Жалобний перстень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жалобний перстень, виготовлений переважно із золота з гагатом та волосся

Жалобний перстень — це кільце, що носять на пам'ять про померлих.[1] Він часто містить ім'я та дату смерті особи, і, можливо, її зображення чи девіз. Вартість перснів зазвичай сплачували оплакувані особи чи їхні спадкоємці; кільця часто зазначалися, разом зі списком одержувачів, у заповітах.[2] У персні вставлялися, як правило, чорні камені, найкращим можливим варіантом був гагат.[3] В іншому випадку використовувалися дешевші чорні матеріали, такі як чорна емаль або ебоніт.[3] Інколи вживалася біла емаль, особливо якщо померлий був дитиною.[4] Персні виготовляли з цього ж матеріалу, коли оплакувана людина була неодружена.[5] У деяких випадках пасмо волосся померлого вставляли в кільце.[4] Використання волосся в жалобних перснях не було поширеним через занепокоєння, що волосся померлого могли замінити на чуже.[6]

Жалобні персні почали використовувати щонайменш у XIV столітті,[1] хоча вони остаточно відокремилися від більш узагальнених перснів «Memento mori» лише в XVII столітті.[2] Приблизно всередині XVIII століття ювеліри почали рекламувати швидкість, із якою можна було виготовити такі персні.[4] Поширеним зразком був поодинокий маленький камінь із подробицями про померлого, вигравіюваними на ободі.[4] У другій половині XIX століття носили кільця масового виробництва, що мали фотографію, вставлену в гніздо; до кінця сторіччя послуговування жалобними перснями сильно зменшилося.[1]

Користання кілець відновилося в 1930-х і 1940-х роках у США.[7] Персні були зроблені з бакеліту; у них вставлялася маленька фотографія людини, яку оплакували.[7]

Інколи жалобні персні виготовлялися для відзначення подій, відмінних від смерті людини.[8] У 1793 році такий перстень був виготовлений для Вільяма Скьорвінґа після того, як він був засуджений до заслання на каторгу.[8]

Люди, що заповідали жалобні персні[ред. | ред. код]

Жалобний перстень, виготовлений у Бірмінгемі в 1825 році

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Tait, Hugh, ред. (2006). 7000 Years of Jewellery. British Museum Press. с. 239. ISBN 9780714150321.
  2. ↑ а б Barton, Caroline (31 жовтня 2013). Mourning rings: portable and poignant souvenirs. britishmuseum.org. British Museum. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  3. ↑ а б Antique Mourning Jewelry. Collectors weekly. Market Street Media. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
  4. ↑ а б в г Church, Rachel (2014). Rings. V&A Publishing. с. 67—73. ISBN 9781851777853.
  5. ↑ Mourning ring. ashmus.ox.ac.uk. University of Oxford - Ashmolean Museum. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 16 березня 2015.
  6. ↑ Wall, Josie (19 січня 2015). Mourning Jewellery:Remembering the Dearly Departed. birmingham museums. birmingham museums. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 7 березня 2015.
  7. ↑ а б Byrne, Eugene (30 березня 2012). When did the practice of funeral rings begin/end and how widespread was it?. Historyextra. Immediate Media Company Ltd. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015.
  8. ↑ а б King, Elspeth (1993). The Hidden History of Glasgow's Women: The Thenew Factor. Mainstream Publishing. с. 63. ISBN 1851584048.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жалобний_перстень&oldid=34912035