Житомир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Житомир_(значення).
Житомир
Zhytomyr-COA.PNG Flag of Zhytomyr.gif
Герб Житомира Прапор Житомира
Житомир на карті України
Житомир на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Flag of Zhytomyr Oblast.svg Житомирська область
Район/міськрада Житомирська міська рада
Код КОАТУУ 1810100000
Засноване 884
Магдебурзьке право 1444[1]
Статус міста з 1884 року
Поділ міста 2 райони
Населення ▼ 271 172 (1 лютого 2013)
Агломерація Житомирська агломерація
Площа 65 км²
Густота населення 4154 осіб/км²
Поштові індекси 10000-499
Телефонний код +380-412
Координати 50°15′16″ пн. ш. 28°39′28″ сх. д. / 50.25444° пн. ш. 28.65778° сх. д. / 50.25444; 28.65778Координати: 50°15′16″ пн. ш. 28°39′28″ сх. д. / 50.25444° пн. ш. 28.65778° сх. д. / 50.25444; 28.65778
Водойма р. Тетерів, Кам'янка, Лісна
Міста-побратими Kutaisis Drosha.jpg Кутаїсі
Flag of Bulgaria.svg Монтана
День міста 2-а субота вересня
Відстань
До Києва
 - фізична 130 км
 - залізницею 165 км
 - автошляхами 131 км
Міська влада
Адреса 10014, м. Житомир, майдан Корольова, 4/2, 37-28-80
Веб-сторінка Житомирська міська рада
Міський голова Дебой Володимир Михайлович

Жито́мир — місто в Україні, адміністративний центр Житомирської області та Житомирського району, значний культурний та освітній осередок. Відноситься до столичного економічного району. Населення міста — 271 303 осіб (1 січня 2013), територія — 6500 га.

Зміст

Ландшафт і структура міста [ред.]

Монумент слави та вічний вогонь
р. Кам'янка

Майже з усіх боків місто оточене лісовими масивами, через місто протікають річки Тетерів (район Старий Житомир), Лісова Кам'янка, Лісна, Кам'янка Польова, Крошенка, Путятинка.

У місті багато парків, скверів. На південно-західній околиці на берегах Тетерівського водоймища розташований гідропарк. У місті та приміській лісопарковій зоні розташовані санаторії.

Старовинна частина Житомира розміщена на трьох скелястих пагорбах над річкою Кам'янкою — на горах Охрімовій, Замковій та Петровській. Історичний і фактичний центр Житомира географічно знаходиться в його південній частині. Центральним майданом є Соборний майдан. Найвідоміша, але невелика за довжиною, центральна вулиця (таким чином, схожа за своєю роллю в Житомирі на Хрещатик у Києві) — це вулиця Михайлівська; вона має характерну особливість — є пішохідною, тобто рух транспорту по ній заборонено, крім окремих необхідних випадків при невеликій швидкості. Основні магістральні вулиці, що з'єднують центр міста з околицями: Київська, Велика Бердичівська, Черняховського, Перемоги, Щорса. Старе місто оточують нові мікрорайони, назви яких запозичені від колишніх приміських сіл чи віддзеркалюють давні «професії» цих місцевостей: Хмільники, Крошня, Видумка, Довжик, Смоківка, Корбутівка, Смолянка, Левків, Поруб та інші.

Окрасою міста є мости. Найцікавішим із них є Підвісний — через ріку Тетерів у парку ім. Гагаріна. Він утримується вантами, перекинутими через два 70-метрових пілони на висоті майже 40 метрів. З мосту відкривається чудовий краєвид на прибережні схили, старовинні райони міста Мальованку, Корбутівку та 37-метровий Монумент Слави.

Адміністративний поділ [ред.]

Центральний універмаг

Територія міста поділяється на два адміністративні райони:

Район Населення Площа
Богунський район 153,7 тис. 30 км²
Корольовський район 118,5 тис. 31 км²

Етимологія назви [ред.]

За місцевою легендою, яку записав історик XIX століття, священик Микола Трипольський, місто започатковано близько 884 року, і свою назву одержало від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра — Житоми́ра, що нібито відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті рік Кам'янки й Тетерева. Згодом над глибоким (близько 30 метрів) урвищем над Кам'янкою збудували дерев'яний замок (зараз на Замковій горі, у цьому місці розташований філіал обласного архіву).

Відомий чеський вчений-славіст Павло Йосиф Шафарик доводив, що древнє городище — майбутній Житомир — виникло як центр племені житичів, що входило в племінний союз древлян. Назва міста — мир житичів, як і самого племені, основним заняттям якого було хліборобство, виникла від важливої в цьому краї культури — жита, що культивується тут із незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито, ячмінь. Про місто говорили: «мир і жито», «мир житичів». Можливо також, що Житомир — це скорочена форма від слова «животомир», тобто символ мирного спокійного життя.

Відомо також, що чоловіче ім'я Житомир поширене в Хорватії та Сербії[2]

Також назва Житомир, поряд з Назвами Київ, Боярка, Радичі зустрічається на території колишньої Югославії[3]

Історія [ред.]

Докладніше: Історія Житомира та Волинська губернія
Камінь встановлений на честь 1100-річчя з дня заснування міста. Замкова гора

Житомир належить до найдавніших міст України. Ще з часів середньовіччя і до сьогодні Житомир був і є адміністративним центром регіону, а в 1918 році тут протягом кількох тижнів працював уряд Української Народної Республіки.

Археологами виявлені поблизу міста поселення і кургани епохи бронзи, раннього залізного віку. В межах міста розкопано також могильники VII сторіччя та залишки староруського городища Х — XIII століть. У 1878 році київський професор Володимир Антонович почав розкопки в околицях Житомира давньоруського городища Х-XI ст. До складу експедиції входив Гамченко Сергій Свиридович. Уже з 1886 року Гамченко веде на території міста самостійні археологічні розкопки, в результаті яких з'являється його перша публікація — монографія «Житомирський могильник» (Житомир, 1888, 124 с.), що здобуває прихильну рецензію в часописі «Киевская старина» (1889, т.25) і визначила Гамченка як вченого.


У Житомирі, як і на всій древлянській землі в 945 році спалахнуло повстання, яке описане в Іпатіївському літописі. Незабаром, після цього древлянські землі остаточно ввійшли до складу володінь Київської Русі.

Перша літописна згадка про Житомир відноситься до 1240 року, у зв'язку з походом на захід війська Батия, після розгрому Києва. Житомир, під час монголо-татарського нашестя, було цілком розорено й зруйновано. Житомир страждав від татар ще кілька разів, до XVII століття.

У 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово росло, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і найзначнішим спорудженням був замок. У 40-х рр. XVI століття він був перемурований і укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою. Після Люблінської унії 1569 року Житомир увійшов до складу Речі Посполитої.

Голодомор 1932–1933 [ред.]

Місто постраждало внаслідок голодомору 1932–1933. Хоча в основному постраждали довколишні села, але й у самому місті зареєстровані факти голодної смерті, масових хвороб та психозів, викликаних глибоким голодуванням.

Крім того, до складу сучасного Житомира увійшли села та хутори, які були повністю або частково знищені голодомором: с. Смоківка, с. Соколова Гора, с. Шляхта, с. Крошня Українська, с. Смолянка Друга, с. Крошня Чеська, с. Нова Крошня, а також хутори Видумка, Киналевського, Хінчанка Друга, Хранівка, Хінчанка Перша, Церковщина, Шевченка (два однойменні хутори), Богунія, Виговського, Стара Рудня.

Всі ці населені пункти на сьогодні не існують, а населення, яке пережило голодомор, частково інтегрувалося у міську громаду Житомира.

Післявоєнний період [ред.]

За період 1957–1990 років у місті побудовані десятки промислових, транспортних, будівельних, інженерних об'єктів. Серед них — льонокомбінат, заводи хімічного волокна, верстатів-автоматів, Промавтоматика, Електровимірювач, металоконструкцій, м'ясокомбінат, завод лабораторного скла, паперова фабрика (яка випустила перші кілограми паперу в червні 1962) тощо. Чисельність зайнятих у промисловому виробництві тільки за 1968–1976 р. зросла вдвічі. У місті з'явилися нові вищі, середні спеціальні, науково-дослідницькі, проектно-конструкторські організації, розвивалися установи культури, спорту, туризму[4].

Економіка [ред.]

Житомир — важливий економічний та науково-технічний центр регіону.

Багато з підприємств Житомира залишилися після розвалу СРСР у скрутному економічному стані, без матеріально-сировинної бази, замовлень, умілого керівництва. Цим скористались підприємливі прошарки колишньої партійної еліти, які значну частину майна цих підприємств розграбували, розвалили, вирізали на металобрухт або вивезли до інших країн. Люди, що працювали на великих підприємствах, фактично втратили джерело доходів після декількох років обіцянок та невиплат заборгованості з оплати праці.

За допомогою ваучерів, що масово скуповувалися «ділками» за копійки, були приватизовані залишки великих підприємств та почався їх повільний розвиток. Прояви кризи 2008 року в Житомирі почалися з проблем Промінвестбанку, в якому містилися оборотні кошти майже всіх великих підприємств: їх було «заморожено» та не можна було отримати навіть для сплати податків. Більшість великих підприємств міста не змогли розрахуватися за боргами за сировину та оплату праці. Вижили тільки найсильніші, директори та фінансові менеджери яких залучили додаткове фінансування з інших джерел.

Зараз у місті Житомир та на його околицях розташовано близько сотні великих підприємств, в основному легкої, переробної та харчової промисловості. Набагато більше підприємств, які займаються перепродажем (рітейлом). На підприємствах міста виробляються одяг та взуття, медикаменти, м'ясо-молочні вироби, меблі та фурнітура, хлібобулочні вироби, целюлозно-паперова продукція, будівельні матеріали тощо. Незважаючи на кризові явища, будуються нові виробничі потужності та розвиваються вже існуючі, розвалені вщент після розколу СРСР.

Населення [ред.]

Найдавніша відома інформація про кількість населення Житомира відноситься до перепису 1545 року з «Литовської метрики», проведеного за наказом великого князя Жигмунта. За матеріалами люстрації населення міста становило 600 осіб.

На 1 жовтня 2007 р. чисельність наявного населення м. Житомира за оцінкою становила 272,2 тис. осіб, у тому числі Богунського району — 153,7 тис. осіб, Корольовського — 118,5 тис. осіб. Упродовж січня-вересня 2007 р. чисельність населення обласного центру зменшилась на 2049 осіб. У загальному зменшенні частка природного скорочення склала 10,5 % (216 осіб), а міграційного — 89,5 % (1833 особи).

Кількість зареєстрованих народжень у січні-вересні 2007 р. збільшилась на 154 дитини (на 7,6 %) порівняно з відповідним періодом 2006 р., кількість померлих — на 55 осіб (на 2,4 %). В результаті цього природне скорочення уповільнилось на 99 осіб (на 31,4 %).

Показник народжуваності становив 10,7 особи, смертності — 11,7 особи, природного скорочення — 1 особа у розрахунку на 1000 жителів. У загальній кількості померлих у січні-вересні п.р. 57,3 % (1372 особи) померли від хвороб системи кровообігу, 15,4 % (368 осіб) — від новоутворень, 11,1 % (266 осіб) — від зовнішніх причин захворюваності та смертності, 5,5 % (132 особи) — від хвороб органів травлення, 3,2 % (76 осіб) — від хвороб органів дихання.

За 9 місяців 2007 р. померло 15 дітей віком до 1 року проти 18 у відповідному періоді минулого року. Показник дитячої смертності знизився з 9 померлих немовлят на 1000 народжених у 2006 р. до 7,2 у січні-вересні п.р.

Основними причинами смертей новонароджених були окремі стани, що виникають у перинатальному періоді, та природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії, від яких померло по 5 дітей у віці до 1 року, менінгококова інфекція (3 немовляти). У січні-вересні 2007 р. укладено на 10 шлюбів (на 0,5 %) більше порівняно з відповідним періодом 2006 р. Коефіцієнт шлюбності зріс з 9,4 %о до 9,5 %о.

Кількість зареєстрованих розлучень за цей період зменшилась на 33 випадки (на 3,7 %). Відповідно знизився і показник розлучуваності — з 4,3 %о до 4,2 %о.

Обсяг міграційного скорочення збільшився на 39,7 %, (з 1312 осіб до 1833 осіб), а його інтенсивність зросла з 6,4 %о до 9,0 %о. Це відбулося за рахунок збільшення кількості вибулих на 414 осіб при зменшенні кількості прибулих на 107 осіб.

Серед прибулих у м. Житомир 70 % становили мешканці Житомирської області, 25,7 % — жителі інших областей України, 3,7 % прибули з країн СНД 0,6 % — з інших країн. Серед вибулих осіб 24,8 % виїхали до інших регіонів країни, 1,8 % — до країн СНД, 1 % — до країн «далекого зарубіжжя», а 72,4 % виїхали з обласного центру в інші населені пункти Житомирщини. Міграційна активність по всіх потоках склала 37,6 особи на 1000 жителів.

Станом на 01.02.2013. р. населення Житомира становить 271,172 осіб.[5]


Таблиця демографії
1798 1884 1897 1909 1923 1926 1939 1941 1945 1950 1959 1970 1979 1989 1994 2005 2008 2010 2012 2013
5,4 54,800 65,895 88,000 64,232 69,465 95,067 40,100 53,000 76,000 105,583 160,936 243,764 292,097 302,800 277,875 272,454 271,714 271,895 271,303
В період з 1798 по 2012 рік
(тис. ос.)

Єврейська громада [ред.]

Житомир був одним із центрів єврейського культурного життя. У 1789 році єврейське населення становило 882 особи (третина жителів міста). У 1791 році в Житомирі жив 1261 єврей. З 1804 року в місті друкувалися книги на івриті, а в 1837 році в місто була переведена зі Славути знаменита єврейська друкарня, яка з 1845 року стала одною з двох, дозволених в Російський імперії (друга — у Вільнюсі). У 1847 році в Житомирі жило близько 9500 євреїв.

У Житомирі було засновано перше в Російський імперії єврейське ремісниче училище, в якому за роки його існування навчалося до 1500 учнів. Училище було закрито урядом у 1884 році, оскільки воно давало (рос.)

« евреям экономический перевес над христианами в Юго-Западном крае  »

Відповідно до перепису 1897 року, єврейське населення становило близько 31 тис. чоловік (46 % від загальної кількості населення). У 1926 році в Житомирі проживало близько 30 тис. євреїв (39 %), а в 1939 році 28 733 євреїв (30,5 % від загальної кількості населення).

9 липня 1941 року Житомир був окупований німецькою армією. Частина єврейського населення міста встигла евакуюватися. Ті, що залишилися, були зігнані в гетто. Невдовзі розпочалися розстріли євреїв. 19 серпня 1942 року були ліквідовані майже всі євреї Житомира. Після визволення міста від німецької окупації туди повернулися тисячі євреїв. За переписом 1959 року, в Житомирі проживало 14 800 євреїв (14 % від загальної кількості населення).

Транспорт [ред.]

Житомир — великий транспортний вузол України.

Місто стоїть на здавна важливому історичному шляху з Києва на захід — Брест-Литовському. Тепер це дорога європейського значення Кале-Ріддер. Через місто також проходять дороги Мінськ-Ізмаїл, а також місцеві — на Хмельницький, Сквиру.

Див. також: E40, М03.

Залізниці з'єднують Житомир (станція «Житомир») з Києвом, Санкт-Петербургом, Сімферополем (влітку), Миколаєвом (влітку), Херсоном (влітку), Кишиневом, Одесою, Вінницею, Мінськом, Барановичами, Вітебськом.

У 2011 розпочато електрифікація шляху Фастів—Житомир. У 2012–2013 роках планується електрифікація Житомир—Новоград-Волинський і Житомир—Бердичів.

У місті є три автостанції, що сполучають його з багатьма містами і селами області, України та зарубіжжя. 15 мостів і транспортних розв'язок споруджено на річках міста та автомагістралях, на 30-кілометровій окружній дорозі навколо «Великого Житомира».

Rose des vents Новоград-Волинський Черняхів Rose des vents
N Коростишів
W    Житомир    E
S
Чуднів Бердичів Андрушівка

Трамваї та тролейбуси в Житомирі [ред.]

Докладніше: Житомирський трамвай
Докладніше: Житомирський тролейбус
Житомирський трамвай

Ще 1899 року — одним із перших в Україні — в Житомирі розпочався рух трамваю. З 1962 року — тролейбусів. У часи панування думки про те, що трамвай — поганий вид транспорту, кількість трамвайних маршрутів поступово зменшилася до одного. Кількість тролейбусних маршрутів на початку 2008 року сягала 19, але, згідно з рішенням міськвиконкому від 27 березня 2008 року, тролейбусні маршрути було оптимізовано і їх кількість зменшилася до 11 (включаючи версії, позначені однаковими числами, але з різними додатковими буквами). Щороку в місті трамваї та тролейбуси перевозять майже 40 мільйонів пасажирів. Довжина маршрутів електротранспорту сягає 125 кілометрів.

Охорона здоров'я [ред.]

Медичні заклади:

Медична допомога жителям надається в:

  • Центральній міській лікарні № 1 на 550 ліжок, поліклініках на 1650 відвідувань в зміну;
  • Центральній міській лікарні № 2 на 355 ліжок; поліклініках на 1125 відвідувань в зміну
  • Центральній дитячій міській лікарні на 190 ліжок; поліклініках на 680 відвідувань в зміну;
  • Стоматологічній поліклініці № 1 на 400 відвідувань в зміну;
  • Стоматологічній поліклініці № 2 на 140 відвідувань в зміну;
  • Дитячій стоматологічній поліклініці на 250 відвідувань в зміну;
  • Госпрозрахунковій стоматологічній поліклініці на 260 відвідувань в зміну
  • Госпрозрахунковому стоматологічному підприємстві «СТОММАКС» на 176 відвідувань в зміну;
  • Станції швидкої та невідкладної медичної допомоги.

Кадрове забезпечення: забезпеченість штатними посадами закладів охорони здоров'я м. Житомира в показниках на 10 тис. населення становить 164 -знаходиться на рівні середнього показника по районах та містах (170). Показник забезпеченості лікарями 39,0 (середній показник серед міст 37.5); середніми медпрацівниками відповідно 68 і 69,3.

Забезпеченість ліжками на 10 тис. населення по м. Житомиру 39,8 /середній показник по містах — 45,3/ .

На даний час у місті сімейна медицина представлена 96 сімейними лікарями, які працюють: у поліклініці лікарів загальної практики (ЦМЛ № 2), у філії лікарів загальної практики з обслуговування дитячого населення поліклініки № 3 Богунського району (ЦДМЛ), у відділеннях сімейної медицини поліклінік (ЦМЛ № 1 та ЦМЛ № 2) та обласному медичному центрі.

Спорт [ред.]

У Житомирі налічується кілька великих футбольних стадіонів: «Полісся», «Спартак» та ін.

[icon] Цей розділ потребує розширення. (вересень 2011)

Освіта [ред.]

Gnome globe current event.svg
 Ця стаття застаріла. Будь ласка, допоможіть, додавши до неї інформацію, що була недоступна раніше. (червень 2012)

У 2003/04 навчальному році в 5-ти навчальних закладах 3 — 4 рівня акредитації навчалося 27597 студентів, в тому числі очною формою навчання було охоплено 15588 студентів; у 9-ти навчальних закладах 1 — 2 рівня акредитації навчалося 13300 студенти, із них за денною формою — 10379 студентів та 2921 — за заочною; у 10-ти професійно-технічних училищах здобувало освіту 4636 учнів.

У місті функціонує 25 денних загальноосвітніх шкіл, 3 гуманітарні гімназії, 3 ліцеї, міський колегіум, 6 навчально-виховних комплексів «школа — садок», 2 вечірні та 3 приватні школи, 1 приватний ліцей, 44 дошкільні заклади.

У 2003/04 навчальному році було 1130 класів та 33837 учнів; у 44 дошкільних закладах виховувалося 9158 дітей.

Житомирський державний технологічний університет
Житомирське музичне училище ім. В. С. Косенка

Вищі навчальні заклади ІІІ та IV рівнів акредитації [ред.]

Державні за формою власності:

Приватні:

Коледжі та технікуми [ред.]

Ліцеї [ред.]

Деякі інші навчальні заклади [ред.]

Культура [ред.]

Житомир — значний культурний центр країни, тут працюють численні культурні заклади — 2 державні театри і філармонія, понад 10 музеїв, клуби, бібліотеки, планетарій тощо.

Театри і музика [ред.]

Житомирський обласний музично-драматичний театр ім. І.Кочерги

Житомир має давні театральні традиції. Ще наприкінці XVIII століття громадськістю міста неодноразово порушувалось питання про будівництво приміщення для стаціонарного театру. Місто стало одним із небагатьох, у яких уже на початку XIX століття існували театри, — вже 1809 року в Житомирі було побудоване перше стаціонарне приміщення театру за ініціативою волинського губернатора М. І. Камбурлея. У 1858 році було збудовано перший кам'яний театр в Україні, який і сьогодні є окрасою архітектури міста (тепер тут міститься обласна державна філармонія). Це приміщення, зокрема, пам'ятає знаменитих акторів М. Кропивницького, М. Заньковецьку, В. Комісаржевську, А. Олдріджа, П. Віардо, яку тут слухав видатний письменник Іван Тургенєв.

Нині в місті працюють:

Житомир також пов'язаний із творчістю багатьох провідних музикантів. Тут народилися Борис Лятошинський і Святослав Ріхтер; серед випускників Житомирського музичного училища — Олександр Білаш, Зоя Гайдай, Ольга Микитенко; в цьому місті працювали композитори Михайло Скорульський, Віктор Косенко, Всеволод Задерацький.

Див. також: Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка.

Музеї [ред.]

Житомир — батьківщина видатних вчених, письменників, композиторів. З містом пов'язані життя і діяльність багатьох відомих діячів вітчизняної науки і культури. Тут діють такі музеї:

Бібліотеки [ред.]

Архітектура: пам'ятки і пам'ятники [ред.]

Докладніше: Пам'ятники Житомира
Див. також: Пам'ятки Житомира

У місті Житомир Житомирської області на обліку перебувають 61 пам'ятка історії, з яких одна — національного значення та 14 пам'яток монументального мистецтва, з яких 1 — національного значення.

Пам'ятник Т. Г. Шевченку

Пам'ятки історико-культурного і релігійного значення у місті Житомирі включають:

та ін.

У місті встановлені пам'ятники і меморіальні дошки Тарасу Шевченку, Олександру Довженку, Борису Тену, Володимиру Короленку, Сергію Корольову, Віктору Косенку, Олегу Ольжичу, Михайлу Коцюбинському, Олександру Купріну, В'ячеславу Чорноволу, Валентину Грабовському, Юрію Гудзю та багатьом іншим видатним постатям.

ЗМІ [ред.]

 Цей розділ потребує суттєвої подальшої розбудови.

Медіа-ресурси:

  • ЖОДТРК[6]
  • Союз-ТВ[7]

Серед інтернет-ресурсів у Житомирі популярні наступні сайти:

  • Журнал Житомира
  • Житомир.info
  • Перший Житомирський інформаційний портал
  • Дзеркало Полісся
  • Рупор Житомира
  • 0412.in.ua
  • Цікавий Житомир
  • Новини Житомира

Персоналії [ред.]

Докладніше: Люди, пов'язані з Житомиром

Військові, повязані з Житомиром:

Галерея [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Военно-статическое обозрѣніе Россійской Имперіи. Томъ X. Часть 3. Волынская губернія. Санктпетербургъ. 1850. ст.129
  2. ↑ sr:Житомир
  3. ↑ Брайчевський Михайло: вчений і особистість, Україна: наука і культура. т.26-27, 1993
  4. ↑ http://zhitomir.ltd.ua/zhitomir-today-22.html
  5. ↑ За даними Держкомстату
  6. ↑ http://tvradiozt.com.ua
  7. ↑ http://soyuztv.zhitomir.org
  8. ↑ а б в г д е ж Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). — Наукове видання. — Київ: Темпора, 2007. — 536 с. — ISBN 966-8201-26-4

Див. також [ред.]

Література [ред.]

  • Історія міст і сіл УРСР: Житомирська область. -К.:УРЕ, 1973 −726 с.
  • Коваленко Л. А. Житомир: Історичний нарис. — Житомир, 1951. — 46 с.
  • Костриця М. Ю., Кондратюк Р. Ю. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. −2-е вид., випр. й доп. — Житомир: Косенко, 2007. — 464 с.
  • Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира /Енциклопедія Житомира. — Кн. 1 —Житомир: Вид-во «Волинь», 2007. — 640 с.

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Житомир

Державні установи:

Місця для зупинки:

Довідник міста:

Бібліотеки:

Культурні заклади:

Культурні організації:

Телебачення:

Радіо:

Райони Житомира
Flag of Zhytomyr.gif
Zhitomi3.gif Населені пункти Житомирського району
Смт:
Села:
Барашівка • Березина • Березівка • Бистрі • Богданівка • Болярка • Бондарці • Буки • Василівка • Вереси • Вертокиївка • Вершина • Вигода • Висока Піч • Вишневе • Волиця • Гадзинка • Гай • Глибочиця • Глибочок • Головенка • Городище • Грабівка • Давидівка • Двірець • Дениші • Довжик • Дубовець • Залізня • Заможне • Зарічани • Іванівка • Іванківці • Калинівка • Кам'янка • Катеринівка • Клітчин • Кодня • Корчак • Кринички (Буймир) • Крута • Левків • Леонівка • Лісовщина • Ліщин • Лука • Миролюбівка • Михайлівка • Млинище • Мошківка • Мусіївка • Нова Василівка • Нова Вигода • Нова Рудня • Новоселиця • Озерянка • Оліївка • Павленківка • Перлявка • Піски • Піщанка • Покостівка • Пряжів • Ріжки • Роздольне • Руденька • Рудківка • Рудня-Городище • Рудня Пошта • Садки • Світин • Сінгури • Скоморохи • Слобода-Селець • Сонячне • Соснівка • Ставецьке • Станишівка • Старошийка • Тарасівка • Тетерівка • Тригір'я • Троянів • Туровець • Улянівка • Червоний Степок • Черемошне
Міста:
Смт:
Биківка · Біла Криниця · Брусилів · Бучмани · Вакуленчук · Великі Коровинці · Володарськ-Волинський · Головине · Городниця · Городок · Гранітне · Гришківці · Гуйва · Діброва · Довбиш · Дружба · Ємільчине · Жовтневе · Іванопіль · Іршанськ · Кам'яний Брід · Корнин · Лугини · Любар · Мар'янівка · Миропіль · Народичі · Нова Борова · Нові Білокоровичі · Новогуйвинське · Новоозерянка · Озерне · Першотравенськ · Першотравневе · Полянка · Попільня · Романів · Ружин · Червоне · Червоноармійськ · Черняхів · Чоповичі · Яблунець
Райони
Flag of Zhytomyr Oblast.svg
Міста обласного значення
Центри адміністративно-територіальних одиниць України першого рівня
Flag of Ukraine.svg
   
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Житомир&oldid=12619086