарісімгадева (King Harisimhadeva) з Карната (Karnata) в династії королів Мітхіла, який правив з 1300 до 1324 року.

Творчі здобутки (що дійшли до нас)[ред.ред. код]

Його найгучніша робота написана мовою майтгілі в 1324 році - «Варна Ратнакара», яка являє собою «енциклопедичний» твір в прозі. Ця робота містить описи різних речей-предметів і побутових та історичних ситуацій того часу й вона дає цінну інформацію про життя і культуру середньовічної Індії[1]. The text is divided into seven Kallola s (думок): Nagara Varṇana , Nāyikā Varṇana , Asthāna Varṇana , Ṛtu Varṇana , Prayāṇa Varṇana , Bhaṭṭādi Varṇana and Śmaśāna Varṇana . Текст складається з семи Каллолас Kallola S (думки): Наґара Варнара (Nagara Varṇana), Найїка Варнана (Nāyikā Varṇana), Астгана Варнана (Asthāna Varṇana), Рту Варнана (Ṛtu Varṇana), Прайяна Варнана (Prayāṇa Varṇana), Бгаттаді Варнана (Bhaṭṭādi Varṇana) і Смасана Варнана (Śmaśāna Varṇana). Неповний список з 84 сіддгів зустрічається в тексті, тоді як нам в деталях відомі всього лише 76 їх імен. Манускрипт цього тексту зберігся в будинку «Азіатського суспільства» (Asiatic Society) в Колкаті (під 4834 реєстровим номером) [2].

Його ж основні твори написані на санскриті: написана в 1320 році - Дхурта Самаґама (Dhūrta Samāgama), ще має назву «зустріч Шахраїв», яка являє собою дво-актову комедію «Прагасана» (Prahasana). В цій виставі головний контекст відноситься до суперечностей між релігійними адептом Вішванагара (Viśvanagara) і його учнем Дуракара (Durācāra) через прекрасну куртизанку Ананґасену (Anaṅgasenā) яку Брахмін-звабник Асаджатімісра Asajjātimiśra знизослав на них [3]. Абеткові символи у цій виставі писані на санскриті, та частково поступається (взаємозамінюються-доповнюються) символами-пракріті (мови майтгілі) та ще й пісні записані на майтгілі[4].

Джйотірішвар Тхакур свою іншу роботу на санскриті, під назвою «Панкасаяка» (Pañcasāyaka) або ще відома за йменням «п'ять стріл», він написав в п'яти частинах і присвятив темами, які перегукуються з іншими, гучно відомим виданням, «Камасутра» (Kāmaśāstra)[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Majumdar R.C. (ed.) (2006). The Delhi Sultanate, The History and Culture of Indian People, Vol.VI, Mumbai: Bharatiya Vidya Bhavan, p.515
  2. Shastri, Haraprasad (ed.) (2006). Hajar Bacharer Purano Bangala Bhasay Bauddhagan O Doha (in Bengali) Kolkata: Bangiya sahitya Parishad, pp.35-6
  3. Majumdar R.C. (ed.) (2006). The Delhi Sultanate, The History and Culture of Indian People, Vol.VI, Mumbai: Bharatiya Vidya Bhavan, p.471
  4. Jha, V.N. (2003). Sanskrit Writings in Independent India, New Delhi: Sahitya Akademi, ISBN 8126018127, p.179
  5. Majumdar R.C. (ed.) (2006). The Delhi Sultanate, The History and Culture of Indian People, Vol.VI, Mumbai: Bharatiya Vidya Bhavan, p.488

Посилання[ред.ред. код]

  • Chatterji S.K. and S.K. Mishra (ed.) (1940). Varṇa Ratnākara IAST of Jyotirīśvara IAST, Bibliotheca Indica, Calcutta: The Asiatic Society.
  • The Dhūrta Samāgama IAST text