Друкарський провулок (Житомир)
Провулок Друкарський Україна | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Чулочка — Кокоричанка |
| Район | Богунський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | хмелярського колгоспу |
| Колишні назви | 2-й Колгоспний провулок |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 540 м |
| Координати | 50°16′47″ пн. ш. 28°38′01″ сх. д. / 50.27990790002777288° пн. ш. 28.633736700027778710° сх. д.Координати: 50°16′47″ пн. ш. 28°38′01″ сх. д. / 50.27990790002777288° пн. ш. 28.633736700027778710° сх. д. |
| Поштові індекси | 10020 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Інфраструктура | |
| Забудова | садибна житлова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r13091176 ↑2692156 ·R (Житомир) |
| Мапа | |
 | |
Провулок Друкарський — провулок в Богунському районі Житомира.
Соціально-виробничий топонім — раніше на цьому місці існував єврейський хмелярський колгосп «Друкар-Колективіст», котрий створили з працівників Житомирської окружної (обласної) друкарні[1].
Розташування[ред. | ред. код]
Знаходиться у місцевості, відомій за неофіційною назвою Чулочка[2]; на теренах історичної місцевості Кокоричанка[3].
Історія[ред. | ред. код]
До середини ХХ століття землі за місцем розташування провулка були переважно вільні від забудови, де також знаходився господарський двір та споруди колгоспу «Друкар-Колективіст», створеного у 1930-х роках за ініціативою житомирських поліграфістів на території колишнього хутора Кокоричанка.[4][5][6]
Провулок та його садибна забудова формувалися протягом 1950 — 1960-х рр.
До 2016 року — 2-й Колгоспний провулок. Відповідно до розпорядження Житомирського міського голови від 19 лютого 2016 року № 112 «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі», перейменований на Друкарський провулок[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Краєзнавець Мокрицький пояснив логіку перейменування вулиць та провулків Житомира. https://www.zhitomir.info/. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 423. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Дубман, Борис. История Житомира. Кокоричанка или как строили микрорайон «Хмельники».
- ↑ Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 21 березня 2024.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 96. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Дубман, Борис. История Житомира. Кокоричанка или как строили микрорайон «Хмельники».
Чтобы не погибнуть от голода, по инициативе работников Житомирской типографии на территории Кокаричанки городские жители Житомира создали колхоз. Выращивали овощи, фрукты, а потом и хмель. Эта инициатива спасла жизнь многим житомирянам. В народе его называли Еврейским колхозом (большинство колхозников в нем тогда были евреи), а официально – колхоз имени XVII партсъезда. Потом его переименовали в XVIII партсъезда, а после войны - в колхоз имени Мичурина.
- ↑ Сергій Сухомлин підписав розпорядження про перейменування вулиць у Житомирі. http://old.zt-rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 20 травня 2021.
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||