Жовна чорна

Жовна чорна, або дятел чорний (Dryocopus martius) — птах родини дятлові.

Птах розміром з ворону, чорного кольору, у самця зверху червона «шапочка» у самки червоне тільки тім'я. Має міцний дзьоб, розмах крил 64-68 см.

В Україні поширений в західних та північно-західних областях в основному по старих листяних, мішаних та хвойних лісах. Весною та восени гучно барабанить по гілках. Характерною ознакою дупла жовни чорної є прямокутний вхід. ЇЖА

  Жовна харчується в основному мурашками. Птах віддає перевагу великим червоногрудим мурашкам-деревоточцям, проте не гребує й іншими видами, для чого часто спускається на землю. Окрім мурашок, до раціону чорного дятла входять різні комахи, їхні личинки і лялечки. На живих і мертвих деревах жовна шукає жуків, яких дістає з-під кори довгим дзьобом. У пошуках їжі чорний дятел розгрібає дерен і зриває кору з відмерлих дерев. Птах навідується до мурашників і ловить комах своїм клейким язиком. Жовна настільки любить крупних мурашок, що годинами може копатися в мурашнику, витягуючи з нього не тільки мурашок, але і їхні личинки. Знайшовши дерево, дуже пошкоджене якими-небудь личинками, ударами дзьоба дятел збиває з нього кору і витягує комах. У деяких регіонах раціон жовни на 99 відсотків складається з мурашок. В інших областях до меню жовни разом з мурашками входять личинки метеликів й інших літаючих комах. Взимку вона віддає перевагу мурашкам і бджолам, витягуючи їх із сховок.

РОЗМНОЖЕННЯ

  Дорослі жовни тримаються поодинці. У березні, коли починається шлюбний сезон чорних дятлів, самець привертає увагу самки, стукаючи дзьобом по сугхих сучках, що добре вібрують. Крик самців -гучне „фрю-фрю-фрю" - лунає по лісу на великій відстані. Рідше самці видають звук „кеее", що нагадує муркотіння. Після утворення пар можна спостерігати жовн, що перелітають з дерева на дерево і переслідують одна одну на стовбурі дерева, рухаючись по спіралі. Птахи літають один за одним і барабанять по дереву, потім „розкланюються". Самці при зустрічі з роздратуванням кивають головами і погрожують один одному дзьобами. Самець жовни запрошує обраницю у свій „маєток". Тут самка оглядає дупла і вибирає найзручніше. Якщо дупло недобудоване, птахи дружно беруться до роботи.
  Жовни зазвичай видовбують декілька дупел, в яких поперемінно сплять. За 3-4 тижні жовна видовбує дупло завглибшки до 40 см і завширшки до 22 см. Після завершення будівництва гнізда дятли злучаються, і незабаром самка відкладає 2-6 яєць. Батьки насиджують кладку поперемінно, міняючись приблизно через кожні 2 години. Оскільки насиджування триває недовго, пташенята народжуються досить слабкими: маса кожного з них - усього 9 г. Спочатку годування безпорадних пташенят дається батькам непросто, та вже через 10 днів пташенята енергійно вимагають їжі. Батьки досить довго піклуються про пташенят, що залишили гніздо.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

  Жовни, або чорні дятли, мешкають майже в усіх лісах Європи і Азії. Вони населяють як листяні та хвойні, так і змішані ліси, віддаючи особливу перевагу незайманому обширному рідколіссю. Усюди жовни тримаються районів, порослих старими високостовбурними лісами. Дуже часто ці дятли зустрічаються на згаришах.
  Гніздуються жовни зазвичай в букових лісах і сосняках, одначе їхні дупла також можна побачити у стовбурах ялин, ялівців і модрин. За наявності дерев, зручних для влаштування гнізд, жовни гніздуються навіть у парках. Цих полохливих і дуже обережних птахів лякає щонайменше шелестіння. Вони рідко гніздуються поблизу людських жител.
  Про присутність чорного дятла свідчить здалеку чутний частий стукіт об суху гілку, а також його гучні звуки. Жовна частіше можна почути, ніж побачити. Чорний дятел вправно лазить по стовбурах дерев, чіпляючись за кору міцними кігтями - вони особливо допомагають птахові при пошуках поживи.
  Під час видовбування дупла і полювання за комахами чорний дятел тримається за кору кігтями і спирається на жорсткий хвіст. Розшукуючи їжу жовна постійно перелітає з одного дерева на інше, видаючи при цьому характерні крики.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

   Жовна п'є ту дощову воду, що накопичується в поглибленнях на корі старих дерев і в їхніх дуплах.
   Жовну спостерігали в горах Тибету на висоті 4 000 м над рівнем моря.
   Під пір'ям у дорослої жовни немає пуху. Хвостове пір'я цього дятла дуже жорстке, загострене на кінцях. Жорсткий хвіст створює надійну опору під час видовбування дупла. Укладена у вигляді черепиці ость окремих покривних пір'їн також є жорсткою.
   Ніздрі більшості видів дятлів прикриті пучками пір'я, що створює захист від попадайня всередину деревної трухи і пилу.
   У жовни, порівняно з іншими птахами, дуже жорстка шкіра, що оберігає птаха від укусів комах, зокрема мурашок-деревоточців, якими вона здебільшого харчується.
   На видовбування дупла жовна зазвичай витрачає від 10 до 17 днів.
   На кінці довгого язика жовна має 4-5 пар смакових сосочків голчатої форми. Саме до них і прилипають комахи. Таким чином дятел витягує їх з отворів у корі. 

ДУПЛО ЖОВНИ

  Дорослий птах: завбільшки як ворона; оперення чорне, очі і дзьоб світлі. Самець — має червоний верх голови, а самка - червону потилицю.
  Дупло: знаходиться на висоті 7-15 м від землі, просторе, з характерним овальним — або прямокутним отвором.

Література

• Фесенко Г. В., Бокотей А. А.. Птахи фауни України: польовий визначник. — К., 2002. — 416с.