Закон Кемпбелла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закон Кемпбелла — це "народна мудрість", феноменологічний закон, сформульований психологом і соціологом Дональдом Кемпбеллом, що стосується методології науки та освіти, наступним чином:

Чим більше будь-який кількісний соціальний показник використовується для прийняття соціальних рішень, тим більше він буде підданий корупційному тиску і тим більшою буде схильність до спотворення та корумпування соціальних процесів, для моніторингу яких він призначений.[1]

Застосування[ред. | ред. код]

Закон Кемпбелла пов'язаний з ефектом кобри, який іноді є ненавмисним негативним ефектом державної політики та інших втручань уряду в економіку, торгівлю та охорону здоров'я[2].

В освіті[ред. | ред. код]

У 1976 році Кемпбелл писав: "Тести успішності цілком можуть бути цінними індикаторами загальних шкільних досягнень «за умов нормального викладання, спрямованого на загальну компетентність». Але коли результати тестів стають метою навчального процесу, вони втрачають свою цінність як індикатори освітнього статусу та спотворюють навчальний процес у небажаний спосіб"[1].

Соціологічний закон Кембелла вказує на негативні наслідки використання тестів з високими ставками в навчальних класах США[3] Правило що стосується тестів з високими ставками аналізується в книзі "Measuring Up: What Educational Testing Really Tells Us".[4].

В охороні здоров'я[ред. | ред. код]

Приклад нерозумого визначення критерію ефективності в сфері охороні здоров'я: деякі поліклініки взявши за критерій ефективності час очікування пацієнта на лінії під час дзвінка в поліклініку, стикнулись з тим, що в результаті персонал піднімав трубку і лише після цього починав шукати потрібного доктора - для пацієнта це не додало жодної зручності[5].

В економіці[ред. | ред. код]

В економіці дуже схожий закон сформульований під назвою закон Гудгарта: якщо уряду визначити якийсь економічний показник, що стане метою для проведення економічної політики, попередні емпіричні закономірності, які використовували цей показник, перестають діяти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Campbell, Donald T (1979). Assessing the impact of planned social change. Evaluation and Program Planning. 2 (1): 67—90. doi:10.1016/0149-7189(79)90048-X.
  2. Coy, Peter (26 березня 2021). Goodhart's Law Rules the Modern World. Here Are Nine Examples. Bloomberg.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 3 червня 2021.
  3. Aviv, Rachel (21 July 2014). Wrong Answer. The New Yorker.
  4. Koretz, Daniel M. (2009). Measuring Up. Harvard University Press. ISBN 978-0-674-03972-8.
  5. Experience, World Leaders in Research-Based User. Campbell’s Law: The Dark Side of Metric Fixation. Nielsen Norman Group (англ.). Процитовано 16 жовтня 2023.