Едуард фон Сімсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард фон Сімсон
нім. Eduard von Simson
 
Народження: 10 листопада 1810(1810-11-10)[1][2][…]
Кенігсберг, Королівство Пруссія
Смерть: 2 травня 1899(1899-05-02)[2][3][…] (88 років)
Берлін, Німецька імперія
Поховання: Берлін
Країна: Королівство Пруссія
Релігія: лютеранство
Освіта: Боннський університет, Кенігсберзький університет, HU Berlin і Collegium Fridericianumd
Діти: August von Simsond
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мартін Едуард фон Сімсон (нім. Martin Eduard Sigismund von Simson; 10 листопада 1810, Кенігсберг — 2 травня 1899, Кройцберг) — німецький політичний діяч і юрист.

Біографія[ред. | ред. код]

Мартін Едуард фон Сімсон народився 10 листопада 1810 року в місті Кенігсберзі в заможній єврейській родині.

У 1835 році був призначений професором римського права і суддею при Кенігсберському трибуналі.

У 1848 році Сімсон був обраний від Кенігсберга у франкфуртський парламент, а через кілька місяців — обійняв місце президента Франкфуртських національних зборів. Як президент франкфуртського парламенту, Сімсон першим підписав своє ім'я під Конституцією німецького народу, a потім він перебував разом з Габріелем Риссером[5] на чолі депутації, яка запропонувала Фрідріху-Вільгельму IV імператорську корону.

В значній мірі конституція 1848 року була справою рук Симсона, несучи на собі відбиток його особистості. Після відмови короля від запропонованої йому корони Сімсон пішов з національного зборів.

У 1849 році Сімсон був обраний в прусський ландтаг. У 1860—1861 роках Сімсон був головою прусської палати депутатів, a в 1867 році північно-німецького парламенту і як його голова в 1871 році подарував Вільгельму імператорську корону.

З 1871 по 1874 роки Сімсон був головою рейхстагу.

У 1869 році канцлер Бісмарк надав йому пост президента заснованого тоді касаційного суду у Франкфурті-на-Одері. З підставою Імперського верховного та Дисциплінарного судів в Лейпцизі в 1879 році Сімсон став їх першим президентом, займаючи цей пост протягом 12 років, аж до виходу на пенсію.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Geschichte des Königsbergers Obertribunals». — Сер.: Когут, «Знам. євреї»; Енц. слів. Брокг.-Ефр.; Jew. Enc., XI, 376.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]